13.02.2020 Справа № 920/1231/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, матеріали справи № 920/1231/19
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Полтавській та Сумській областях (36014, м. Полтава, вул. Небесної
Сотні, 1/23, код ЄДРПОУ 42769539)
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Стара аптека”
(40022, м. Суми, вул. Троїцька, 28А, код ЄДРПОУ 23822986)
про стягнення 4859 грн 34 коп.,
13.12.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 4859 грн 34 коп. (з яких: 3644 грн 72 коп. заборгованість з орендної плати, 1214 грн 62 коп пеня) за неналежне виконання Договору оренди державного майна від 30.11.2011 № 1735.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 16.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
31.01.2020 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву від 30.02.2020 № 20, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суду відмовити у позові в повному обсязі, посилаючись на те, що умовами договору передбачено, що зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі 2653 грн 41 коп., який вноситься в рахунок оплати за останній місяць оренди, що і було вчинене відповідачем. Тому, відповідач зазначає, що орендна плата за останній місяць оренди позивачем отримана в повному обсязі і заперечень з цього приводу він, починаючи з 08.12.2011 не висловлював.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені усі належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступних висновків:
30.11.2011 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Сумській області та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Стара аптека» укладено договір оренди державного майна № 1735.
Згідно з п. 1.1. Договору Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області було передано ТОВ фірмі «Стара аптека» в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 98.1 м2, розташоване на першому поверсі чотирьохповерхової адміністративної будівлі за адресою: 40000. м. Суми, площа Незалежності, 3, що перебувало на балансі Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації.
Згідно п. 3.1 договору оренди державного майна орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 р. № 786.
Пунктом 3.3 договору оренди визначено, що орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно з п. 3.6 договору від 30.11.2011 № 1735 орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісячно не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу.
Відповідно до п. 3.10. Договору сторонами передбачено, що зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі 2653 грн 44 коп., який вноситься в рахунок плати за отстанній місяць оренди.
Факт сплати завдатку у розмірі 1326 грн 72 коп. (за платіжним дорученням № 71 від 08.12.2011) підтверджується матеріалами справи, а самне розрахунками позивача та відповідачем у відзиві на позовну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що вищезазначений договір оренди від 30.11.2011 № 1735 припинено за взаємною згодою сторін 15.08.2019 (акт приймання-передавання майна від 15.08.2019).
Відповідно до п. 3.11 договору оренди у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до Державного бюджету та балансоутримувачу.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 5.3 договору від 30.11.2011 № 1735 Відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, Відповідач порушив вимоги зазначеної статті - допустив прострочення грошового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідачу нараховано орендну плату:
- за червень 2019 року в сумі 2009 грн. 83 коп. (орендна плата за травень 2019) х 0,995 (індекс інфляції за червень 2019).
- за липень 2019 року в сумі 1997 грн. 77 коп. (орендна плата за червень 2019) х 0,994 (індекс інфляції за липень 2019)
- за серпень 2019 року в сумі 963 грн. 76 коп. (орендна плата за липень 2019) : 31 х 15
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач належним чином та в повному обсязі не здійснив оплату заборгованості з орендної плати за червень, липень, серпень 2019 року, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 3644 грн 72 коп. ( з урахуванням сплачених 1326 грн 74 коп - завдатку 08.12.2011)
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що відповідачем 08.12.2011 сплачено завдаток в сумі 1326 грн 72 коп., якій обумовлює відсутність заборгованості за останній місяць оренди.
Враховуючи, встановлений судом факт сплати відповідачем завдатку у розмірі 1326 грн 72 коп., суд вважає доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву в частині зарахування цієї суми в рахунок оплати орендної плати за останній місяць оренди - серпень 2019 року обґрунтованими, що передбачене п. 3.10 Договору.
Проте з матеріалів справи вбачається, що позивачем зазначена сума завдатку у розмірі 1326 грн 74 коп. врахована в повному обсязі в рахунок платежу за червень 2019 року ( а с. 15), а не в частині орендної плати за останній місяць, що становить лише 963 грн 76 коп.
Окрім цього, відповідачем у відзиві зазначається, що, на цю суму завдатку в розмірі 1326 грн 72 коп. необхідно здійснити нарахування у вигляді «користування чужими грошовими коштами», які в свою чергу, дозволяють не сплачувати заборгованість.
Судом встановлено, що факт заборгованості відповідача з орендної плати за період з червня 2019 року по серпень 2019 року за Договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Разом з цим, відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти позовних вимог, підтверджених належними та допустимими доказами.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 3644 грн. 72 коп.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 3 ч. 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно з п. 3.7. Договору, орендна плата, перерахована не своєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансвоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
Відповідно до поданого розрахунку відповідачу нарахована пеня в сумі 1214 грн. 62 коп.
Судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми пені.
Відповідно до здійсненого судом перерахунку сума пені становить 308 грн 55 коп. (виходячи з суми заборгованості по періодах окремо ).
Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2020.
Розрахунки суду долучені до матеріалів справи.
Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 308 грн. 55 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного Кодексу України шляхом стягнення з відповідача 308 грн 55 коп. пені.
В іншій частині пені в сумі 906 грн 07 коп. суд відмовляє.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до суми задоволених вимог.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 247, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Стара аптека» (40022, Сумська область, м. Суми, вул.. Троїцька, 28А, код ЄДРПОУ 23822986) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36014, Полтавська область, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23, код ЄДРПОУ 42769539) 3644 грн 72 коп. заборгованості з орендної плати, 308 грн 55 коп. пені, 1556 грн. 01 коп. в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В інший частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 13.02.2020.
Суддя С.В. Заєць