П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2353/19
Категорія: 111030600
Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В..
Час і місце ухвалення: м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Рощіній К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-Н" до Головного управління ДФС у Миколаївській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення від 09.07.2019 р. № 1215705/41907606 та зобов'язання зареєструвати податкову накладну від 03.06.2019 р. № 9 за датою її подання,
ТОВ "Рента - Н" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області, Державної фіскальної служби України в якому провило суд:
скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 09.07.2019 р. № 1215705/41907606;
зобов'язати Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-Н" № 9 від 03.06.2019 року за датою їх подання.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ТОВ "Рента-Н" у встановленому законодавством порядку складено та направлено до контролюючого органу податкову накладу № 9 від 03.06.2019 року, реєстрація якої необґрунтовано зупинена комісією ГУ ДФС у Миколаївській області. Відповідачем не вказано конкретного виду критерію оцінки ступеню ризику та переліку документів для підтвердження відображених у податковій накладній показників. Позивач надав пояснення та копії документів по податковій накладній, реєстрацію якої зупинено, однак відповідач без обґрунтування підстав відмовив у реєстрації вказаної накладної.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю " РЕНТА-Н " до Головного управління ДФС у Миколаївській області та Державної фіскальної служби України про скасування рішення від 09.07.2019 р. № 1215705/41907606 та зобов'язання зареєструвати податкову накладну від 03.06.2019 р. № 9 за датою її подання - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 09.07.2019 р. № 1215705/41907606.
Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-Н"№ 9 від 03.06.2019 року за датою їх подання.
Встановлено судовий контроль за виконанням цього рішення суду, а саме - зобов'язано Головне управління ДФС у Миколаївській області подати звіт про виконання цього рішення суду. Встановити строк для подання звіту - один тиждень, що обчислюється з дати набрання цим рішенням суду законної сили.
Попереджено відповідача, що у разі неподання звіту суд розгляне питання про накладення штрафу (у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " РЕНТА-Н " судові витрати в розмірі 5421, 00 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальноїх служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " РЕНТА-Н судові витрати в розмірі 5421, 00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що спірне рішення відповідача про відмову у реєстрації податкових накладних прийнято правомірно, оскільки позивачем не надано на розгляд комісії необхідних документів. При цьому вказує, що оцінка ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється ДФС шляхом проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування Критеріям ризиковості платника податків. Також апелянтом зазначено про не співмірність та необґрунтованість витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи. Також вказано, що судом задоволено необґрунтоване клопотання позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки позивачем не підтверджено таку вимогу та не надано жодних доказів вчинення дій чи допущення бездіяльності контролюючим органом, що можуть призвести до ухилення від виконання судового рішення.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Рента-Н" зареєстрована в якості юридичної особи 01.02.2018 року. Основним видом діяльності товариства є неспеціалізована оптова торгівля.
31.05.2019 ТОВ "Рента-Н" уклала договір купівлі-продажу з ТОВ "Макси-Пром", відповідно до якого зобов'язалось поставити на адресу останнього м'ясних виробів на загальну суму 22947438,48 гривень.
Згідно видаткової накладної № 28 від 03.06.2019 року ТОВ "Рента-Н" поставило на адресу ТОВ "Макси-Пром" продукти харчування на суму 203343, 00 грн. із ПДВ.
ТОВ "РЕНТА-Н" в рамках здійснення власної господарської діяльності складено податкову накладну №9 від 03.06.2019 року в сумі 203343,00 грн в т.ч. ПДВ 33890,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Макси-Пром" та здійснені дії щодо реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних зазначеної податкової накладної.
Відповідно до отриманих квитанцій №1 від 25.06.2019 року вказана податкова накладна прийнята, aлe її реєстрацію зупинено з посиланням на п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена по причині того, що податкові накладні відповідають вимогам п.п.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
05.07.2019 ТОВ "Рента-Н" засобами електронного зв'язку надані на адресу відповідача було направлено в електронній формі повідомлення про подання пояснень та сканкопіями документів до господарських операцій, по якій виписана податкова накладна №9 від 03.06.2019 року.
