Справа № 420/7082/19
10 лютого 2020 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О. розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до міської комісії Одеської міської ради з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України про скасування рішення №162 від 07.11.2019 року та зобов'язання повторно розглянути заяву на виплату грошової компенсації, -
До Одеського окружного адміністративного суду 26.11.2019 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до міської комісії Одеської міської ради з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, в якому позивач просить:
- скасувати рішення міської комісії Одеської міської ради з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України №162 від 07.11.2019 року;
- зобов'язати міську комісію Одеської міської ради з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 на виплату грошової компенсації та ухвалити рішення, яким задовольнити позов відповідно до норм і приписів чинного законодавства.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року вищевказану адміністративну справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання по справі призначене на 13 січня 2020 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року заяву представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволено та призначено розгляд справи №420/7082/19 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 10 лютого 2020 року.
17 січня 2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі (вхід. №2067/20), яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою за захистом свого цивільного права, а саме права особи на житло, що безперечно свідчить про приватно-правовий характер спірних правовідносин і є обґрунтованою підставою для закриття провадження у справі.
04 лютого 2020 року від представника відповідача надійшло доповнення до клопотання про закриття провадження у справі (вхід. №5004/20) в якому представник, зокрема, посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в ухвалі від 20.12.2019 року по справі №440/1649/19, в якій зазначено, що, якщо порушення своїх прав особи вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки пов'язані поновленням порушеного права особи отримати житло, то такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
В судовому засіданні, яке було призначене на 10 лютого 2020 року, повноважний представник відповідача не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Позивач підтримав заяву про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження (вхід. №ЕП/448/20 від 17.01.2020 року).
На підставі ч.9 ст.205 КАС України, суд продовжив розгляд клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі в порядку письмового провадження.
Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження, а також вивчивши матеріали справи суд виходив з наступних підстав та мотивів.
Частиною 1 ст.2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З аналізу викладених норм вбачається, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового розгляду.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Натомість, необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами щодо їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги цього суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.
Судом встановлено, що предметом розгляду адміністративної справи №420/7082/19 є правомірність рішення Міської комісії №162 ввід 07.11.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовлено в призначенні грошової компенсації відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №280 від 18.04.2018 року, а також заявлено вимогу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 на виплату грошової компенсації.
З викладеного вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом на захист порушеного (на його думку) житлового права на одержання грошової компенсації для придбання житла, тобто, даний спір виник із майнових відносин приватноправового характеру, а його існування не залежить від здійснення відповідачем публічно-владних управлінських функцій.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Таким чином, суд доходить до висновку, що спірні правовідносини, які склалися між сторонами не є публічно-правовими і не підлягають під визначення справи адміністративної юрисдикції, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу влади, у зв'язку з чим в даному випадку адміністративний суд не є «судом, встановленим законом».
При вирішенні питання щодо закриття провадження у справі, суд враховує також правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18.04.18 у справі №806/104/16, від 29.08.18 у справі №488/1176/14-а, від 20.09.18 у справі №815/2551/15, від 07.11.18 у справі №358/460/16-ц, від 12.12.18 у справі №685/1346/15-а, від 23.01.19 у справі №806/5217/15.
Згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Статтею 239 КАС України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
З огляду на це суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі у відповідності до положень п.1 ч.1 ст.238 КАС України, та роз'яснює позивачу, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, п.1 ч.1 ст.238, 241, 246, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання міської комісії Одеської міської ради з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України про закриття провадження у справі - задовольнити.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до міської комісії Одеської міської ради з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України про скасування рішення №162 від 07.11.2019 року та зобов'язання повторно розглянути заяву на виплату грошової компенсації - закрити.
Роз'яснити позивачу, що вирішення даного спору підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя С.О. Стефанов