10.02.2020 Справа №607/23619/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді - Сливки Л.М.
секретаря судового засідання - Хамелко О. Ю.,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Майки Андрія Борисовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням,
Позивач ОСОБА_1 пред'явив до суду позов до відповідачки ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1 . В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що він ( ОСОБА_1 ) є власником квартири АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі також зареєстрована його колишня дружина - відповідачка ОСОБА_2 , шлюб із якою розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2018 року. При цьому, відповідачка ОСОБА_2 не проживає у зазначеній квартирі з березня 2018 року, її речі та майно у житлі відсутні, участі в оплаті комунальних послуг вона не приймає. Разом із цим, позивач вказує, що реєстрація відповідачки у належній йому на праві власності квартирі порушує його ( ОСОБА_1 ) права як власника даного житла. Посилаючись на наведене просив позов задовольнити.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2019 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відзиву на позовну заяву відповідачка ОСОБА_2 не подавала.
03 грудня 2019 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено її до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Майка А.Б. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не подавала.
Виклик відповідачки здійснювався шляхом публікації оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті «Судова влада України».
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За положеннями ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Судом установлено:
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 15402006, сформованого 25 грудня 2013 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Як убачається із Будинкової книги для прописки громадян, які проживають у будинку АДРЕСА_2 , відповідачка ОСОБА_2 з 16 жовтня 2015 року зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 .
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2018 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно довідки №144 виданої 17 квітня 2019 року Дочірнім підприємством «Добродій - Сервіс -1» ТОВ «Добродій'ЛТД, ОСОБА_2 , зареєстрована але не проживає за адресою: АДРЕСА_3 з березня 2018 року, що підтверджують свідки-сусіди: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Також, факт не проживання відповідачки ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 зафіксовано у Акті №6, складеному 17квітня 2019 року комісією в складі: інженера Козбура Я.Р., економіста - ОСОБА_6 ., майстра дільниці - ОСОБА_7 , затвердженого директором ДП «Добродій - Сервіс -1» Медоєвим О.Г.
Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першої статті 405 ЦК України визначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Частиною другою статті 405 ЦК України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
При цьому, таких домовленостей між сторонами спору не існувало.
У п.39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 роз'яснено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК України). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК України. З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК України. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом.
При розгляді справ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідно розрізняти правовідносини, які виникають між власником та колишнім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, колишніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї колишнього власника житла.
З урахуванням того, що позивач - власник квартири, а відповідачка його колишня дружина (колишній член сім'ї власника житлового приміщення), яка зареєстрована у цій квартирі, слід застосувати положення ст.405 ЦК України.
Наведена позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема з позицією, викладеною у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 509/1916/16-ц.
Судом установлено, що відповідачка ОСОБА_2 , будучи зареєстрованою у квартирі АДРЕСА_1 з березня 2018 року не проживає у вказаному помешканні, її речі та майно там відсутні, участі у сплаті комунальних послуг з утримання квартири не приймає.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень.
Жодних доказів на спростування викладених у позові обставин стороною відповідача суду не надано.
Також, вимогами ст.141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 81, 141 , 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 гривень судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складення повного судового рішення 10 лютого 2020 року.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Головуючий суддяЛ. М. Сливка