05 лютого 2020 року м. Київ
Справа №369/7787/16-ц
Резолютивна частина постанови оголошена 05 лютого 2020 року
Повний текст постанови складено 06 лютого 2020 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Довгополої А.В.
учасники справи: позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
Справа №369/7787/16-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/824/2159/2020
Головуючий у суді першої інстанції:Пінкевич Н.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, ухваленого суддею Пінкевич Н.С. 28 березня 2017 року, повний текст рішення складено 01 квітня 2017 року в приміщенні Києво-святошинського районного суду Київської області у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участі наземних транспортних засобів,-
У серпні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участі наземних транспортних засобів.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 17 липня 2015 року приблизно о 21:00 год. біля будинку № 84 вул. Толстого, Софіївська Борщагівка, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Ford Transit Connect» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснюючи маневр розвороту, не переконавшись в його безпечності, допустив зіткнення з мотоциклом Suzuki SV 650 S д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого перебував позивач, чим завдав шкоду двом транспортним засобам та порушив вимоги ПДР.
Постановою суду відповідача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України. На замовлення позивача було проведено незалежну оцінку пошкодженого транспортного засобу. Відповідно до звіту № 101-16 про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Suzuki SV 650 S» д.н.з. НОМЕР_3 , вартість відновлювального ремонту мотоциклу складає 45 763 грн. 74 коп. Окрім того, в результаті ДТП позивачу були завдані тілесні ушкодження. Внаслідок чого останній лікувався стаціонарно, були понесені витрати на лікарські засоби в сумі 6 006 грн. 59 коп.
На підставі викладеного позивач просив стягнути на його користь з відповідача грошові кошти у сумі 52 370 гривень 33 копійки у відшкодування завданої матеріальної шкоди. а також судовий збір в сумі 551, 20 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 24 267 грн. 59 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.
Не погоджуючись рішенням суду, відповідачем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 17 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору змінено, стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 25,42 грн. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У вересні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин статтю 1187 ЦК України та її наслідки, а суд апеляційної інстанції, хоча й послався в рішенні на статтю 1188 ЦК України, однак одночасно застосував статтю 1187 ЦК України та її наслідки. Стягуючи витрати на лікування, суд не звернув увагу, що ліки, зазначені в чеках, не вказані у призначеннях лікаря. За своїм призначенням більшість препаратів, які вказані в чеках, не відповідають діагнозу позивача, тому стягнення їх вартості є безпідставним та необґрунтованим. Суди не врахували прохання відповідача повернути йому всі деталі, які були б замінені після ремонту належного позивачу мотоцикла.
Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року Касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Апеляційного суду Київської області від 17 серпня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції виходив з того, що суди у цій справі не встановили фактичні обставини справи, що мають значення для її вирішення, зокрема чи була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , оскільки для вирішення питання про наявність підстав для відшкодування шкоди відповідачем, відповідальність якого застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, правове значення має чи виник у страховика обов'язок з виплати страхового відшкодування та чи отримав позивач страхове відшкодування від страхової компанії.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, при цьому пояснив, що не заперечує проти відшкодування матеріальної шкоди, визначеної судом першої інстанції та при цьому вказав. що на час дорожньо-транспортної пригоди у нього був відсутній договір оболв'язкового страхування цивільно-правової відповідальності влаників наземних транспортних засобів.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковму задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Suzuki SV 650 S», д.н.з. НОМЕР_2 , 2006 року випуску, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , видане 05.08.2014 року Центром ДАІ 6503.
17 липня 2015 року приблизно о 21:00 год. біля будинку № 84 вул. Толстого, с. Софіївська Борщагівка, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Ford Transit Connect» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснюючи маневр розвороту, не переконавшись в його безпечності, допустив зіткнення з мотоциклом «Suzuki SV 650 S» д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 , чим завдав шкоду двом транспортним засобам та порушив зимоги п. п. 2.3 «б», 10.1 ПДР.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київсської області від 14 грудня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та стягнено з ОСОБА_2 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України у Київській області витрати, пов'язані із залученням експерта у розмірі 613 грн.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 13 січня 2016 року змінено постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.12.2015 року, виключивши з її резолютивної частини посилання на стягнення з ОСОБА_2 витрат, пов'язаних із залученням експерта. В решті постанову судді залишено без змін.
У відповідності ч.3 ст.61 ЦПК України (в редакції, що діяла на час винивнення спірних правовідносин)обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно критично оцінив пояснення представника відповідача про наявність вини ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, в тому числі через перевищення швидкості, оскільки ці обставини були предметом дослідження у суді першої та апеляційної інстанції. Судами у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності встановлено, що винним у скоєнні ДТП є ОСОБА_2 , а тому відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вказані обставини доказуванню не підлягають. Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо вини ОСОБА_1 у скоєнні ДТП. Тому доводи апеляційної скарги про те, що в діях позивача також є порушення Правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася ДТП, є необґрунтованими.
