12 лютого 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/14/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, про визнання протиправними та скасування наказів,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати як незаконні - наказ №746 від 29.11.2019 року начальника ГУНП в Чернівецькій області "Про застосування дисциплінарного стягнення", яким до інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби з поліції та наказ начальника ГУНП в Чернівецькій області № 199 о/с від 11.12.2019 року "По особовому складу", яким звільнено зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області, з 11.12.2019 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області з 11.12.2019 року;
- стягнути з ГУНП в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 11.12.2019 року з розрахунку 263,50 грн середньоденної заробітної плати;
- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць;
- стягнути з ГУНП в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 50000, 00 грн відшкодування моральної шкоди.
І. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував на службі в національній поліції з 26.06.2018 року. З 02.05.2019 року працював на посаді інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області. Наказом № 746 від 29.11.2019 року начальника ГУНП в Чернівецькій області за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні Присяги працівника поліції, невиконанні вимог Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог Правил етичної поведінки поліцейських, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області № 199 о/с від 11Л2.2019 року "По особовому складу", відповідно до ст.77 ЗУ "Про національну поліцію", п.6 ч.1 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), позивача звільнено зі служби з 11.12.2019 року.
На думку позивача, оскаржувані накази є протиправними, з огляду на те, що відповідачем не встановлювалися обставини, які б свідчили про вчинення позивачем саме дисциплінарного проступку. Крім того, а ні матеріалами службового розслідування, а ні будь-якими іншими доказами не підтверджується факт вчинення позивачем проступку, за який його притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Разом з тим, позивач не вчиняв жодного проступку, який би міг ганьбити останнього як поліцейського, не порушував Присяги поліцейського та Правил етичної поведінки, не вчиняв кримінально - карних правопорушень та не допускав позаслужбових стосунків з третіми особами.
Наголошував на тому, що викладені обставини у матеріалах службового розслідування, зокрема зверненні гром. ОСОБА_2 не відповідають дійсності та направлені лише на шахрайське заволодіння грошовими коштами позивача та уникнення останнім зобов'язання повернути позивачеві позику по договору позики.
Вважає, що тільки в разі встановлення винуватості обвинувальним вироком суду, позивача можна буде відповідно до вимог закону звільнити зі служби в поліції та притягнути до відповідальності.
Прийнявши спірні рішення відповідач не дотримався приписів Конституції України та норм Закону України "Про Національну поліцію України".
Звертаючись до суду позивач також зазначив, що порушення законних прав позивача, яке полягало в незаконному звільненні з роботи, призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від останнього додаткових зусиль для організації життя. Відтак, з огляду на тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих відносинах, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану позивача при незаконному звільненні, вважає справедливим визначити суму моральної компенсації в розмірі 50 000 грн.
Окрім іншого, посилаючись на вимоги Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейськими Національної поліції та курсантам навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 року за № 260 зазначив, що поліцейським за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення, в тому числі премія, які були їм визначені на день звільнення, грошове забезпечення виплачується за кожен календарний день.
2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що під час проведення службового розслідування встановлено, що позивач допустив порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону, п.п. 1, 6 ч. 3 ст. 1 Статуту, Присяги працівника поліції, професійної та службової етики, а тому є безумовні і достатні підстави вважати їх такими, що мають дискредитуючий характер, що підриває рівень довіри населення до поліції і який не сумісний з подальшим проходженням ним служби у поліції. Даний факт створив умови, за яких подальша довіра до такого працівника стає неможливою незалежно від доведеності кримінально-караних діянь, та вимагає недопущення його в подальшому до виконання функцій представника органу державної влади.
Заперечив з приводу доводів позивача про те, що законність його звільнення може лише бути встановлене обвинувальним вироком суду в кримінальній справі, оскільки предметом службового розслідування було не вчинення позивачем кримінального правопорушення, а порушення ним службової дисципліни, що не залежить від встановлення вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення.
Щодо посилання позивача, про відшкодування моральної шкоди зазначив, що обов'язковими умовами відшкодування шкоди з державного бюджету є неправомірність дій відповідного органу та наявність причинного зв'язку між такими діями та завданою шкодою.
Звертав увагу суду, що в матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування розміру заявленої позивачем до відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
1. 11.01.2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом осіб.
2. 28.01.2020 року усною ухвалою суду вирішено клопотання щодо виклику в судове засідання свідків, що відображено в протоколі судового засідання.
ІІІ. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. 07.02.2020 року представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав наведених в адміністративному позові. В судовому засіданні подана заява, про розгляд справи в порядку письмового провадження.
2. Представник відповідача в судовому засіданні подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у відзиві.
3. Будучи допитана в якості свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні на запитання головуючого пояснила, що працює директором Чернівецького коледжу будівництва та архітектури будівельного технікуму. Їй відомо, що ОСОБА_2 проживав в гуртожитку коледжу згідно укладеного договору та починаючи з 01.08.2019 року виселений з гуртожитку. Пояснила, що в нього наявний борг перед адміністрацією коледжу за проживання в гуртожитку, а адміністрацією коледжу вживаються заходи щодо погашення заборгованості останнього, зокрема в судовому порядку.
4. Будучи допитаний в якості свідка ОСОБА_2 в судовому засіданні на запитання головуючого пояснив, що в нього наявний борг перед адміністрацією коледжу за проживання у гуртожитку. 14.07.2019 року до нього у кімнату гуртожитку прийшла комендант та незнайомий на той момент йому чоловік надалі він дізнався, що це позивач, який був одягнений у цивільний одяг та який під час розмови пояснив останньому, що сприяє вирішенню закриттю кримінальних проваджень, які виникли у зв'язку наявністю боргу. Під психологічним тиском він разом з ним пройшов до приміщення Шевченківського відділення поліції, яке розташовано неподалік гуртожитку будівельного коледжу. По прибуттю до Шевченківського відділення поліції, через перший поверх відділення поліції, вони піднялись на другий поверх та зайшли у кабінет. Зазначив те, що по прибуттю до Шевченківського відділення поліції, його у журнал обліку відвідувачів внесено не було. В подальшому ОСОБА_1 сказав йому, що має змогу допомогти останньому у вирішенні його проблем, однак, у свою чергу він повинен йому щось запропонувати.
Вказав, що він зрозумівши, що ОСОБА_1 натякає на грошову винагороду, реально сприймаючи його погрози та наміри щодо застосування ув'язнення, він під тиском погодився на пропозицію останнього. Відтак, в подальшому передавав кошти останньому частинами десь до середини серпня на вимоги ОСОБА_1 . Вважав, що надає ОСОБА_1 грошові кошти за не притягнення його до кримінальної відповідальності.
Окрім іншого зазначив, що ОСОБА_1 продовжував під психологічним тиском вимагати в нього кошти за вирішення проблем у зв'язку із наявним боргом. При цьому погрожуючи йому, взяв ключ від житлової кімнати останнього, позбавивши його права проживати в кімнаті.
Крім того повідомив, що його матір - ОСОБА_4 також перерахувала на номер картки, який надав їй ОСОБА_5 кошти в сумі 10,000 грн, в загальному за вирішення його проблем.
На запитання представника позивача свідок пояснив, що йому відомо про його боргову розписку перед ОСОБА_1 , однак він її писав під психологічним тиском, фізичного насилля до нього не застосовували. Крім того зазначив, що його боргові зобов'язання перед іншими фізичними особами не мають відношення до даної справи.
Надаючи пояснення також вказав, що один раз при зустрічі з ОСОБА_1 був присутній чоловік прізвище якого ОСОБА_6 .
5. Будучи допитаний в якості свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_1 перебуває в дружніх відносинах. Приблизно в середині літа перебуваючи разом з останнім в м.Чернівці в парку ім. Шевченка зустрілись з ОСОБА_2 . Під час розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 він чув, що ОСОБА_2 заборгував кошти ОСОБА_1 та не хотів повертати, при цьому на запитання ОСОБА_1 відповів, що йому відомо де він працює і кошти повертати не буде. Більше нічого він не чув, оскільки не знаходився поряд. Пояснив також, що фізичну силу ніхто до ОСОБА_2 не застосовував.
На запитання представника відповідача зазначив, що працює інспектором патрульної поліції та вданий час відносно нього проводиться службове розслідування.
6. Враховуючи приписи статті 194 КАС України, та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
ІV. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на службі в національній поліції з 26.06.2018 року. З 02.05.2019 року працював на посаді інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області, у званні лейтенанта поліції. (а.с.13)
2. Наказом № 746 від 29.11.2019 року начальника ГУНП в Чернівецькій області Дмітрієва А. "Про застосування дисциплінарного стягнення", керуючись ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні Присяги працівника поліції, невиконанні вимог ч.3 ст.11, п.п.1,3 ч.1 ст.18 ЗУ "Про Національну поліцію" п.п.1,3,6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог п.п.1 розд. II, п.3 розд. 4 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, до інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_1. застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. (а.с.34-36)
3. Наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області Дмітрієва А. № 199 о/с від 11.12.2019 року "По особовому складу", відповідно до ст.77 ЗУ "Про національну поліцію", п.6 ч.1 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), звільнено зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області - з 11.12.2019 року. Стаж служби в поліції на день звільнення становить : 01 рік 05 місяців 15 днів. (а.с.37)
4. Судом досліджені матеріали службового розслідування.
5. 17.09.2019 року лейтенант поліції ОСОБА_1 , інспектор з ювенальної превенції сектору превенції Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області звернувся із заявою до Управління ДВБ НПУ про вчинення шахрайства ОСОБА_2 відносно нього. (а.с. 38-39)
6. 21.09.2019 року до Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області надійшло звернення ОСОБА_2 щодо можливих неправомірних дій інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_1. (а.с.65-73)
7. Відповідно до наказу від 24.09.2019 року № 1210 "Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії", призначено службове розслідування та утворено склад дисциплінарної комісії. (а.с.74-75)
8. На підставі наказу від 22.10.2019 року № 1309, продовжено строк проведення дисциплінарною комісією службового розслідування до 23.11.2019 року. (а.с. 79)
9. Згідно висновку службового розслідування, проведеного по факту порушення, службової дисципліни інспектором з ювенальної превенції СП Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області лейтенантом поліції ОСОБА_1 встановлено, що з липня по вересень 2019 року ОСОБА_1 під приводом наявної у ОСОБА_2 заборгованості за проживання у кімнаті гуртожитку Чернівецького коледжу будівництва та архітектури Львівського національного аграрного університету, погрожуючи йому за це притягненням до кримінальної відповідальності, систематично вимагав та отримував від ОСОБА_2 та його родичів грошові кошти. Вказане підтверджується матеріалами службового розслідування, зібраними дисциплінарною комісією, зокрема поясненнями самого ОСОБА_2 , його матері - ОСОБА_4 , його родича - ОСОБА_8 а також банківськими документами, наданими опитуваними, та фіскальними чеками транзакцій, якими здійснювались перерахунки грошових коштів на банківську картку ОСОБА_1 .
Беручи до уваги, те що у діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, матеріали, здобуті дисциплінарною комісією були скеровані до прокуратури Чернівецької області, яка у свою чергу по даному факту внесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019260000000171 від 30.09.2019 року.
При цьому, дисциплінарною комісією не досліджувався факт наявності в діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, оскільки це виходить за межі її компетенції. Разом з цим, дисциплінарна комісія вважає за можливе і доцільне надати оцінку діям ОСОБА_1 у частині допущеного ними порушення службової дисципліни.
Так, ОСОБА_1 , будучи працівником Національної поліції України, зобов'язаним охороняти права і свободи людини, інтереси суспільства і держави, протидіяти злочинності, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки. Всупереч вказаному, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно протиправний характер своїх дій, вступив у неділові стосунки з ОСОБА_2 , та застосовуючи до нього погрози, шантажуючи притягненням до кримінальної відповідальності, систематично вимагав та отримував від нього та його близьких родичів грошові кошти в загальному на суму близько 60000,00 грн.
З метою досягнення максимального психологічного впливу на ОСОБА_2 та його близьких родичів, ОСОБА_1 наголошуючи, що є працівником поліції, і відповідно, володіє обсягом службових повноважень щодо застосування передбачених законодавством заходів примусу, тобто протиправно використовував надані йому повноваження представника влади (правоохоронного органу), що у свою чергу, свідчить про корупційну складову його поведінки та підриває авторитет Національної поліції України.
Надаючи оцінку порушенню службової дисципліни, допущеного ОСОБА_1 , дисциплінарна комісія врахувала вимоги керівництва Національної поліції України, визначені у вказівці НПУ від 18.02.2019 №1884/01/12-2019 щодо застосування до поліцейських, які допустили грубі дисциплінарні проступки із корупційною складовою, дисциплінарних стягнень аж до їх звільнення із служби в поліції.
Обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , - не виявлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 - не виявлено.
Дисциплінарною комісією враховано, що у ході проведення службового розслідування ОСОБА_1 відмовився від проходження опитування за допомогою поліграфу, що є його особистим правом, однак є незрозумілим за умов його тверджень щодо своєї невинуватості, а навпаки протиправних дій ОСОБА_2
Пропонуючи вид дисциплінарного стягнення, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, керуючись вимогами ст.ст. 31,12,13,19,20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", комісія вважає, що службове розслідування по факту порушення службової дисципліни інспектором з ювенальної превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП лейтенантом поліції ОСОБА_1 та відкриття відносно нього кримінального провадження №42019260000000171 від 30.09.2019 року за ч.3 ст.368 Кримінального Кодексу України, закінченим.
Відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування такими, що підтвердились.
За порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні Присяги працівника поліції, невиконанні вимог ч.3 ст.11, п.1,3 ч.1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", п.п.1,3,б ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог п. 1 розділу II, п.3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, до інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1, застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції. (а.с.14-33)
10. Крім того, в ході розгляду справи судом дослідженні пояснення ОСОБА_2 (а.с.101-110,111,112-113), ОСОБА_4 (а.с.124-125, 126-127, 128-129), ОСОБА_8 (а.с.134- 135), ОСОБА_1 (а.с.174).
11. Відповідно до претензії Чернівецького коледжу Львівського Національного аграрного університету, у ОСОБА_2 станом на 01 липня 2019 року наявна заборгованість в сумі 44934,00 грн за проживання у гуртожитку. (а.с.114)
12. Згідно розписки ОСОБА_2 від 03.08.2019 року встановлено, зокрема: (мовою оригіналу) "Я, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 беру (позику) в ОСОБА_1 , а саме, грошові кошти в розмірі 60000 (шістдесят) тисяч гривень. Які зобов'язуюсь повернути 03.09.2019 року. В достовірності даної розписки я розписуюсь власним підписом." (а.с.234)
13. Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 15.01.2020 року в справі № 725/9/20, прийнято до розгляду заяву, та відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики. (а.с. 238)
V. ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
2. Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02 липня 2015 року (Закон №580).
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №580 у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Частиною 1 статті 18 Закону №580 визначені основні обов'язки поліцейського, зокрема поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Статтею 19 Закону №580 передбачені види відповідальності поліцейських. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
3. Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (Дисциплінарний статут).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Дисципланірного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Дисциплінарного статуту).
При цьому, статтею13 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно зі частинами 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
-надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;
- подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;
- ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами;
- подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;
- користуватися правничою допомогою.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
4. Так, на виконання вимог Дисциплінарного статуту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (Порядок №893), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за №1355/32807.
Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
У наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім'я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо) (п. 4 розділу ІІ Порядку).
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. (п. 3 розділу IV Порядку).
Відповідно до пункту 7 розділу IV Порядку кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування.
Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.
Пунктом 1 розділу V Порядку визначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Згідно з частиною 3 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
5. Встановлені обставини та матеріали справи свідчать про те, що підставою для звільнення позивача зі служби стало те, що в діях останнього вбачаються ознаки проступку з корупційною складовою, та ознаки кримінального правопорушення, а прокуратурою Чернівецької області внесено відомості до ЄРДР за № 42019260000000717 від 30.09.2019 року та розпочато досудове розслідування.
Водночас слід зазначити, що в ході розгляду справи судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 03.08.2019 року власноручно написав розписку, про борг в сумі 60000,00 грн перед позивачем. ОСОБА_2 по договору позики повернув лише частину коштів в сумі 20 300 грн., а іншу частину в сумі 39 700 грн. відмовився повертати, а тому позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Окрім того, позивач звернувся до Чернівекього управління ДВБ НПУ 18.09.2019 року із заявою про вчинення гром. ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України (шахрайство), та внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів службового розслідування, посадовими особами відповідача під час проведення службового розслідування не надано оцінки матеріалам і відомостям, які вказують на цивільно-правові відносини (боргові стосунки позивача з ОСОБА_2 ), що в свою чергу свідчить про неповноту та об'єктивність з'ясування всіх обставин інкримінуємого проступку. По своїй суті, обставини боргу ОСОБА_2 за проживання в гуртожитку, а також обставини боргу перед позивачем згідно боргової розписки є причинами і умовами правовідносин, які склались між останніми. Разом з тим, в одному та іншому випадку у причинно наслідковому зв'язку, ці причини і умови призводять до різних наслідків, які є передумовою для визначення виду стягнення, або без такого.
З встановлених судом обставин справи вбачається, що дисциплінарна комісія не врахувала характер правовідносин та обставини, за яких вони склались.
Відтак, з огляду на встановленні фактичні обставини справи в призмі наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що доводи відповідача не підтверджені повнотою, достатністю, дійсністю та всебічністю, в ході розгляду справи. Крім того, суд вважає, що посадовими особами відповідача не застосованого достатніх правових інструментів для доведення вини позивача, а за результатами проведеної перевірки складено необґрунтований висновок з пропозиціями щодо застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу - звільнення посади.
В той же час, як у висновку службового розслідування, так і в оскаржуваних наказах міститься лише загальне формулювання про порушення мною вимог Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту, Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги поліцейського, що не дає можливості встановити, за які ж таки порушення позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
6. При цьому, слід зазначати й те, що частиною 1 статті 62 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кримінального кодексу України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Так, у ході розгляду справи судом з'ясовано те, що станом на день розгляду справи кримінальне провадження у відношенні позивача не розглянуто, в тому числі і не пред'явлено підозри, так само, як і не прийнято рішення місцевим загальним судом щодо боргових відносин позивача з ОСОБА_2 .
Крім того, судом встановлено, що висновок службового розслідування містить лише ті порушення, які інкримінуються позивачеві та викладені в зверненні ОСОБА_2 до відділення поліції щодо можливого вчинення кримінального правопорушення позивачем, жодних інших діянь порушення позивачем дисциплінарного проступку, визначених Дисциплінарним Статутом у висновку службового розслідування не зазначено.
Проаналізувавши наведене вище, суд дійшов висновку про те, що у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду відносно позивача, у відповідача будуть усі правові підстави для прийняття наказу і можливого звільнення позивача із служби в поліції.
7. Суд також відхиляє доводи відповідача та вважає їх безпідставними про те, що у межах перевірки дисциплінарною комісією факт вчинення позивачем кримінального правопорушення не досліджувався, а надавалась оцінка його діям у частині допущеного порушення службової дисципліни, оскільки ні в матеріалах справи, ні в ході її розгляду не підтверджено які саме порушення, передбачені Дисциплінарним Статутом, вчинені позивачем, окрім тих, що зазначенні в заяві ОСОБА_2 . Допитані в суді першої інстанції свідки також надали пояснення саме по факту можливо вчиненого позивачем кримінального правопорушення, або ж наявність в даних діях цивільно-правових зобов'язань.
Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази відповідача про звільнення позивача зі служби в поліції, не відповідають вказаним критеріям правомірності, є необґрунтованими та протиправними, а тому підлягають скасуванню, а позивач поновленню на посаді.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року справа №822/1832/16, яка враховується і Апеляційною інстанцією у подібних правовідносинах (справа №824/884/19-а), що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд враховує до спірних правовідносин.
8. Вирішуючи питання про порядок обчислення належного до виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, суд виходить з такого.
При розбіжностях в нормах права між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому, загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.
Можливість субсидіарного застосування загальних правових норм до відносин публічної служби, як правило, закріплено у спеціальному законі, що регулює такий вид публічної служби. Подібна законодавча техніка спрямована на усунення прогалин у правовому регулюванні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 826/4192/16, яка враховується і Апеляційною інстанцією у подібних правовідносинах (справа №824/832/18-а), що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд враховує до спірних правовідносин
Так, відповідно до пункту 4 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються до цих правовідносин в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма є бланкетною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.
Такий "Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799.
Порядок № 260 був опублікований та, відповідно, набрав чинності 27 травня 2016 року (Офіційний вісник України від № 39).
Так, у справі, що розглядається, період вимушеного прогулу позивача тривав з 11 грудня 2019 року. Тобто у період, в який набрав чинності саме спеціальний нормативно-правовий акт.
Враховуючи те, що на момент звільнення позивача зі служби в поліції, діяли норми спеціального нормативно-правового акта, суд дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок № 260.
Відповідно до п. 9 розділу І Порядку № 260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Отже, розрахунок середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу повинен здійснюватися шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний останній місяць роботи на кількість календарних днів у цьому місяці та множенні отриманої суми на кількість календарних днів за період вимушеного прогулу.
Відповідно до довідки ГУНП в Чернівецькій області про розмір грошового забезпечення позивача №331 від 17.12.2019 року розмір грошового забезпечення позивача за останній місяць роботи - листопад 2019 року становив -7732,92 грн. (а.с. 216)
Судом встановлено, що періодом вимушеного прогулу позивача є з 11.12.2019 року по 12.02.2020 року (день прийняття рішення) (64 календарних дні).
Так, враховуючи дані наявної в матеріалах справи довідки про доходи, розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 257,76 грн (7732,92 грн / 30 к.д.).
Відтак, сума середнього заробітку за даний період із моменту звільнення до моменту прийняття у справі судового рішення по суті, яка підлягає виплаті позивачем, становить 16496,64 гривень без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів (64 к.д. вимушеного прогулу) х 257,76 (середньоденна заробітна плата).
9. Згідно з статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання у частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
10. Надаючи правову оцінку доводам позивача щодо стягнення моральної шкоди в сумі 50000,00 гривень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, з урахуванням наступного.
За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.
Обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, наявність моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що незаконні дії відповідача призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків.
На підтвердження вищевикладеного до матеріалів справи не долучено жодних доказів спричинення моральної шкоди та еквівалент її відшкодування.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, на підставі яких можливо встановити причинно-наслідковий зв'язок між моральними стражданнями позивача та винесенням відповідачем оскаржуваного наказу про звільнення позивача з служби в поліції. При цьому, позивачем не було надано суду доказів втрати ним нормальних життєвих зв'язків і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.09.2019 року (адміністративне провадження NК/9901/11795/18, К/9901/11798/18).
11. Відповідно до положень частин 1, 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В свою чергу відповідачами не спростовано доводів позивача та не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні ст. 73 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність оскаржуваних наказів.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. Звертаючись до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн за позовну вимогу майнового характеру (стягнення з відповідача на користь позивача 50000,00 грн відшкодування моральної шкоди).
2. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
3. Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову в частині стягнення моральної шкоди на користь позивача відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат в частині стягнення з суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати наказ № 746 від 29.11.2019 року начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області "Про застосування дисциплінарного стягнення", яким до інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1., застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби з поліції.
3. Визнати протиправним та скасувати та наказ начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області № 199 о/с від 11.12.2019 року "По особовому складу", яким звільнено зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_1 - інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області з 11.12.2019 року.
4. Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Шевченківського ВП Чернівецького ВП Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області - з 11.12.2019 року.
5. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.12.2019 року по 12.02.2020 року в сумі 16496,64 грн.
6. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.
7. В іншій частині позовних вимог відмовити.
8. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області (вул. Головна, 24, м. Чернівці, 58002 код ЄДРПОУ:40109079).
Суддя О.В. Боднарюк