1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року,
за участі: прокурора ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання начальника першого відділу військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_7 , накладено арешт на майно, вилучене 31 жовтня 2019 року під час проведення обшуку території військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з таким рішенням, представник військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Щодо стоку апеляційного оскарження зазначає, що ухвалу слідчого судді від 09 грудня 2019 року військовою частиною НОМЕР_1 отримано 14 січня 2020 року і саме з цієї дати, на думку представника, слід відраховувати п'ятиденний строк на її оскарження, апеляційну скаргу подано 16 січня 2020 року.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_5 зазначає, що висновок слідчого судді про розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження є безпідставним та необґрунтованим. Слідчим суддею не враховано, що майно, на яке накладено арешт необхідно для виконання завдань, поставлених перед військовою частиною НОМЕР_1 за призначенням.
На думку апелянта, в клопотанні прокурора та в ухвалі слідчого судді не вказано, які конкретно відомості, сліди містять наведені документи, а також яким чином вилучене майно могло бути використане як знаряддя вчинення злочину. Стороною обвинувачення не наведено доказів того, що дане майно має ознаки речових доказів.
Окрім того, оскаржувана ухвала про арешт тимчасово вилученого майна постановлена більше місяця з дня направлення прокурором відповідного клопотання, що є грубим порушенням ч. 6. ст. 173 КПК України
04 лютого 2020 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшла заява представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 про відкладення судового засідання, призначеного на 12 год. 00 хв. 05 лютого 2020 року, у зв'язку з перебуванням апелянта ОСОБА_5 , на лікарняному.
Разом з тим, колегія суддів вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу у відсутності апелянта, незважаючи на подане клопотання, оскільки наявні матеріали справи дають можливість прийняти рішення за поданою апеляційною скаргою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Територіальним управлінням ДБР, розташованим у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 27 травня 2019 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42019110350000083, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що начальник обслуги обслуговування літаків і двигунів транспортної авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_9 , за попередньою змовою із військовослужбовцями вказаної військової частини ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , зловживаючи своїм службовим становищем з метою власного незаконного збагачення налагодили механізм викрадення військового майна, а саме паливно-мастильних матеріалів, шляхом відображення в документах неправдивої інформації про використання вказаного майна військовою технікою під час планових навчальних польотів.
31 жовтня 2019 року у ході проведення огляду місця події встановлено, що начальник обслуги обслуговування літаків і двигунів транспортної авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_9 , попередньо викравши військове майно вказаної військової частини, а саме: авіаційне паливо, яке останній вивіз з території військової частини НОМЕР_1 на власному транспортному засобі ВАЗ 2105 д.н.з. НОМЕР_2 , в 3 каністрах ємністю по 30 літрів кожна, до складського приміщення, а саме: металевого контейнеру червоного кольору, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , неподалік промислової зони навпроти ангару, з метою його подальшої реалізації третій особі для власного незаконного збагачення.
