Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
11 лютого 2020 р. № 520/12859/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бабаєва А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
28.11.2019 року Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , (серія: НОМЕР_1 , вданий Дзержинським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 16 лютого 2012 року, ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (Одержувач: Харківський національний університет внутрішніх справ, Код організації: 08571096, Банк одержувача: Державне казначейство України м. Київ, Р/р: 31258209105066, МФО: 820172, Код банку одержувача: 25010100, Юридична адреса: пр-т. Льва Ландау, 27 м. Харків, 61080 витрати, пов'язані з утриманням, а саме, грошові кошти в розмірі 28683 (двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 05 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у Харківському національному університеті внутрішніх справ в сумі 28683,05 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовна заява задоволенню не підлягає.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 28 серпня 2014 року №189 о/с відповідача переведено відповідно до наказу МВС України від 07.08.2014 року № 792 «Про переведення курсантів Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка та Донецького юридичного інституту МВС України» та переведено для подальшого навчання з 30.08.2014 з 1-го курсу факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства за напрямом підготовки «Правознавство» Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка на 2-й курс факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства за напрямом підготовки «Правознавство» ХНУВС.
01.09.2014 року між Харківським національним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням МВС України в Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.
Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 31 серпня 2015 року № 357 о/с відповідача переведено на наступний курс.
Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 30.12.2015 року №241 о/с відповідача взято на службу в Національну поліцію України відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 грудня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», прийнято на службу до Національної поліції з 28 грудня 2015 року, зарахувавши до стажу служби в поліції період навчання з 07 листопада 2015 року до 28 грудня 2015 року відповідно до частини 15 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».
Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 18 серпня 2016 року № 548 о/с відповідача переведено на наступний курс.
Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 04.03.2017 року №68 о/с відповідача відраховано зі складу курсантів та направлено до ГУНП України у Харківській області для подальшого проходження служби.
29.10.2019 року наказом ГУНП України у Харківській області № 372 о/с відповідача було звільнено з 31.10.2019 року згідно Закону України «Про Національну поліцію» за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням).
Відповідно до довідки-розрахунку витрати, пов'язані з утриманням курсанта ОСОБА_1 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за період з 30.08.2014 року по 04.03.2017 року, складають 28683,05 грн., в тому числі витрати: грошове забезпечення 8073,96 грн., продовольче забезпечення 3308,70 грн., речове забезпечення 4449,48 грн., вартість житлово-комунальних послуг і спожитих енергоносіїв 12850,91 грн. З вказаною довідкою відповідач був ознайомлений, про що свідчить його підпис на довідці.
Враховуючи, що відповідач звільнився з Головного управління Національної поліції в Харківській області за власним бажанням до закінчення трирічного терміну після завершення навчання, але не відшкодував витрати на навчання Харківському національному університету внутрішніх справ в добровільному порядку, позивач звернувся до суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про міліцію» (який діяв станом на час укладання договору про підготовку у вищому навчальному закладі МВС України з відповідачем) підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Згідно з ч. 7 ст. 18 цього ж Закону курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Аналогічні положення визначено Типовим договором про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженому Наказом МВС від 14.05.2007 № 150 та безпосередньо Договором про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, що укладений між Харківським національним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням МВС України в Харківській області та ОСОБА_1 від 01.09.2014 року.
Так, пунктом 2.3.6 Договору передбачено, що у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
02.07.2015 прийнято Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIIІ, який набрав чинності 07.11.2015, на підставі якого Закон України «Про міліцію» № 565-XII втратив чинність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261, яка набрала чинності 20.04.2017, затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських та визнано такою, що втратила чинність Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ».
Відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 № 901-VIII вищі навчальні заклади із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України і здійснювали навчання курсантів, слухачів, ад'юнктів та докторантів за державним замовленням з підготовки фахівців для потреб міліції, продовжують їх навчання та підготовку як фахівців для Національної поліції в межах раніше доведеного державного замовлення для потреб міліції.
Курсанти, слухачі, ад'юнкти та докторанти денної форми навчання вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, що належить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, які станом на 6 листопада 2015 року мали спеціальні звання міліції, приймаються на службу до Національної поліції шляхом видання керівником відповідного вищого навчального закладу наказів про їх призначення на відповідні посади в цьому закладі з одночасним присвоєнням первинних спеціальних звань поліції.
Судом встановлено, що наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 30.12.2015 року №241 о/с відповідача взято на службу в Національну поліцію України відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 грудня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», прийнято на службу до Національної поліції з 28 грудня 2015 року, зарахувавши до стажу служби в поліції період навчання з 07 листопада 2015 року до 28 грудня 2015 року відповідно до частини 15 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».
Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 18 серпня 2016 року № 548 о/с відповідача переведено на наступний курс.
Таким чином, відповідач на час створення Національної поліції України був курсантом ХНУВС та під час навчання був прийнятий на службу в Національну поліцію з одночасним присвоєнням спеціального звання «рядовий поліції» і в подальшому продовжив навчання та підготовку у ХНУВС як фахівця для потреб Національної поліції.
29.10.2019 року наказом ГУНП України у Харківській області № 372 о/с відповідача було звільнено з 31.10.2019 року згідно Закону України «Про Національну поліцію» за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням).
За таких обставин, відповідач здобував освіту за державним замовленням для роботи в органах Національної поліції та звільнений з цих органів під час навчання у ХНУВС на підставі п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача про те, що ним укладено Договір з органом МВС, а не Національної поліції, та не поширення на дані правовідносини положень ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261.
Суд звертає увагу, що відповідач не заперечує щодо звільнення зі служби в Національній поліції України за власним бажанням до встановленого трирічного терміну перебування на службі.
Пунктом 6.8 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 лютого 2008 року № 62, початком проходження служби в органах внутрішніх справ вважається дата, зазначена в наказі про зарахування на навчання до вищого навчального закладу.
Таким чином, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, особа проходить публічну службу в поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580 III (далі Закон України № 580 III), служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію», підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Харківського національного університету внутрішніх справ має статус національного закладу вищої освіти, є юридичною особою, бюджетною неприбутковою установою, перебуває у сфері управління Міністерства внутрішніх справ України та здійснює освітню діяльність.
Відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 3, 4 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи. Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
Відповідно до довідки-розрахунку витрати, пов'язані з утриманням курсанта ОСОБА_1 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за період з 30.08.2014 року по 04.03.2017 року, складають 28683,05 грн., в тому числі витрати: грошове забезпечення 8073,96 грн., продовольче забезпечення 3308,70 грн., речове забезпечення 4449,48 грн., вартість житлово-комунальних послуг і спожитих енергоносіїв 12850,91 грн. З вказаною довідкою відповідач був ознайомлений, про що свідчить його підпис на довідці. Будь-яких зауважень щодо розміру витрат відповідач не надавав.
Абзацем 3 п.5 Порядку №261 встановлено, що у разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач був ознайомлений з обов'язком по відшкодуванню вартості навчання.
Відповідачем по справі не спростовано належними та допустимими доказами, що зазначені розрахунки ним не оскаржувались, ані протягом навчання у Харківському національному університеті внутрішніх справ, ані після відрахування з числа курсантів та звільнення зі служби Національної поліції України.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка підстав та черговості погашення боргу, встановлених чинним законодавством України, тощо.
При цьому питання правомірності визначення суми заборгованості не охоплюється предметом даного позову, оскільки розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню відповідачем, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Наведене є однією із гарантій дотримання принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.08.2018 року по справі №821/381/17 та від 22.08.2018 року по справі №820/1878/16.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки відповідача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 7 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” (за власним бажанням), що підпадає під п.п.3.3 п.3 Договору, виходячи з формулювання причин звільнення, він повинен відшкодувати витрати на його утримання за період навчання в Харківському національному університеті внутрішніх справ.
Згідно з п.17 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
За змістом статті 9 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII “Про міліцію” (далі - Закон №565-XII), чинного на час виникнення спірних відносин, на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів МВС, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону №565-XII, працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною.
З наведених норм слідує, що відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, звільнився за власним бажанням, не відпрацювавши три роки, як це було визначено умовами договору від 01 вересня 2014 року про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС.
Отже, даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи, що зазначені витрати станом на час розгляду справи відповідачем добровільно не відшкодовані, суд приходить до висновку про наявність підстав для їх стягнення з відповідача в судовому порядку.
У зв'язку з цим суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням, а саме, грошові кошти в розмірі суму 28683,05 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Харківського національного університету внутрішніх справ (пр-т. Льва Ландау, 27, м. Харків, 61080) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , (серія: НОМЕР_1 , вданий Дзержинським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 16 лютого 2012 року, ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (Одержувач: Харківський національний університет внутрішніх справ, Код організації: 08571096, Банк одержувача: Державне казначейство України м. Київ, Р/р: 31258209105066, МФО: 820172, Код банку одержувача: 25010100, Юридична адреса: пр-т. Льва Ландау, 27 м. Харків, 61080 витрати, пов'язані з утриманням, а саме, грошові кошти в розмірі 28683 (двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 05 коп.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.