Справа № 560/2552/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
29 січня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Сербин І.І.,
представника відповідача Пятковського А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року (проголошено в м. Хмельницький, повний текст складено 21.10.2019) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.05.2019 № 0006981303 та № 0006991303.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.05.2019 № 0006981303 та № 0006991303.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Позивач, належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Так, судом першої інстанції встановлено, що АТ "Дельта Банк" проінформувало позивача, як платника податку, про прийняття рішення щодо прощення (анулювання) кредитної заборгованості сумі3794799,51 грн. Окрім цього, банк повідомив позивача, що згідно з абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, а тому йому необхідно самостійно сплатити ПДФО з такого доходу та відобразити його у річній декларації з ПДФО.
На підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 статті 79 ПК України та наказу №453 від 25.02.2019 посадовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих у 2014 році як додаткове благо при взаємовідносинах з АТ "Дельта Банк".
За результатами перевірки складено Акт №0183/22-01-13-03/2364817497 від 29.03.2019, яким зафіксовано порушення позивачем: пункту 179,7 статті 179 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 донараховано податок за не сплачене (занижено) податкове зобов'зання по податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік на загальну суму 643045,32 грн.; підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 не подано декларацію про майновий стан та доходи за 2014 рік.
Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що у 2014 році позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага в сумі 3794799,51 грн., що підтверджується інформацією, наданою АТ "Дельта Банк" в податковому розрахунку за формою № 1ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб за ознакою "126" - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо. Разом з тим, вказаний дохід позивач не задекларував та не сплатив до бюджету відповідні суми ПДФО.
За результатом проведення перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 29.05.2019 №0006981303 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДФО на загальну суму 643045,32 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції в сумі 160761,33 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.05.2019, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170,00 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень.
Мотивувальна частина.
Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
В силу п.162.1ст.162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
У відповідності до пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Відповідно до пп.14.1.54 ПК України доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Згідно з пп.14.1.47 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до п.163.1ст.163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з п.164.1ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
З аналізу наведених положень Податкового кодексу України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.
В силу абз. "д" пп.164.2.17п.164.2ст.164 Податкового кодексу України в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Банк вчинив дії, які свідчать про визнання ним суми прощеного боргу доходом позичальника.
Згідно зі статтею 16 ПК України платник податків зобов'язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп.49.18.4ст.49 ПКУ такий платник податку - боржник зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку (за податковою адресою), відобразити в ній дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації (п.179.7ст.179 ПКУ). Згідно з п.49.1ст.49 ПКУ податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки до органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку (за податковою адресою).
Додаткові блага, згідно з визначенням, яке дає норма підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК, - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Так, матеріалами справи вбачається, що у 2014 році ПАТ «Дельта банк» анульовано (прощено) позивачу його заборгованість за кредитним договором в сумі 3794799,51 грн.
Як видно з акту перевірки, відповідачем при визначенні позивачу грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, була врахована вся сума, яка прощена банком за кредитним договором у відповідності до ст. 605 ЦК України.
Водночас, відповідно до зазначених вище положень ПК України, до загального оподатковуваного доходу позивача повинна включатись лише сума основного боргу, що анульований банком.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідачем необґрунтовано визначено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб від суми анульованих банком пені та процентів.
Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про не доведеність податковим органом факту порушення вимог податкового законодавства. Зокрема, що анульована (прощена) позивачу по кредитному договору сума боргу є основною сумою заборгованості за кредитом (тілом кредиту), тобто, відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, є додатковим благом платника податку (позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2014 рік.
Отже, податковими органами під час розгляду адміністративної справи не було наведено об'єктивних доказів правомірності прийнятого ним рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 11 лютого 2020 року.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.