Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
31 січня 2020 р. № 520/11843/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Білової О.В.,
при секретарі судового засідання - Ділбаряна А.А.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Чехової О.О., представника відповідача - Мазур Л.Б.,
розглянувши в місті Харкові у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю другої групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як особі з інвалідністю другої групи, інвалідність якого настала внаслідок травми захворювання, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загиблі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Ухвалою суду від 12.11.2019 відкрито загальне позовне провадження у цій справі.
Протокольною ухвалою суду від 26.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у лавах збройних сил СРСР з 05.09.1965 по 17.02.1992. У 1991 позивачу встановлено третю групу інвалідності безстроково. У 05.04.2018 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності. Позивач звернувся до відповідача з заявою про отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому ІІ групи інвалідності. Рішенням комісії Міністерства оборони України від 133 від 21.12.2018 позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідачем не був врахований наданий ним документ про обставини отримання травми. З огляду на зазначене, позивач просить визнати протиправною допущену відповідачем бездіяльність щодо невиплати одноразової грошової допомоги та зобов'язати її виплатити.
Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством, зазначив, що рішенням комісії МО позивачу правомірно відмовлено у призначенні допомоги.
Позивач не погодився з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позов та надав відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що позивач, на його думку, отримав право на одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності у 2018 році, а встановлення йому ІІІ групи інвалідності у 1991 році не має взагалі братися до уваги.
Позивач, ОСОБА_1 , та його представник, ОСОБА_2 , в судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.
Представник відповідача, Міністерства оборони України - Мазур Л.Б., в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись обставини, викладені у відзиві на позов.
Суд, заслухавши позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , у період з 05.09.1965 по 17.02.1992 проходив військову службу у лавах збройних сил СРСР, що підтверджується копією витягу з послужного списку особової справи ФХ-113018, в тому числі з 30.10.1981 по 24.03.1983 він проходив службу в республіці Афганістан.
ОСОБА_1 під час огляду органами МСЕК 30.10.1991 безстроково встановлена третя група інвалідності внаслідок травми, отриманої при виконанні обов'язків військової служби, що підтверджується копією довідки медико-соціальної експертної комісії серія ВТЗ-6 № 083978 від 30.10.1991.
ОСОБА_1 під час огляду органами МСЕК з 05.04.2018 безстроково встановлена друга група інвалідності внаслідок травми, отриманої при виконанні обов'язків військової служби, що підтверджується копією довідки медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААА № 708208 від 06.04.2018.
03.07.2018 позивач звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення заяви з доданими до неї документами до Міністерства Оборони України для вирішення питання призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.09.2018 №2541/ВСЗ позивачу відмовлено в надсиланні його документів.
13.09.2018 позивач звернувся з заявою, в якій наполягав у надсиланні його заяви до Міністерства Оборони України.
Листом від 17.09.2018 №419/1/ОГД Харківський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про надсилання висновку та пакету документів до Міністерства Оборони України.
Листом від 18.02.2019 № 400/ВСЗ ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав позивачу витяг з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.12.2019 №133.
Так, п. 42 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.12.2018 №133 позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.
В обґрунтування вказаного рішення вказано, що підполковнику у відставці ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), якого 17.02.1992 звільнено з військової служби та 30.10.1991 під час огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок травми, отриманої при виконанні обов'язків військової служби (довідка МСЕК серія ВТЄ-6 № 083978 від 30.10.1991), а 05.04.2018 під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок травми, захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (довідка МСЕК серія 12 ААА № 708208 від 06.04.2018). ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 1991 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги. Крім цього, заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975. Висновок військово-лікарської комісії Північного регіону від 30.01.2018 №33, який подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення. Висновок про причинний зв'язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, які не подано на розгляд комісії. Крім цього, згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. ОСОБА_1 II групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної інвалідності.
16.04.2019 позивачем подано заяву про повторне направлення висновку й пакету документів для розгляду Комісією Міністерства оборони України.
19.04.2019 листом ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача про повторне надсилання документів до Міністерства оборони України.
24.05.2019 позивач отримав від ХОВК копію листа Департаменту фінансів МО України від 13.05.2019 № 248/430/ОГД щодо розгляду документів з призначення одноразової грошової допомоги. Департамент фінансів МО України дійшов висновку, що нових обставин в пакеті документів, які надійшли з ОВК не виявлено, то підстав для подачі документів на розгляд Комісії немає. Документи повернуті без реалізації ХОВК.
Позивач при наданні пояснень в ході судового розгляду справи не заперечував, що ним не подавалося нових документів після прийняття комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум рішення від 21.12.2018 №133, зазначив, що вважає, що комісією не надано належної оцінки свідоцтву про хворобу від 28.06.1982, яке містить інформацію про обставини отримання ним травми.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) (у редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
20 грудня 1991 року було прийнято Закон № 2011-ХІІ, який було введено в дію 10 січня 1992 року постановою Верховної Ради України № 2012-XII «Про порядок введення в дію Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Станом на момент встановлення позивачу у 1991 році ІІІ групи інвалідності було відсутнє законодавство, яке б регулювало порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
З набранням чинності Закону № 2011-ХІІ діяла редакція статті 16 цього Закону, відповідно до якої військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Законом № 328-V статтю 16 Закону № 2011-ХІ викладено в новій редакції, яка діяла з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року, та якою було введено поняття «одноразова грошова допомога».
Законом України від 04 липня 2012 року № 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», який набрав чинності 01 січня 2014 року, статтю 16 Закону 2011-ХІ викладено в новій редакції та доповнено статтями 16-1-16-4.
Так, відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктами 4 та 5 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4);
встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (пункт 5).
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, затверджено Порядок № 975.
При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Відповідно до абз.1 п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, що діє з 01.01.2014) якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Абзацем 2 п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ (яким доповнено норму з 01.01.2017) у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
У даній справі судом встановлено, що 03.07.2018 позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ-ї групи інвалідності з 05.04.2018. Тобто, поза межами строку, передбаченого пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивач не має права на призначення одноразової грошової допомоги як військовослужбовець, який проходив дійсну військову службу, у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності (з 05.04.2018), що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, оскільки зміна групи інвалідності відбулася в понад дворічний строк, визначений ч. 4 ст. 16-3 Закону України № 2011-ХІІ.
Одночасно, суд вважає, що такий мотив відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, як непідтвердження обставин поранення, - не є обґрунтованим, оскільки, як вбачається зі свідоцтва про хворобу №2426 від 28.06.1982 (а.с.24), ним підтверджено обставини травмування позивача, а саме, в ній зазначено, що позивач, перебуваючи в відрядженні, виконуючи бойове завдання 15.12.1981, упав з танка, рука потрапила під танк, отримав відкритий перелом обох кісток лівого передпліччя.
Однак, вказані обставини не змінюють загальний висновок суду у цій справі та не є підставою для виходу за межі позовних вимог у частині наявності підстав для скасування п. 42 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.12.2018 №133.
Враховуючи те, що уповноваженим органом, а саме - комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у визначеному чинним законодавством порядку було розглянуто заяву позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги та відмовлено у її призначенні, суд приходить до висновку, що у відповідача, за вказаних умов, були відсутні підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, через що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги задоволенню не підлягають.
З огляду на наведене, та враховуючи наявне чинне рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.12.2018 №133 (п.42) в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача виплатити одноразову грошову допомогу також належить відмовити.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 10 лютого 2020 року.
Суддя Білова О.В.