Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
11 лютого 2020 р. № 520/12882/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бабаєв А.І., розглянувши адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
28.11.2019 року Головне управління Державної податкової служби у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути до бюджету України з фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , податкова адреса: АДРЕСА_1 , суму податкового боргу в загальному розмірі 83853,93 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має податковий борг в розмірі 83853,93 грн., який станом на час розгляду справи відповідачем не сплачено.
ОСОБА_1 подала до суду заперечення та зазначила, що рішення, на підставі яких склалась податкова заборгованість, є протиправними, а податковий борг нараховано безпідставно.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач має податковий борг у сумі 83853,93 грн., який складається з:
- земельного податку з фізичних осіб у сумі 1941,01 грн, нарахованого на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017 року №7828545-1302, у сумі 1209,65 грн. нарахованого на підставі податковою повідомлення-рішення від 30.06.2019 року №-7828547-1302, (4877,28 грн. - нараховано, 3667,63 грн. - сплачено, 1209,65 грн. - заборгованість), у сумі 4877,28 грн. нарахованого на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.06.2018 року №820111-1306-2027, у сумі 1941,01 грн. нараховано на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.06.2018 року №820112-1306-2027;
- податку на доходи фізичних осіб у сумі 3504,48 грн. та 292,04 грн. військовий збір нарахованих на підставі податкової декларації №8369.
- податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у сумі 16625,60 грн. нарахованого на підставі податкового повідомлення-рішення від 27.02.2019 року №0002920-5506-2027, у сумі 15771,20 грн. нарахованого на підставі податкового повідомлення-рішення від 27.02.2019 року №0002921-5506-2027, у сумі 18348,81 грн. нарахованого на підставі податкового повідомлення-рішення від 27.06.2019 року №0188643-5506-2027, у сумі 19342,85 грн. нараховано на підставі податкового повідомлення-рішення від 27.06.2019 року №0188644-5506-2027.
Вищевказані податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачу засобами поштового зв'язку. Податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 не оскаржені.
20.10.2016 року контролюючим органом складено та направлено засобами поштового зв'язку до ОСОБА_1 податкову вимогу форми "Ф" № 3678-17 від 20.10.2016 року на суму 4379,65 грн. Податкова вимога ОСОБА_1 не оскаржена.
Згідно з виписками з інтегрованої картки платника податків у ОСОБА_1 наявна несплачена сума податкового боргу 83853,93 грн.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Порядок нарахування сум земельного податку з фізичних осіб та строки сплати визначені у ст. 285-287 ПК України.
Так, відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Згідно п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ст. 287 ПК України).
Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п. 266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).
Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно п.п.16.1.3 та п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України (далі по тексту - ПК України) платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: 49.18.1 календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; 49.18.2 календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); 49.18.3 календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; 49.18.4 календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; 49.18.5 календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Згідно п.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Пунктом 54.1 ст.54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідачем по справі у строки, визначені діючим законодавством податкову заборгованість перед бюджетом не сплачено, внаслідок чого склався податковий борг у сумі 83853,93 грн.
Вищезазначене свідчить про невиконання відповідачем свого податкового обов'язку щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що на момент звернення до суду податковим органом вжито всі заходи на погашення суми заборгованості, проте остання відповідачем не сплачена, що підтверджується виписками з інтегрованої картки платника податків.
Відповідно до підпункту "е" пункту 176.1 статті 176 Податкового Кодексу України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Суд зазначає, що на час розгляду справи податковий борг в розмірі 83853,93 грн. відповідачем не сплачений. Доказів оскарження нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань відповідачем до суду не надано, як і не надано доказів оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.
Щодо посилань відповідача, на протиправність нарахування позивачем податкового боргу та рішень, на підставі яких нараховано борг, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
При цьому, питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 серпня 2018 року по справі № 820/1878/16.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, вищевказані посилання відповідача є необґрунтованими.
Таким чином, у ОСОБА_1 утворилась податкова заборгованість у розмірі 83853,93 грн., яка не сплачена та на думку суду підлягає стягненню, як законна та обґрунтована.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , податкова адреса: АДРЕСА_1 ) до бюджету України суму податкового боргу в загальному розмірі 83853 (вісімдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят три) грн. 93 коп.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.