ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 лютого 2020 року Справа №924/669/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І. , суддя Павлюк І.Ю.
при секретарі судового засідання - Єфімчук А.І.
за участю представників сторін:
позивача - Ткач І.Я. (довіреність від 01.09.2019 року)
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.10.2019 р. у справі №924/669/19 (суддя Муха М.Є., повний текст рішення складено 24.10.2019 р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Престиж"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр"
про стягнення 475 000грн. боргу, 45 710,38грн. інфляційних нарахувань, 105 500,10грн. 20% річних, 187 530,26грн. пені, 42 128,96грн. штрафу
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.10.2019 р. позов ТОВ "Агро Престиж" до ТОВ "Жищинці Аграр" про стягнення 475000грн. боргу, 45710,38грн. інфляційних нарахувань, 105 500,10грн. 20% річних, 187530,26грн. пені, 42 128,96грн. штрафу задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 475 000 грн. боргу, 6 572,94грн. інфляційних нарахувань, 102 002,10грн. 20% річних, 181 615,17грн. пені, 42 128,96грн. штрафу, 12 109,79грн. витрат на оплату судового збору. У позові в частині стягнення 5 915,09грн. пені, 3 498грн. 20% річних та 39 137,44грн. інфляційних нарахувань відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині стягнення 6 572,94грн. інфляційних нарахувань, 102 002,10грн. 20% річних, 181 615,17грн. пені, 42 128,96грн. штрафу, 12 109,79грн. витрат на оплату судового збору скасувати, інфляційні нарахування не здійснювати та зменшити суму 20% річних до 1000 гривень, пені до 1000 гривень, штрафу до 1000 гривень та пропорційно зменшити суму судового збору.
В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення господарського суду Хмельницької області по справі №924/669/19 в частині стягнення інфляційним нарахувань, 20% річних, пені, штрафу, та частково в частині витрат на оплату судового збору є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки поставлений позивачем товар відповідно до умов договору №299 від 17.04.2018р. є неякісним, у зв'язку з чим протягом посівної компанії 2018 - 2019 років отримані засоби не були використані, зберігаються у відповідача та можуть бути повернуті позивачу.
Також апелянт посилається на те, що невиконання зобов'язань за договором пов'язане із неповерненням товариству насіння соняшника Філією ПАТ "ДПЗКУ" Богданівецький КХП в межах справи №924/685/18, кошти від продажу якого товариство планувало використати на оплату товару за договором із позивачем.
Зауважує, що зазначення вартості товару в доларах, а також визначення еквіваленту в гривні вказує на те, що зобов'язання визначено в іноземній валюті, а отже стягнення індексу інфляції не допускається.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 р., поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Жищинці Аграр" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.10.2019 р. у справі №924/669/19. Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.01.2020 р. об 10:30 год.
26.12.2019 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Жищинці Аграр" без задоволення.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2019 р., виправлено технічну описку, допущену в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 р. у справі №924/669/19 та замість дати та часу судового засідання "27.01.2020 р. об 10:30 год.", вказано дату та час судового засідання 09 січня 2020 р. об 11:00 год.
08.01.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" надійшло клопотання про проведення судового засідання у справі №924/669/19 в режимі відеоконференції з дорученням її проведення господарському суду Івано-Франківської області.
09.01.2020 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю., у справі №924/669/19.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 р., визнано необґрунтованою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю., провадження у справі №924/669/19 зупинено, справу №924/669/19 передано для проведення автоматизованого розподілу та визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" про відвід колегії суддів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 р., відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" про відвід колегії суддів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 р., поновлено апеляційне провадження у справі №924/669/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.10.2019 р. та призначено її до розгляду на 20 січня 2020 р.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.02.2020 року.
10.02.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю., у справі №924/669/19.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 р. визнано необґрунтованою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" від 10.02.2020 року про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю. у справі №924/669/19 та відмовлено в її задоволенні.
В судове засідання 10.02.2020 року з'явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Престиж", представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Сторони про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується долученими до матеріалів справи рекомендованими повідомленнями.
За приписами ч.ч.1-3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, неодноразово заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, додаткові пояснення до апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 17.04.2018р. між ТОВ "Агро Престиж" (Постачальник) та ТОВ "Жищинці Аграр" (Покупець) укладено договір поставки №299 відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю у власність Товар (засоби захисту рослин, мінеральні добрива, насіння, зерно, сільськогосподарську продукцію, іншу продукцію), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та провести його оплату.
Конкретний асортимент, кількість, ціна, строки і умови поставки та оплати Товару наведені в Специфікаціях до даного Договору та/або накладних. Накладні та/або Специфікації є невід'ємною частиною даного Договору. Покупець стверджує, що він знає та розуміє, що Товар який придбається за цим Договором, може бути отруйною хімічною речовиною (засоби захисту рослин, добрива, мінеральні добрива), чи може бути протруєний хімічними речовинами (насіння с/г культур), що можуть становити небезпеку для людей і тварин, і зобов'язується дотримуватись техніки безпеки при транспортуванні та застосуванні за призначенням.
Згідно п.2 договору ціна Товару встановлена по домовленості Сторін. Оплата за Товар здійснюється Покупцем у формі 100% передоплати, однак, в будь-якому випадку, не пізніше дня отримання Товару. Специфікацією може бути визначений інший порядок та строки проведення оплати. Ціна та загальна вартість імпортного Товару (засоби захисту рослин, насіння, тощо) визначається в іноземній валюті та в національній валюті по міжбанківському валютному курсу продажу валюти на дату, що передує дню підписання Специфікації колонка Аsk за даними сайту - htth://minfin.com.ua/currenci/mb/archive. або по іншому курсу, що зазначений у Специфікації. У випадку відсутності Специфікації застосовується міжбанківський валютний курс продажу валюти колонка Аsk за даними сайту - htth://minfin.com.ua/currenci/mb/archive на дату, що передує дню поставки, визначеному у видатковій накладній.
У випадку порушення Покупцем строків оплати Товару, або у випадку, коли Специфікацією передбачено умови оплати у формі відстроченого платежу, на момент оплати Товару його ціна визначається за наступною формулою:
Ц=Ц1 помножити (К2 поділити на К1), де:
Ц - змінена ціна Товару
Ц1 - ціна товару в гривні, що вказана в Специфікації до Договору або у видатковій накладній;
К1 - міжбанківський валютний курс продажу валюти на дату, що передує дню підписання Специфікації колонка Аsk, або інший курс, вказаний у Специфікації, у випадку відсутності Специфікації застосовується міжбанківський валютний курс продажу валюти колонка Аsk за даними сайту htth://minfin.com.ua/currenci/mb/archive на дату, що передує дню поставки, визначеному у видатковій накладній.
К2 - міжбанківський валютний курс продажу валюти на дату оплати або подання позову про стягнення заборгованості, колонка Аsk за даними сайту htth://minfin.com.ua/currenci/mb/archive
У випадку, якщо Покупцем не виконані грошові зобов'язання за цим Договором у повному обсязі або частково. Сторони узгодили, що коригування вартості товару, відповідно до умов цього пункту Договору, може проводитись на дату складання (підписання) Постачальником позовної заяви до суду відповідної юрисдикції про стягнення із Покупця заборгованості.
Різниця у вартості Товару, що виникла в зв'язку із зміною валютного курсу продажу валюти, нараховується та сплачується Покупцем самостійно у день перерахування основної суми заборгованості або виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару іншим чином, в тому числі зарахуванням зустрічних однорідних вимог. У випадку, коли Покупець не перерахував у вказані строки різницю вартості товару, що виникла в зв'язку із зміною валютного курсу продажу валюти, вона сплачується Покупцем протягом 5 банківських днів з дня отримання від Постачальника окремого рахунку.
У випадку, коли Покупець не сплачує різницю вартості що виникла в зв'язку із зміною валютного курсу продажу валюти в день виконання грошового зобов'язання шляхом перерахування коштів, або виконання його іншим чином, в тому числі зарахуванням зустрічних однорідних вимог, то ціна та загальна вартість неоплаченого імпортного Товару може бути змінена Постачальником шляхом складання відповідного розрахунку (перерахунку) та направлення окремого рахунку-фактури. Зміна ціни Товару згідно цього пункту Договору не потребує підписання Сторонами додаткових угод до Договору.
Сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, у випадку збільшення менш ніж 3% міжбанківського валютного курсу продажу валюти до гривні, що діє на дату оплати, відносно міжбанківського валютного курсу продажу валюти до гривні, що вказана у відповідному Додатку (специфікації) до цього Договору, або якщо курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати вартості товару Покупцем менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання Специфікації. В цьому разі застосовується курс, зазначений у Специфікації або, у випадку відсутності Специфікації - курс на дату, що передує дню поставки товару.
Підставою для оплати за Товар є рахунок-фактура Постачальника, що надсилається Покупцеві по факсу та/або електронній пошті. Рахунок-фактура є дійсним для оплати тільки протягом 3 (трьох) робочих днів з дати його виписки Постачальником. У випадку, якщо Постачальник не отримав від Покупця передплату (оплату) в розмірі та в порядку, визначеними відповідною Специфікацією, протягом 3х (трьох) робочих днів з дати виставлення рахунку-фактури, Покупець зобов'язаний звернутися до Постачальника за новим рахунком-фактурою.
Сторони погодили, що зобов'язання Покупця по оплаті Товару вважаються виконаними з моменту сплати скоригованої вартості Товару у повному обсязі. Покупець вважається таким, що прострочив виконання свої зобов'язань у випадку неоплати Товару у строки, визначені цим Договором та/або Специфікацією (ями) не залежно від того, чи виставлявся Постачальником рахунок-фактури.
Сторони домовились, що кошти, які надходять на рахунок Постачальника по даному Договору зараховуються в погашення зобов'язань в порядку черговості їх виникнення (крім коштів, що надходять в оплату за придбані мінеральні добрива, які зараховуються відповідно до призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні). В першу чергу погашається заборгованість Покупця перед Постачальником по сплаті основного зобов'язання за поставлений товар, у випадку відсутності на момент сплати коштів заборгованості Покупця перед Постачальником, кошти спрямовуються на погашення поточних зобов'язань відповідно до призначення платежу, вказаного в платіжному документі. В другу чергу погашається заборгованість по сплаті нарахованої Покупцю інфляції та річних згідно ст. 625 ЦК України, решта коштів спрямовується на погашення нарахованої Покупцю неустойки (пені, штрафних санкцій, інших нарахувань). У випадку, коли Договором чи відповідною Специфікацією передбачено інший порядок оплати ніж 100% передоплати, Постачальник має право вимагати дострокової сплати Товару, якщо до дати оплати Товару, визначеної Специфікацією, Покупець прийде у своїй господарській діяльності до моменту щодо прийняття Рішення про припинення діяльності шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу або в результаті ліквідації.
З вище викладеного вбачається, що Покупець зобов'язаний виконати свої зобов'язання за Договором достроково, тобто оплатити вартість Товару у строк (термін), який передує документальному втіленню (підписанню) Рішення Власника Покупця чи/або Протоколу (Рішення) Загальних зборів засновників (учасників) Покупця про припинення діяльності, однак, в будь-якому випадку не пізніше 5-ти банківських днів з дня прийняття такого рішення. У випадку, коли Постачальник отримав інформацію про прийняття Покупцем рішення про припинення господарської діяльності, він має право надіслати Покупцю вимогу про дострокову оплату Товару, яка має бути виконана Покупцем не пізніше 5-ти банківських днів з дня її отримання. Вимога направляється на адресу Покупця рекомендованим листом з повідомленням про вручення, або телеграмою, або доставляється кур'єром.
Відповідно до п.п.3.3, 3.4 договору датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами видаткових накладних про поставку продукції, які становлять невід'ємну частину цього Договору. Видаткова накладна підписана Покупцем і відправлена Постачальнику факсимільним зв'язком має силу оригіналу. Видаткова накладна надається Постачальником Покупцю разом із Товаром. При отримані Товару Покупець зобов'язаний проставити на видатковій накладній підпис відповідальної особи та, за відсутності довіреності на отримання Товару, поставити печатку та повернути один примірник видаткової накладної Постачальнику протягом 10 календарних днів з дня отримання Товару. У разі неотримання видаткової накладної Покупець зобов'язаний письмово повідомити про це Постачальника. За відсутності такого письмового звернення Покупця, видаткова накладна вважається такою, що надана Покупцю разом із Товаром.
У випадку, коли Покупець відмовляється підписувати видаткову накладну про отримання Товару або не повертає один підписаний ним примірник видаткової накладної Постачальник протягом строків позовної давності, визначених цим Договором, має право повторно направити Покупцю видаткові накладні цінним листом з описом вкладення. В такому випадку Покупець зобов'язаний підписати видаткові накладні та повернути один примірник підписаної видаткової накладної протягом 10 календарних днів з дня її отримання.
Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту поставки Товару по видатковій накладній. З моменту переходу права власності на Товар всі ризики її загибелі, втрати, пошкодження, хімічного впливу, тощо переходять від Постачальника до Покупця.
Прийом Товару по кількості і якості проводиться Покупцем у момент одержання його від Постачальника. Покупець зобов'язаний перевірити комплектацію, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), а також відсутність ознак ушкодження і псування Товару й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово заявити Постачальнику. При відсутності такої заяви Товар вважається прийнятим Покупцем.
Акт про приховані недоліки Товару, повинен бути складений Покупцем з дотриманням вимог інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості" №П-7 протягом 5 днів після виявлення недоліків, але не пізніше 20 (двадцяти) днів з дня отримання Товару Покупцем. Якість Товару повинна відповідати сертифікатам якості (сертифікатам відповідності, паспортам якості, тощо), які надаються Постачальником Покупцю на кожну поставку Товару.
Матеріали справи свідчать що Відповідач - ТОВ "Жищинці Аграр" сплатив вартість отриманої продукції лише частково, та допустив заборгованість в розмірі 475 000грн.
А тому Позивач - ТОВ "Агро Престиж", звернувся до господарського суду Житомирської області про стягнення із ТОВ "Жищинці Аграр" заборгованості на загальну суму, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 855 869,7грн. в т.ч. 475 000грн. заборгованості за отриманий товар відповідно до умов договору поставки №299 від 17.04.2018р., 45 710,38грн. інфляційних нарахувань, 105 500,10 грн. 20% річних, 187 530,26грн. пені, 42 128,96грн. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеного між сторонами 17.04.2018р. договору поставки №299 відповідачу на підставі видаткових накладних поставлено продукцію на загальну суму 956 226,48грн. Повідомляє, що відповідно до п. 2.2. Договору, оплата за Товар здійснюється покупцем у формі попередньої оплати відстроченого платежу, з терміном оплати, що вказаний у Специфікації (ях).
Відповідно до укладених специфікацій Сторони погодили, що оплата за товар, визначений у цих Специфікаціях, буде проводитись у формі: специфікація №1 - 10% вартості Товару попередньої оплати, 90% вартості Товару - відстроченого платежу з терміном оплати до 25.09.2018 року, специфікації №2-№9 - 20% вартості Товару попередньої оплати, 80% вартості Товару - відстроченого платежу з терміном оплати до 01.10.2018р.
Також позивач посилався на те, що розрахунки між сторонами згідно п. 2.6. Договору мали здійснюватися в Українській валюті - гривнях в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Сторони також погодили, що зобов'язання Покупця по оплаті Товару вважаються виконаними з моменту сплати скоригованої вартості Товару у повному обсязі.
Покупець вважається таким, що прострочив виконання свої зобов'язань у випадку неоплати Товару у строки, визначені цим Договором та/або Специфікацією (ями) не залежно від того, чи виставлявся Постачальником рахунок - фактура.
У з'язку із простроченням сплати вартості отриманого товару позивачем були також нараховані та заявлені до стягнення 45 710,38грн. інфляційних нарахувань, 87 275,44грн. 20% річних, 155 877,11грн. пені, 42 128,96грн. штрафу.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 11.07.2019р. відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Відповідач у відзиві заперечив проти позову та зазначив, що підприємством дійсно було отримано товар відповідно до умов договору №299 від 17.04.2018р., однак товар був неякісним, а тому отримані засоби не були використані, зберігаються у відповідача та можуть бути повернуті позивачу.
Також посилався на те, що невиконання зобов'язань за договором пов'язане із неповерненням товариству насіння соняшника Філією ПАТ "ДПЗКУ" Богданівецький КХП в межах справи №924/685/18, кошти від продажу якого товариство планувало використати на оплату товару за договором із позивачем.
Окрім того ТОВ "Жищинці Аграр" зазначив, що заявлені позивачем до стягнення пеня та штраф складають біля половин суми основного боргу, а тому просив їх зменшити до 1000грн.