Того ж дня, на території військової частини НОМЕР_1 , а саме на території складу пально-мастильних матеріалів № 1 та смуги літальних апаратів проведено обшук на підставі постанови прокурора про проникнення до житла особи до постановлення ухвали слідчого судді, в ході якого виявлено та вилучено:
- книгу №1 обліку наявності і руху світлих нафтопродуктів Авіагас та ОТР військова частина А2215 служба ПММ, яка прошита та пронумерована на 102 арк.;
- книга обліку №2 наявності і руху паливо мастильних матеріалів довгострокового зберігання військова частина НОМЕР_1 служба ПММ, яка прошита та пронумерована на 52 арк.;
- заявку про прийняття на склад відстою палива за підписом В. Шевеля від 09 серпня 2019 року №350/133/3182/514 на 1 арк.;
- заявку про прийняття на склад відстою палива за підписом В. Шевеля від 21 жовтня 2019 року №350/133/3182/683 на 1 арк.;
- заявку про прийняття на склад відстою палива за підписом В. Шевеля від 17 вересня 2019 року №350/133/3182/601 на 1 арк.;
- заявку про прийняття на склад відстою палива за підписом В. Шевеля від 27 вересня 2019 року №350/133/3182/631 на 1 арк.;
- копію товаро-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №00001190 від 19 вересня 2019 на 1 арк.;
- копію товаро-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №00001234 від 20 вересня 2019 року на 1 арк.;
- накладні №630 та №631 від 16 жовтня 2019 року на 1 арк.;
- здавальну накладну №464 від 16 жовтня 2019 року на 1 арк.;
- накладну №478 на видання (здавання) військового майна від 26 жовтня 2019 року на 2 арк.;
- накладну №196 на видання (здавання) військового майна від 02 жовтня 2019 року на 1 арк.;
- накладну №386 на видання (здавання) військового майна від 21 вересня 2019 року на 1 арк.;
- накладну №356 на видання (здавання) військового майна від 14 серпня 2019 року на 1 арк.;
- скляні тари з відібраними пробами авіаційного пального (керосин): проби №№225, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232;
- пластикові тарі з відібраними пробами авіаційного пального (керосин): проби №№1, 2, 3, шляхом заборони розпорядження та користування означеним майном.
Постановою начальника першого відділу військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_7 від 31 жовтня 2019 року вказане майно визнано речовим доказом.
01 листопада 2019 року начальник першого відділу військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_7 поштовим зв'язком направив клопотання, яке надійшло до Печерського районного суду м. Києва 05 листопада 2019 року, про накладення арешту на майно, вилучене 31 жовтня 2019 року під час проведення обшуку території військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , яке визнано речовим доказом.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року вказане клопотання задоволено.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на такі обставини.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42019110350000083, про накладення арешту на майно, вилучене 31 жовтня 2019 року під час проведення обшуку території військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора, представника власника майна ОСОБА_5 , та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а відтак, з метою збереження речових доказів, на нього необхідно накласти арешт, оскільки у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики приховування, відчуження, зникнення цього майна.
Окрім того, всупереч доводам апелянта, зазначене майно у даному кримінальному провадженні визнано речовими доказами відповідно до постанови начальника відділу військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_7 від 31 жовтня 2019 року (а.п. 64-66).
Як вважає колегія суддів, слідчим суддею під час розгляду клопотання з'ясовано всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірено співрозмірність втручання у діяльність військової частини НОМЕР_1 , з потребами кримінального провадження, тому з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відтак, посилання автора апеляційної скарги на те, що слідчим суддею безпідставно та всупереч ст. 170 КПК України накладено арешт на майно, вилучене 31 жовтня 2019 року під час проведення обшуку території військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з правових підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.
Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Як убачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
Посилання апелянта на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив всі обставини, з'ясування яких, могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Доводи апеляційної скарги з приводу порушення слідчим суддею вимог ч. 6 ст. 173 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки арештоване майно не має статусу тимчасово вилученого, так як обшук за адресою: АДРЕСА_1 , проведено на підставі постанови прокурора про проникнення до житла до постановлення ухвали слідчого судді (а.п. 53-55).
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Підстав для скасування ухвали слідчого судді, передбачених ст. 409 КПК України, колегія суддів не вбачає.
Окрім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор надав лист, відповідно до якого, обвинувальний акт у кримінальному провадження № 42019110350000083, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України, 24 січня 2020 року направлено до місцевого суду для розгляду по суті. Відтак, досудовий контроль за рішеннями органу досудового розслідування завершено, а питання щодо речових доказів підлягає вирішенню під час постановлення вироку судом, у відповідності до вимог ст. 374 КПК України.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджено достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах військової частини НОМЕР_1 , навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року, якою задоволено клопотання начальника першого відділу військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_7 , накладено арешт на майно, вилучене 31 жовтня 2019 року під час проведення обшуку території військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_12 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11сс/824/1054/2020 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Категорія ст.170 КПК Доповідач ОСОБА_12