Ухвала
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 330/2142/16-ц
провадження № 61-2297 ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутого майна,
В провадженні Якимівського районного суду Запорізької областізнаходиться вказана цивільна справа, у якій ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 26 липня 2019 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 01 квітня 2016 року № 10/04/16. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення доказів.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 26 липня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду - вирішення питання щодо можливості відкриття провадження за зустрічним позовом.
До Верховного Суду 27 січня 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
У відкритті касаційного провадження на оскаржуване судове рішення слід відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Статтею 353 ЦПК України визначений вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, та не передбачено можливість такого оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічного позову.
Частиною першою статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Постанова Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року прийнята за результатами здійснення апеляційного перегляду ухвали Якимівського районного суду Запорізької області від 26 липня 2019 року, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, не підлягає касаційному оскарженню, оскільки не входить до переліку судових рішень, які відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України можуть бути оскаржені у касаційному порядку.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись пунктом 9 частини третьої статті 2, частиною третьою статті 3, частиною першою статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутого майна.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь