79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.02.2020 справа № 914/2556/19
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ, в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком», м. Львів
до відповідача: Управління соціального захисту населення Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, Львівська область, м. Сокаль
про: стягнення 16 894,81 грн заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги
Суддя Коссак С.М.
за участю секретаря Дубенюк Н.А.
Представники:
від позивача: Романяк Н.Б.
від відповідача: Кнейчук О.В.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком» до Управління соціального захисту населення Сокальської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення 16 894,81 грн заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікативні послуги.
Ухвалою суду від 16.12.2019 провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.01.2020. В судовому засіданні 20.01.2020 оголошено перерву до 06.02.2020.
В судове засідання 06.02.2020 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.
В судове засідання 06.02.2020 представник відповідача з'явився, проти позову заперечує, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю,
У судовому засіданні 06.02.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Аргументи сторін.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у період з квітня 2018 по жовтень 2019 позивач надав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Закону України "Про охорону дитинства". Проте відповідач, який є органом соціального захисту населення, не відшкодував витрат, яких позивач зазнав унаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за спірний період в сумі 16 894,81 грн.
Заперечення відповідача.
Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначає, що позивачем надавались телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення, які проживають на території Великомостівської об'єднаної територіальної громади, в результаті чого і виникла заборгованість. Кошти з Сокальського районного бюджету на відшкодування пільг з послуг зв'язку на 2018 і 2019 роки, виплачені повністю.
Відповідь на відзив.
Позивач доводить, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у Сокальському районі Львівської області є Управління соціального захисту населення Сокальської районної державної адміністрації.
Крім того, на даний час Управління соціального захисту населення Сокальської районної державної адміністрації є єдиним органом соціального захисту населення на території Сокальського району.
Заперечення на відповідь.
Відповідач, зазначає, що враховуючи той факт, що телекомунікаційні послуги надавались позивачем для жителів Великомостівської об'єднаної територіальної громади, яка реалізовує свої функції визначені для органів місцевого самоврядування, має самостійний бюджет - відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги громадянам які мають право на пільги та проживають на території Великомостівської об'єднаної територіальної громади, повинно здійснюватись за рахунок коштів передбачених у бюджеті Великомостівської об'єднаної територіальної громади.
Обставини справи.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Львівської філії ПАТ "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 року, інших законодавчих актів України.
Відповідач є єдиними органом соціального захисту населення на території Сокальського району Львівської області, який відповідно до своїх функціональних обов'язків, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» від 29 січня 2003 р. N 117. веде облік пільгових категорій громадян та проводить розрахунки з підприємствами та організаціями.
Як вбачається з матеріалів справи, Львівською філією ПАТ «Укртелеком» пільговим категоріям населення, зокрема жителям Великомостівсткої об'єднаної територіальної громади, за період з 01 квітня 2018 року по 31 жовтня 2019 року (включно) надавалися телекомунікаційні послуг на пільговій основі. Сума, що підлягає відшкодуванню станом на 31.10.2019 становить 16 894,81 коп.
На підтвердження факту надання телекомунікаційних послуг позивачем долучено до позовної заяви розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг форми №2-пільга, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007р. №535, за період з квітня 2018 року по жовтень 2019 року на загальну суму 16 894,81 грн., які щомісяця скеровувались відповідачу для проведення звірки розрахунків відшкодувань ( копії в матеріалах справи).
Для проведення звірки розрахунків відшкодувань Львівською філією щомісяця направлялися акт звіряння розрахунків за наданні послуги, Форма-2 Пільги за формою, що передбачена Наказом міністерства праці та соціальної політики № 535 від 04.10.2007 (розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг (Форма №2) за період з квітня 2018 по жовтень 2019 року - додається).
Як зазначає позивач у позовній заяві, відшкодування заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги на суму 16 894,81 грн відповідачем не проводилось з посиланням, що кошти з Сокальського районного бюджету на відшкодування пільг з послуг зв'язку на 2018 і 2019 роки, виплачені повністю.
Відповідач не заперечив проти правильності наданих позивачем розрахунків суми заборгованості.
Докази оплати відповідачем заборгованості відсутні в матеріалах справи.
Листом від 03.04.2019 Управління соціального захисту населення Сокальської районної державної адміністрації Львівської області повідомило позивача, що на території Сокальського району створена Великомостівська об'єднана територіальна громада, яка має самостійним бюджет та приймає рішення про відшкодування пільг.
03.04.2019 позивачем було надіслано претензію № 102-С100-16 на адресу Великомостівської міської Ради про наявність заборгованості за надані послуги пільговим категоріям населення територіальної громади. Листом від 23.04.2019 Великомостівська міська рада повідомила, що коштів в міському бюджеті не передбачено, і що у структурі міської ради відсутній відділ соціального забезпечення.
Також, листами від 25.07.2018 № 1133/02-09, від 21.08.2018 № 1253/02-09 та від 08.10.2018 №1468/02-09 Великомостівська міська рада зазначає, що надання послуг зв'язку на пільгових умовах категоріям громадян, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги у Великомостівському місцевому бюджеті не передбачені видатки на фінансування пільг з послуг зв'язку на 2018 рік. Принагідно повідомляємо, при плануванні бюджету на 2019 рік Великомостівською міською радою будуть враховані видатки на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг.