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини в завданні шкоди, а позивач доказує наявність шкоди та її розмір.
Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до звіту № 101-16 суб'єкта оціночної діяльності про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Suzuki SV 650 S» д.н.з. НОМЕР_2 від 27 березня 2016 року, вартість відновлювального ремонту мотоциклу з урахуванням втрати товарної вартості становить 18 261 грн. (а.с. 18-39).
Внаслідок ДТП ОСОБА_1 завдано шкоди здоров'ю, а саме, забій правої бокової стінки живота, заочеревна гематома. У зв'язку з отриманими травмами позивач у період 20 липня 2015 року по 29 липня 2015 року знаходився на стаціонарному лікуванні у Київській міській клінічній лікарні №9, а з 30 липня по 12 серпня 2015 року перебував на амбулаторному лікуванні у комунальному некомерційному підприємстві «Консультативно-діагностичний центр». Вказані обставини підтверджуються довідкою травмпункту Святошинського району м. Києва від 18 липня 2015 року, виписками із медичної карти ОСОБА_1 (а.с. 48-52).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ушкодження здоров'я позивача перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із ДТП, яка сталася з вини відповідача.
На підтвердження понесених витрат на придбання ліків позивачем надано суду товарний чек №ДЖ-Рз-003308 від 20 липня 2015 року на суму 521 грн. 67 коп. (а.с. 53), чек №12846 від 23 липня 2015 року на суму 346 грн. 94 коп. та товарний чек №15 від 21 липня 2015 року на суму 5 103 грн. 68 коп. (а.с.54), а всього на загальну суму 6 006 грн. 59 коп.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не взяв до уваги доводи представника відповідача про те, що придбані позивачем ліки не мають відношення до отриманих позивачем травм внаслідок ДТП, оскільки відповідно до інструкцій з використання даних лікарських засобів, їх спектр застосування, фармакологічні властивості, показання до застосування є досить широким, а не лише ті, що вибірково зазначені відповідачем. Крім того, судом вірно враховано, що з урахуванням презумпції вини у справах про відшкодування шкоди саме відповідач має надати суду належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 ліки не купував, лікар їх не призначав, однак таких доказів відповідач суду не надав.
При цьому колегія суддів враховує, що дослідження необхідності застування придбаних позивачем лікарських засобів потребує спеціальних знань у галузі медицини, а відповідач у суді першої інстанції не скористався своїм процесуальним правом та не заявляв клопотання про призначення судово-медичної експертизи, хоча таке право йому судом було роз'яснено (а.с.88).
Отже, установивши наведені вище обставини, які свідчать про те, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, було пошкоджено належний позивачу мотоцикл, вартість відновлювального ремонту якого з урахуванням втрати товарної вартості становить 18 261 гривня та позивачу завдано шкоди здоров'ю, у зв'язку з чим він перебував на лікуванні в медичних закладах та поніс витрати на придбання ліків у розмірі 6 006 гривень 59 копійок, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 24 267 гривень 59 копійок.
Таким чином, рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував прохання відповідача повернути йому всі деталі, які були б замінені після ремонту належного позивачу мотоцикла, не заслуговують на увагу, з таких підстав.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 просив у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 одночасно вирішити питання про передачу йому пошкодженого майна, а саме, запчастин мотоцикла «Suzuki SV 650 S», д.н.з. НОМЕР_2 , які підлягають заміні відповідно до акту технічного стану (а.с.78-81).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 не конкретизував, які саме деталі підлягають заміні при проведенні ремонту пошкодженого мотоцикла та мають бути йому передані.
Крім того, колегія суддів враховує, що з акту технічного стану пошкодженого мотоцикла (а.с.30), на який посилається позивач, неможливо встановити, які саме деталі підлягають заміні при проведенні ремонту.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви відповідача про передачу йому запчастин мотоцикла, які підлягають заміні при проведенні його ремонту.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 551 грн. 20 коп. підлягає зміні з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 553 грн. 71 коп. (а.с.5). Однак при поданні позовної заяви належний до сплати розмір судового збору становив 551 грн. 20 коп. Оскільки судом частково задоволено позов ОСОБА_1 , то понесені ним витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме, у розмірі 255 грн. 42 коп.
Рішення суду першої інстанції частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржується, тому відповідно до положень ст.303 ЦПК України апеляційним судом не перевіряється.
Керуючись ст.ст.268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 березня 2017 року в частині стягнення судового збору змінити, зменшивши суму судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 551 гривні 20 копійок до 255 гривень 42 копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна