Справа № 319/1011/19
Провадження №2/319/10/2020
11 лютого 2020 року смт Більмак
Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Валігурського Г.Ю.,
при секретарі Костенко А.В.,
за участю:
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки ОСОБА_2 ,
відповідача-1 ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт Більмак в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу,
ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до суду з позовною заявою, якою просить визнати недійсним з моменту його укладення договір купівлі-продажу транспортного засобу від 03.07.2019 року, укладений у територіальному сервісному центрі 2345 РСЦ МВС України в Запорізькій області відносно легкового автомобіля Ford Transit Conneсt, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 2007 р.в., номер кузову НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , між ОСОБА_3 (відповідач-1) та ОСОБА_4 (відповідачка-2), і за яким з 03.07.2019 року автомобілю присвоєно д.н.з НОМЕР_9.
Позовні вимоги мотивовані тими обставинами, що позивачка з 1988 року перебуває з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу за спільні кошти придбано зокрема легковий автомобіль Ford Transit Conneсt, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 2007 р.в., номер кузову НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 . 29.12.2018 року позивачка звернулась до Куйбишевського районного суду Запорізької області про поділ спільного майна подружжя у тому числі зазначеного автомобіля. 03.07.2019 року відповідач перереєстрував автомобіль на нового власника свою рідну сестру ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу, без погодження з позивачкою, чим порушив встановлений законом режим розпорядження спільним майном подружжя.
Ухвалою від 19.09.2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на легковий автомобіль марки Ford Transit Connekt, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 2007 р.в., номер кузову НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 .
Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач-1 заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою його представника в судове засідання через складні погодні умови.
Судом вказане клопотання було відхилене з огляду на наступне. Ухвалою суду від 11.12.2019 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.01.2020. У судове засідання 09.01.2020 відповідач не прибув, подавши заяву про його відкладення через з неможливість явки в судове засідання його представника ОСОБА_5 . У зв'язку з цим розгляд справи був відкладений на 11.02.2020. При цьому відповідачем-1 не додано до матеріалів справи доказів наявності у нього у даній справі будь-якого представника, зокрема й ОСОБА_5 , не надано й доказів поважності причин неявки в судове засідання 09.01.2020 як відповідача1 так і його представника, якщо такий є. В судовому засіданні 11.02.2020 відповідач-1 був присутній особисто. За вказаних обставин суд не знайшов підстав вдруге відкладати розгляд справи.
В судовому засіданні відповідач-1 пояснив, що автомобіль купував самостійно, з позивачкою не проживає з 2006 року, у зв'язку з цим вважає, що не мав отримувати її згоду на продаж автомобіля.
Відповідачка-2, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з штриховим ідентифікатором 71001 0072538 0, проте в судове засідання не прибула, причин неявки не повідомляла, заяв та клопотань не подавала.
Заслухавши пояснення учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.07.1988 року, що підтверджено свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 , виданим повторно 23.11.2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції Запорізької області.
Відповідно до листа №31/8-3605 від 08.07.2019 року Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області повідомлено, що згідно бази даних підсистеми НАІС «Єдиного державного реєстру транспортних засобів» МВС України за ОСОБА_3 у період з 09.07.2014 року по 03.07.2019 року був зареєстрований автомобіль Ford Transit Connet, державний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2007 р.в., номер кузову НОМЕР_2 .
Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу № 2345/2019/1544637 від 03.07.2019 року ОСОБА_3 вказаний автомобіль продав у власність ОСОБА_4 за ціною 104169,75 грн.
За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частинами 1-3 ст. 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державних реєстрації, має бути нотаріально посвідчена.
Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна, яким у даному випадку з огляду на вартість у 104169,75 грн. є автомобіль, має бути надана в письмовій формі.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Окрім того, як зазначено в ч.ч. 2, 3 ст. 369 ЦК України, розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника уразі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
З аналізу зазначених вище норм закону у їх взаємозв'язку можна дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним. Наведене узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) у якому Верховний Суд відійшов від правових висновків, викладених у постановах від 07.10. 2015 року у справі № 6-1622цс15, від 27.01. 2016 року у справі №6-1912цс15 та від 30.03. 2016 року у справі № 6-533цс16, у яких Верховний Суд дійшов висновку про те, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у наведених вище справах, Велика Палата Верховного Суду вказала, що він суперечить принципу рівності як майнових прав подружжя, так і рівності прав співвласників, власність яких є спільною сумісною, без визначення часток, та вважала, що відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності. При цьому закон не пов'язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи - контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору.
Автомобіль марки Ford Transit Connekt, державний номер НОМЕР_1 , придбано під час шлюбу, тому спільна сумісна власність презюмується та встановивши, що оспорюваний договір купівлі-продажу транспортного засобу укладено ОСОБА_3 без згоди іншого подружжя - ОСОБА_1 , суд вважає, що позовні вимоги про визнання договору недійсним підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача-1 проти позовних вимог з посиланням на ті обставини, що спірний автомобіль він купував самостійно, а з позивачкою не проживає з 2006 року не можуть бути прийняті судом до уваги виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, на які відповідач-1 посилається як на підставу своїх заперечень, а саме, що спірний автомобіль він купував за власні кошти та, що він не проживає з позивачкою з 2006 року.
Отже, відповідачем-1 не доведено, що спірний автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, в зв'язку з задоволенням позовних вимог з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений за подання позовної заяви у сумі 768,40 грн. по 384,20 грн. з кожного.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 63,65 СК України, ст.ст. 203, 215, 369 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу 2345/2019/1544637 транспортного засобу - автомобіля марки Ford Transit Conneсt, державний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2007 р.в., номер кузову НОМЕР_2 , укладеного 03.07.2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 384,20 грн. грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 384,20 грн. грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано до Запорізького апеляційного суду через Куйбишевський районний суд Запорізької області.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач-1: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідачка-2: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_7 , РНОКПП НОМЕР_8 ).
Повний текст судового рішення складено "12" лютого 2020 року.
Суддя Г.Ю. Валігурський