Норми права та мотиви суду.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
ПАТ «Укртелеком» надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям Сокальського району Львівської області відповідно до пункту 19 частини першої статті 12, пункту 10 частини першої статті 13, пункту 18 частини першої статті 14, пункту 20 частини першої статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; пункту 18 статті 6-1, пункту 10 статті 6-2, пункту 17 статті 6-3, пункту 19 статті 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; пункту 11 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; пункту 7 частини першої статті 9 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», пункту 6 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; частини п'ятої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 4 частини третьої статті 13 Закону України «Про охорону дитинства».
Відповідно до пункту 3 статті 63 Закону України «Про телекомунікації» та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11 квітня 2012 року (далі - Правила), споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Законом України «Про телекомунікації» та Правилами не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Вказані норми законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв'язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, кореспондує безумовному обов'язку держави в особі її органів відшкодувати вартість таких послуг суб'єкту господарювання, який їх надає.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).
За змістом підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 БК України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 102 БК України постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04 березня 2002 року затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2 Порядку).
Згідно з пунктом 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
При цьому, посилання відповідача на те, що на території Сокальського району створено Великомостівську об'єднану територіальну громаду, і що саме вона є головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту до уваги не береться до уваги, оскільки всупереч вимогам ст.73 ГПК України відповідачем не доведено того, що саме Великомостівська об'єднана територіальна громада є головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення. Крім того, у своєму відзиві відповідач зазначає, що веде облік громадян внесених до єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.
Управління соціального захисту населення Сокальської районної адміністрації Львівської області є єдиним органом соціального захисту населення на території Сокальського району Львівської області, який є органом державної влади, і засновником якого є Сокальська районна державна адміністрація Львівської області. Тобто, головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, в даному випадку щодо відшкодування витрат на послуги зв'язку, які надавались споживачам на пільгових умовах, є належний у даній справі відповідач - Управління соціального захисту населення Сокальської районної адміністрації Львівської області, і саме на нього покладено обов'язок щодо виконання зобов'язань з оплати наданих послуг зв'язку на пільгових умовах. З огляду на викладене, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, при цьому такі зобов'язання виникають безпосередньо із законів України. Саме відповідач відповідно до своїх функціональних обов'язків, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України «Про Єдиний держаний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» від 29 січня 2003 р. № 117, веде облік пільгових категорій громадян та проводить розрахунки з підприємствами та організаціями.
З огляду на викладене вище до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення на території Сокальського району, і саме відповідач як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги.
При цьому чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно із чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законодавчих актів України. Аналогічні висновки зроблені Великою палатою Верховного Суду у постанові від 22.05.2018 року у справі № 927/465/17, провадження № 12-77гс18.
Відповідно до п.3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Відповідно до п.10 підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Відповідно до п.11 Положення уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга", акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга", які до 15 числа подає фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем як органом, що надає населенню послуги, за результатами щомісячного їх надання упродовж квітня 2018 року по жовтень 2019 року надсилались відповідні розрахунки форми № 2-пільга відповідачу як уповноваженому органу. Відповідей відповідача щодо розбіжностей в розмірі пільг чи кількості пільговиків за наданими позивачем відомостями не подавалось, докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Заперечень щодо суми заборгованості відповідачем не висловлено.
Згідно з частинами першою та другою статті 509, частинами третьою та четвертою статті 11 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Відтак, зобов'язання відповідача як головного розпорядника коштів на здійснення заходів виконання державних програм соціального захисту населення виникли на підставі Бюджетного кодексу України, а також Закону України «Про телекомунікації», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», Закону України «Про охорону дитинства», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
З огляду на вказані норми законодавства, у ПАТ «Укртелеком» виникло цивільне право на відшкодування фактичних витрат, що виникли у зв'язку з наданням послуг зв'язку особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а в Управління як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина 1 статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Дана позиція є висловлена Великою Палатою Верховного суду України у постанові від 06.06.2018р. по справах: №916/2456/17, 916/1155/16, 927/584/17, 924/465/17.
Отже, відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки з позивачем на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з квітня 2018 року по жовтень 2019 року.
Частиною другою статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів. Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).
Зокрема, в Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.
З огляду на зміст статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні в справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не може бути підставою для звільнення особи від обов'язку виконання свого зобов'язання належним чином.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №911/4249/16 та 906/621/17.
Враховуючи наведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення з відповідача вартості витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян за період з 01 квітня 2018 року по 31 жовтня 2019 року в розмірі 16 894,81 грн підставною, обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи наведене, суд не вважає доводи відповідач обґрунтованими і такими, що спростовують позовні вимоги. Натомість позовні вимоги суд визнає такими, що підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 1 921,00 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 1 921,00 грн.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Сокальської районної державної адміністрації Львівської області (80000, Львівська область, Сокальський район, м. Сокаль, вул. Героїв УПА, буд. 11, ідентифікаційний код 03194401) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд.18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (79007, м. Львів, вул. Дорошенко, 43, ідентифікаційний код 01186030) 16 894,81 грн заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги та 1 921,00 грн. судового збору.
3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2020.
Суддя Коссак С.М.