Розглянувши позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, господарський суд Хмельницької області дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Престиж" - 475 000грн. боргу, 6 572,94грн. - інфляційних нарахувань, 102 002,10грн. - 20% річних, 181 615,17грн. - пені, 42 128,96грн. штрафу, 12 109,79грн. витрат на оплату судового збору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами було укладено договір поставки відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу у власність Товар (засоби захисту рослин, мінеральні добрива, насіння, зерно, сільськогосподарську продукцію, іншу продукцію), а відповідач зобов'язався прийняти Товар та провести його оплату.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
У п.п.2.2 та 2.3 договору сторони передбачили, що оплата за Товар здійснюється Покупцем у формі 100% передоплати, однак, в будь-якому випадку, не пізніше дня отримання Товару. Специфікацією може бути визначений інший порядок та строки проведення оплати. Ціна та загальна вартість імпортного Товару (засоби захисту рослин, насіння, тощо) визначається в іноземній валюті та в національній валюті по міжбанківському валютному курсу продажу валюти на дату, що передує дню підписання Специфікації колонка Аsk за даними сайту - htth://minfin.com.ua/currenci/mb/archive. або по іншому курсу, що зазначений у Специфікації. У випадку відсутності Специфікації застосовується міжбанківський валютний курс продажу валюти колонка Аsk за даними сайту - htth://minfin.com.ua/currenci/mb/archive на дату, що передує дню поставки, визначеному у видатковій накладній.
Відповідно до укладених специфікацій оплата за товар, визначений у цих Специфікаціях, буде проводитись у формі: специфікація №1 - 10% вартості Товару попередньої оплати, 90% вартості Товару - відстроченого платежу з терміном оплати до 25.09.2018 року, специфікації №2-№9 - 20% вартості Товару попередньої оплати, 80% вартості Товару - відстроченого платежу з терміном оплати до 01.10.2018р.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем згідно специфікацій №1 від 17.04.18р., №2 від 24.04.18р., №3 від 27.04.18р., №4-6 від 08.05.18р., №7 від 02.06.18р., №8 від 14.06.18р., №9 від 20.07.18р. та видаткових накладних №№ РН-0000567, РН-0000568 від 18.04.18р., РН-0000573 від 24.04.28р,РН-0000758 від 27.04.18р., РН-0000878 від 08.05.18р., РН-0001076, РН - 0001079 від 18.05.18р., РН-0001079 від 04.06.18р., РН-0001080 від 07.06.18р., РН-0001132 від 13.06.18р., РН-0001134 від 14.06.18р., РН-0001133 від 15.06.18р., РН-00012885 від 20.06.18р. поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 956 226,48грн.
Відповідачем здійснювались розрахунки за отриманий товар згідно з договором, що підтверджується банківськими виписками за період 17.04.2019р. - 05.04.2019 р. на загальну суму 481 226,48грн.
Однак оплата була проведена відповідачем не в повному обсязі та з порушенням передбачених п.п.2.2, 2,3 договору та специфікаціями строків оплати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 475 000 грн.
В матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували сплату відповідачем вище зазначеної заборгованості у встановлений договором строк, у зв'язку з чим позивачем було нараховано відповідачу 45 710,38грн. інфляційних нарахувань, 105 500,10грн. 20% річних, 187 530,26грн. пені, 42 128,96грн. штрафу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З пункту 5 договору вбачається, що сторони передбачили відповідальність сторін, зокрема Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого Товару, беручи до уваги вимоги ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 % процентів річних від простроченої суми.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок та здійснений судом першої інстанції перерахунок 20% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірними та обґрунтованими є річні у розмірі 102 002,10грн., а в стягненні 3 498грн. 20% річних слід відмовити, у зв'язку з тим, що позивачем включено у період часу за який здійснені нарахування день фактичної сплати суми заборгованості.
Щодо стягнення інфляційних нарахувань, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 3.2 вищевказаної постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Відповідно до п. 1.14. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням. А є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.
На суму інфляційних нарахувань не нараховуються проценти (п. 3.3 постанови), а отже й наступні інфляційні нарахування.
З вище викладеного вбачається, що обов'язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1ст. 509 ЦК України.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком.
Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду.
Із поданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахована інфляція за жовтень - квітень 2019р., включає суми на які вже здійснено інфляційні нарахування за вказаний період.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком судом першої інстанції, що обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 6 572,94грн., а в стягненні 39 137,44грн. інфляційних втрат слід відмовити.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 187 530,26 грн. пені та 42 128,96грн. штрафу.
Статею. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як вже зазначалося вище, у п.5 договору сторони передбачили, що Постачальник у випадку порушення строків поставки оплаченого Товару, а Покупець за порушення строків оплата отриманого Товару, сплачують іншій Стороні неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, якадіяла за час існування прострочення, від вартості несвоєчасно переданого оплаченого або несвоєчасно оплаченого отриманого Товару за кожен день прострочення, починаючи з дня порушення зобов'язання (виникненні заборгованості, порушення строків поставки) та закінчуючи днем його виконання (погашення заборгованості поставки Товару).
Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого Товару більше ніж на 30 календарних днів, зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5% від простроченої суми (вартості неоплаченого чи несвоєчасно оплаченого Товару).
Пеня та штрафні санкції, визначені даним Договором нараховуються за весь час прострочення, починаючи з дня виникнення заборгованості та закінчуючи днем її погашення, без застосування обмежень, визначених ч. 6 ст. 232 ГК України.
Згідно п.п. 6.2 до вимог про стягнення інфляційних нарахувань, вічних, відсотків за користування чужими грошовими коштам, пені та штрафних санкцій, визначених цим Договором застосовується позовна давність тривалістю у три роки.
Враховуючи вище викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованою є пеня у розмірі 181 615,17грн., а в стягненні 5 915,09грн. слід відмовити, у зв'язку з тим, що позивачем включено у період часу за який здійснені нарахування день фактичної сплати суми заборгованості.
Щодо стягнення з відповідача штрафу колегія суддів вважає, що нарахування здійснені позивачем правомірно, з врахуванням умов договору та вимог чинного законодавства, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.
Також з матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позов відповідач просив суд першої інстанції зменшити розмір неустойки до 1 000 грн.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Матеріали справи свідчать, що сума нарахованої неустойки складає лише 24% простроченого зобов'язання та 48% від зобов'язання яке виконувалося із порушенням строків оплати невиконаного взагалі, а тому доводи відповідача у відзиві на позов та в апеляційній скарзі про значене перевищення нарахованих позивачем штрафних санкцій до завданих збитків через невиконання умов договору поставки, колегія суддів вважає безпідставними .
Окрім того, право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.
Встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення - діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання судом загальних принципів, визначених, зокрема, у статті 2 ГПК України.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, позивач та відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Окрім того, основною умовою зменшення судом неустойки відповідно до ст.233 ГК України і ч.3 ст.551 ЦК України законодавець встановлює надмірно великий розмір нарахованої неустойки порівняно із збитками кредитора чи значно перевищує розмір збитків. У даному випадку позивач нарахував 187 530,26 грн. пені та і 42 128,96 грн. штрафу за порушення строків розрахунків більше ніж на 30 днів від встановленого договором строку, що разом склало 229 658,96 грн. неустойки, тоді як відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання на суму 938 926,48 грн., з яких 475 000,00 грн. вартості отриманого на дату звернення позивача з позовом до суду відповідачем не були сплачені.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оцінивши доводи, які містяться у клопотанні відповідача про зменшення розміру неустойки за порушення строків розрахунків за отриманий товар та враховуючи, що розмір неустойки є вдвічі меншим від розміру не виконаного грошового зобов'язання, а також враховуючи обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення неустойки, винятковість яких відповідачем взагалі не наведена, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відхилив клопотання відповідача.
Доводи апелянта про невідповідність якості отриманого товару колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ТОВ "Жищинці Аграр" не надано доказів звернення до позивача із відповідними претензіями щодо якості товару у порядку передбаченому договором від 17.04.2018р. №299 та встановленому в ст.680 ЦК України.
Також, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта про причини невиконання умов договору щодо оплати товару у зв'язку із неповерненням йому філією ПАТ ДПКЗУ "Богданівецький КХП 33 тон зерна соняшника, оскільки кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Щодо посилань апелянта на те, що ціна товару була визначена у іноземній валюті і до неї не можна застосовувати індекс інфляції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вже зазначалося вище, відповідно до п.2.3. Договору поставки ціна та загальна вартість імпортного Товару (засоби захисту рослин, насіння, тощо) визначається в іноземній валюті та в національній валюті по міжбанківському валютному курсу продажу валюти на дату, що передує дню підписання Специфікації колонка Ask за даними сайту - http://minfm.com.ua/currency/mb/archive або по іншому курсу, що зазначений у Специфікації.
У п. 2.4. Договору поставки сторони Дійшли згоди, що у випадку порушення Покупцем строків оплати Товару, або у випадку, коли Специфікацією передбачено умови оплати у формі відстроченого платежу, на момент оплати Товару його ціна визначається за наступною формулою:
Ц=Ц1 помножити (К2 поділити на К1), де:
Ц- змінена ціна Товару
ЦІ - ціна товару в гривні, що вказана в Специфікації до Договору або у видатковій накладній;
К1 - міжбанківський валютний курс продажу валюти на дату, що передує дню підписання Специфікації колонка Ask, або інший курс, вказаний у Специфікації, у випадку відсутності Специфікації застосовується міжбанківський валютний курс продажу валюти колонка Ask за даними сайту - http://minfm.com.ua/currency/mb/archive на дату, що передує дню поставки, визначеному у видатковій накладній.
К2 - міжбанківський валютний курс продажу валюти на дату оплати або подання позову про стягнення заборгованості, колонка Ask заданими сайту - http://minfm.com.ua/currency/mb/archive.
У випадку, якщо Покупцем не виконані грошові зобов'язання за цим Договором у повному обсязі або частково, Сторони узгодили, що коригування вартості товару, відповідно до умов цього пункту Договору, може проводитись на дату складання (підписання) Постачальником позовної заяви до суду відповідної юрисдикції про стягнення із Покупця заборгованості.
Також пунктом 2.4. Договору поставки було встановлено, що перерахунок ціни не застосовується, у випадку збільшення менш ніж на 3% (три відсотки) міжбанківського валютного курсу продажу валюти до гривні, що діє на дату оплати, відносно міжбанківського валютного курсу продажу валюти до гривні, що указаний у відповідному Додатку (специфікації) до цього Договору, або якщо курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати вартості Товару Покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання Специфікації. В цьому разі застосовується курс, зазначений у Специфікації або, у випадку відсутності Специфікації - курс на дату, що передує дню поставки товару.
У пункті 2.6. Договору поставки Сторони встановили, що розрахунки між Сторонами здійснюються в Українській валюті - гривнях в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Із специфікації до договору поставки вбачається, що ціна на частину товару визначалась виключно у гривні і не містила еквіваленту у іноземній валюті, зокрема:
Специфікація №1 від 17.04.2018 р. ячмінь на загальну суму 173 000,00 грн;
Специфікація №2 від 24.04.2018 р. Насіння соняшника P62LL109 на загальну суму 313 998,30 грн.;
Специфікація №6 від 08.05.2018 р. Оракул мультикомплекс на загальну суму 32 308,80 грн.;
Специфікація №8 від 14.06.2018 р. Оракул колофермин бору на загальну суму 30 249,00 грн.;
Специфікація №9 від 20.07.2018 р. Оракули на загальну суму 55 163,34 грн;
У специфікаціях №3 від 27.04.2018 р., №4 від 08.05.2018 р., №5 від 08.05.2018 р., №7 від 02.06.2018 р. ціна та загальна вартість товару була визначена у гривнях на загальну суму 356 870,04 грн., крім того було наведено еквівалент ціни та загальної вартості товару у іноземній валюті.
З матеріалів справи вбачається, що перерахунок вартості товару по курсу іноземної валюти при поданні позову до суду не проводився.
Окрім того, у видаткових накладних ціна та загальна вартість товару визначалась виключно у гривнях, розрахунки проводились тільки у гривнях, як і у гривнях сторони погоджували зобов'язання у актах звірки.
А тому, посилання апелянта на те, що ціна товару була визначена у іноземній валюті і до неї не можна застосовувати індекс інфляції, колегія суддів вважає безпідставними у зв'язку з тим, що вони спростовуються долученими до матеріалів справи доказами.
Інші доводи апелянта викладені ним в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 17.10.2019 р. у справі №924/669/19 в частині стягнення з відповідача 6 572,94грн. інфляційних нарахувань, 102 002,10грн. 20% річних, 181 615,17 грн. пені, 42 128,96грн. прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування, у зв'язку з чим вимога апелянта про пропорційне зменшення стягнутого судом першої інстанції з відповідача на користь позивача судового збору за подання позову не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги, у зв'язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.10.2019 р. у справі №924/669/19 в частині стягнення 6 572,94грн. інфляційних нарахувань, 102 002,10грн. 20% річних, 181 615,17 грн. пені, 42 128,96грн. штрафу залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 17.10.2019 р. у справі №924/669/19 в частині стягнення 6 572,94грн. інфляційних нарахувань, 102 002,10грн. 20% річних, 181 615,17 грн. пені, 42 128,96грн. штрафу залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу №924/669/19 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "12" лютого 2020 р.
Головуючий суддя Демидюк О.О.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Павлюк І.Ю.