09.07.2019 року Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийнято рішення №1215705/41907606; про відмову в реєстрації податкової накладної №9 від 03.06.2019 року.
Підставою для прийняття такого рішення стало ненадання платником податків копій документів, а саме: розрахункових документів, банківських виписів з особових рахунків; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Не погоджуючись з відмовою ДФС України у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що на розгляд відповідачу позивачем надавались необхідні первинні документи, які стосуються поставки товару, а отже у відповідача були відсутні підстави для зупинення реєстрації податкової накладної.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246).
Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (далі - Порядок №117).
Пунктом 3 Порядку №117 наведено перелік ознак, за якими перевіряються податкові накладні / розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації.
Пунктом 5 вказаного Порядку №117 встановлено, що податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Згідно п.6 Порядку №117, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до п. 10 Порядку №117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.
Зі змісту квитанції від 25.06.2019р. вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної №9 від 03.06.2019 року вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку».
Листом Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 року затверджено Критерії ризиковості платника податку і здійснення операцій, підпунктом 1.6 пункту 1 яких передбачено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:
- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»;
- платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;
- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);
- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;
- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;
- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;
- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.
Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.
Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.
Інформація про внесення/виключення платника податку до/з переліку ризикових платників податків, відповідно до пунктів 1.1-1.6 цих Критеріїв, стає доступною платнику в Електронному кабінеті.
Відповідно до п.13 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;
2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;
3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення Комісії контролюючого органу повинні містити, як чітку підставу для зупинення реєстрації ПН/РК, так і чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
Колегія суддів встановила, що в квитанції від 25.06.2019 р. про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкових накладних.
Пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Таким чином, підставами для зупинення реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:
1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;
2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.
Положення зазначених пунктів Порядку №117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов'язків контролюючих органів.
Відповідачами не надано доказів наявності рішення Комісії, щодо віднесення ТОВ «Рента-Н» до переліку ризикових суб'єктів господарювання, відповідно до п.1.6 Критеріїв.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що вирішення питання про віднесення того чи іншого платника податків до ризикового, віднесено на адміністративний розсуд відповідача, однак, зазначає, що для висновку про правомірність зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН з підстав віднесення платника податків до ризикових платників повинно бути доведено наявність відповідного рішення про віднесення такого платника податків до ризикових платників. При цьому, надання правової оцінки правомірності такого рішення виходить за межі предмету даного спору.
Оскільки відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, на яких частина 2 статті 72 КАС України покладає обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ними рішень, не визначено будь-якої з підстав щодо встановлення ризиковості ТОВ «Рента-Н», та не підтверджено належними доказами того, що позивач відповідає хоча б одному з критеріїв ризиковості, тому колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що зупинення реєстрації податкової накладної № 9 відбулось з порушенням приписів чинного законодавства.
Відповідно до п.21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Як вбачається зі змісту спірного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 09.07.2019 р. № 1215705/41907606 підставою для його прийняття зазначено ненадання платником податків копій документів: «первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити)», «розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків».
З вказаного слідує, що у спірному рішенні податковий орган мав чітко зазначити, шляхом відповідного підкреслювання, яких документів не надано платником податків, який подав на реєстрацію податкову накладну, та відсутність яких позбавляє можливості здійснити відповідну реєстрацію.
Однак у даному випадку, вимоги відповідача не були вичерпними, не були направлені на одержання від платника конкретних матеріалів та на встановлення дійсних показників накладної.
Колегія суддів зазначає, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Враховуючи, що контролюючий орган належним чином не дослідив подані позивачем матеріали для підтвердження кількісних і вартісних показників податкової накладної, а висновки в оскаржуваному рішенні не містять належних обґрунтувань неможливості провести реєстрацію накладної, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням правильної оцінки обставин справи та застосуванням норм матеріального права дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування рішення суб'єкта владних повноважень із його зобов'язанням вчинити дії на виконання вимог закону
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для задоволення поданої скарги, посилається лише на висновки оскаржуваного рішення. Водночас, як вже зазначалось вище такі висновки спростовуються матеріалами справи та судом апеляційної інстанції усім наведеним висновкам надано оцінку.
Апелянтом в апеляційній скарзі зазначено, що судом задоволено необґрунтоване клопотання позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки позивачем не підтверджено таку вимогу та не надано жодних доказів вчинення дій чи допущення бездіяльності контролюючим органом, що можуть призвести до ухилення від виконання судового рішення.
З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.
Так, ч. 1 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, вказаною статтею передбачено право, а не обов'язок суду зобов'язати суб'єкт владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення. В силу обов'язковості рішення суду, відсутні підстави вважати, що відповідач його не виконає. А з матеріалів справи не вбачається та позивачем не надано доказів, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач буде створювати перешкоди для виконання такого рішення.
Оскільки позивач не навів обґрунтувань та не надав доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, що помилково не встановлено судом першої інстанції, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню
Поряд з цим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ГУ ДФС у Миколаївській області щодо рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню в цій частині з огляду на таке.
Оскаржуваним судовим рішенням судом стягнуто з ГУ ДФС у Миколаївській області на користь позивача 7000 грн. витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За приписами ч.ч.4-7 цієї статті Кодексу для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, ч.5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018р. у справі №816/2096/17 та у постанові від 16.05.2019р. у справі №823/2638/18.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу ТОВ «Рента-Н» надало суду першої інстанції:
договір-доручення № ПН-1 про надання правової допомоги від 17.07.2019, що був укладений Товариством і Адвокатським об'єднанням "Адвокатська фірма "Правозахисник"; додаток № 1 до договору - протокол № 1 узгодження договірної ціни від 17.07.2019; ордер на надання правничої правової допомоги; платіжне доручення від 24.07.2019 № 198; рахунок-фактуру ПН-1/97 від 22.07.2019.
Разом з тим, як правильно зазначено апелянтом та вбачається з даних комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», ТОВ «Рента-Н» подало велику кількість позовних заяв до суду першої інстанції щодо скасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних та зобов'язання зареєструвати податкові накладні, які складені ТОВ «Рента-Н» на виконання одного й того ж договору поставки №31/05-02, укладеного 31.05.2019р. між позивачем та ТОВ «Макси-Пром».
Ні з наданого позивачем рахунку фактури, а ні з наданого платіжного доручення неможливо встановити, чи відносяться вони саме до ведення цієї справи, предметом оскарження якої є відмова в реєстрації податкової накладної № 9 від 03.06.2019 року.
Більше того, ані договір, ані протокол узгодження договірної ціни, ані рахунок-фактура не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом під час підготовлення позовної заяви у даній справі.
В наданих до суду документах не зазначено, що включає у себе підготовка позовної заяви до суду, чи включає підготовка позовної заяви до суду роботи зі збору доказів, аналізу законодавства та судової практики, жодного посилання на кількість часу витраченого адвокатом на складання позовної заяви в залежності від складності справи та виконаних адвокатом робіт надані позивачем документи не містять.
Відсутній акт виконаних робіт із зазначенням обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількістю витраченого часу.
Необхідність надання відповідних доказів передбачено п.1 ч.3 ст.134 КАС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції безпідставно задоволено клопотання позивача та стягнуто з ГУ ДФС у Миколаївській області 7 000 грн. витрат на правничу допомогу.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що не є належним чином обґрунтованою заява у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
А відтак, рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нового рішення - про відмову в задоволенні відповідного клопотання.
В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 16 серпня 2019 року, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає
Керуючись ст.ст. 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року скасувати в частині встановленого судового контролю за виконанням рішення суду та розподілу судових витрат.
Ухвалити по справі в цій частині нову постанову, якою у задоволенні вимог про встановлення судового контролю за виконанням цього рішення суду, а саме - зобов'язання Головного управління ДФС у Миколаївській області подати звіт про виконання цього рішення суду, встановивши строк для подання звіту - один тиждень, що обчислюється з дати набрання цим рішенням суду законної сили - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) та Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м.Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39292197) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рента-Н» (код ЄДРПОУ 41907606) судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1921 грн. (з кожного).
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 11 лютого року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова