11 лютого 2020 р. Справа № 400/1828/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056
третя особа:Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, вул. Автолюбителів, 2, м. Кропивницький, 25031
про:визнання протиправними та скасування постанов від 25.05.2018 р. № 056088, від 31.05.2018 р. № 056092,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів від 25.05.2019 року № 056088 та від 31.05.2018 року № 056092. Третя особа у справі - Управління Укртрансбезпеки в Кіровоградській області.
Ухвалою від 16.07.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що транспортні засоби марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та марки MAN T-37, реєстраційний номер НОМЕР_3 з причепом марки KRONE AZW 18, реєстраційний номер НОМЕР_4 , належать на праві власності ФОП ОСОБА_1 . Разом з тим, відповідач не був перевізником 28.03.2018 року та 02.04.2018 року під час руху цих транспортних засобів, оскільки ще 03.01.2018 року за договором позички передав їх у користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 . Оскільки позивач не є перевізником, то й не може бути суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідач надав відзив на позов, в якому в задоволенні вимог позивача просив відмовити. В своєму відзиві відповідач зазначив, що відповідно до п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року, автобуси, що використовують для нерегулярних і регулярних перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року № 385 (далі - Інструкція). Відповідно до п.1.4 Інструкції, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв. Згідно з п.3.3. Інструкції, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа та інше.
Відповідно до п. 3.6 Інструкції, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Виходячи з положень наведених норм, водії транспортних засобів, які обладнані цифровими тахографами, повинні надавати інспектору для контролю картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа, а автоперевізники зобов'язані здійснювати періодичний контроль за належним використанням водіями карток водія до цифрового тахографу шляхом зберігання впродовж 12 місяців роздруківкі даних роботи цифрового тахографу. Таким чином, саме автомобільний перевізник несе відповідальність за належне використання водіями індивідуальної контрольної книжки водія або протоколу перевірки та адаптації тахографа.
Позивач був повідомлений належним чином про розгляд справ, але на розгляд не з'явився. Позивачу було належним чином направлені постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів. Позивачем пропущений строк на звернення до адміністративного суду, у зв'язку з чим справа підлягає закриттю.
Щодо наданого договору позички від 03.01.2018 року, то відповідач зазначив, що він не може бути належним доказом по справі. Також, відповідач зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року транспортний засіб, переданий в користування іншій фізичній або юридичній особі повинен бути перереєстрований.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
ФОП ОСОБА_1 на праві власності належать транспортні засоби марки MAN T-37, реєстраційний номер НОМЕР_3 з причепом марки KRONE AZW 18, реєстраційний номер НОМЕР_4 , марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Даний факт сторонами не заперечувався.
03.01.2018 року між ФОП ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір позички транспортного засобу № 01/2018, відповідно до якого позивач передав у безоплатне тимчасове користування ФОП ОСОБА_2 наступні транспортні засоби: MAN, реєстраційний номер НОМЕР_3 з причепом та DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом.
03.01.2018 року складено акт прийому-передачі транспортних засобів від ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2
28.03.2018 року на а/д М-13 Кіровоград-Платонове, 3 км, працівниками управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області було зупинено транспортний засіб марки MAN T-37, реєстраційний номер НОМЕР_3 з причепом марки KRONE AZW 18, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_3 .
Під час перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, було встановлено, що у водія відсутні тахокарта за 28.03.2018 року, індивідуальна контрольна книжка водія, про що складений Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.03.2018 року № 043232 (далі - Акт № 043232).
02.04.2018 року на а/д М-13 Кіровоград-Платонове, 2 км, працівниками управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області було зупинено транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 була відсутня тахокарта за 02.04.2018 року, індивідуальна контрольна книжка водія.
Під час перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, було встановлено, що у водія відсутні тахокарта за 02.04.2018 року, індивідуальна контрольна книжка водія, про що складений Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.04.2018 року № 061026 (далі - Акт № 061026).
03.05.2018 року Управління Укратрансбезпеки в Миколаївській області викликала ФОП ОСОБА_1 на 24.05.2018 року для розгляду справ про допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт за Актами № 061026 та 043232.
В якості доказів надано список направлення рекомендованих листів № 32.
Однак, як вбачається із наданого списку направлення рекомендованих листів № 32, запрошення було направлено лише 14.05.2018 року. При цьому у матеріалах справи відсутні докази отримання даного запрошення позивачем.
25.05.2018 року уповноваженою особою Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 056088, якою ФО-П ОСОБА_1 за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 Закону, - щоденного реєстраційного листа режиму праці та відпочинку за 28.03.2018 року, індивідуальної контрольної книжки водія ОСОБА_3 , накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.
31.05.2018 року уповноваженою особою Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 056092, якою ФО-П ОСОБА_1 за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 Закону, - щоденного реєстраційного листа режиму праці та відпочинку за 02.04.2018 року, індивідуальної контрольної книжки водія ОСОБА_4 , накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Визначення перевізника міститься у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Автомобільний перевізник це не завжди власник автомобіля, це особа, яка його фактично використовує.
У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до статей 908, 909 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Крім того, ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Аналогічні положення щодо договору перевезення вантажу містить і стаття 307 Господарського кодексу України.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила).
Згідно Розділу 1 Правил, Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Пунктом 11.1 розділу 11 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.
Отже, товарно-транспортна накладна є документом, який у розумінні статей 908, 909 Цивільного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт», Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та відправником (вантажовідправником).
У Акті № 043232 зазначено, що під час перевірки встановлено надання послуг з перевезення вантажів на договірних умовах згідно товарно-транспортної накладної № 064331 від 28.03.2018 року.
У Акті № 061026 зазначено, що під час перевірки встановлено надання послуг з перевезення вантажів на договірних умовах згідно товарно-транспортної накладної № 14383 від 02.04.2018 року.
У вказаних Актах № 043232 та № 061026 вказується лише про належність транспортних засобів саме ФОП ОСОБА_1 . До того ж, в Актах не зазначається, що згідно товарно-транспортних накладних перевізником виступає саме ФОП ОСОБА_1 .
При цьому, позивач зазначає, що не здійснював перевезення вантажів 28.03.2018 року та 02.04.2018 року, оскільки перевізником був ФОП ОСОБА_2 , так як транспортні засоби перебувають у нього в користуванні на підставі договору позички.
Факт передачі автомобіля від ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 підтверджується договором позички транспортного засобу від 03.01.2018 року № 01/2018 та актом приймання-передачі від 03.01.2018 року.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено, що 28.03.2018 року та 02.04.2018 року зазначені транспортні засоби фактично використовувались не ФОП ОСОБА_1 , а ФОП ОСОБА_2 .
Відповідачем не надано доказів спростування даного факту.
Оскільки позивач не був перевізником 28.03.2018 року та 02.04.2018 року, він не може бути суб'єктом адміністративно-господарської санкції за порушення, допущенні під час експлуатації транспортних засобів MAN, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Щодо посилання відповідача на Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року (далі - Порядок № 1388), то він не вимагає перереєстрації транспортного засобу у разі тимчасового користування на підставі договору оренди.
У п. 7 Порядку № 1388, зазначено, що власник повинен здійснити перереєстрацію у разі придбання, ввезення на митну територію, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Договір позички транспортного засобу, не змінює право власності на транспортний засіб, а тому відсутній у п. 8 Порядку № 1388, серед документів, на підставі яких проводиться перереєстрація транспортних засобів.
Абзацом 4 п. 16 Порядку ; 1388 передбачено отримання тимчасового реєстраційного талону, у разі передачі власником керування транспортним засобом іншій фізичній чи юридичній особі.
Але, це передбачено виключно за бажанням власника, тобто у добровільному порядку, та не забороняє керування транспортним засобом без такого тимчасового реєстраційного талону.
Взагалі необхідно зазначити, що з 13.08.2011 року набув Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень», відповідно до якого право керування транспортним засобом підтверджується лише реєстраційним документом на транспортний засіб, і будь-яких додаткових документів (довіреностей, договорів оренди тощо) не вимагається.
За таких обставин, посилання відповідача на Порядок № 1388, не є актуальним.
Щодо посилання відповідача на те, що позивач пропустив без поважних причин строк на звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, оскільки знав про існування постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів, так як постанови перебували на виконанні у відділі Новоодеського РВДВС ГТУЮ у Миколаївській області і позивач сплатив 13.09.2018 року відповідні платежі, то суд відхиляє ці доводи, виходячи з наступного.
Пунктом 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок здійснення контролю) - справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Відповідач зазначає, що 03.05.2018 року направив на адресу позивача запрошення на 24.05.2018 року для розгляду справ про допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт за Актами № 061026 та 043232. В якості доказів надав список направлення рекомендованих листів № 32.
Однак, із списку направлення рекомендованих листів № 32 вбачається про направлення документів, датованих 14.05.2018 року.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано доказів направлення запрошення від 03.05.2018 року та доказів його отримання позивачем.
Вказане призвело до порушення прав Позивача на захист своїх прав та інтересів і не дотриманням з боку Управління процедури розгляду даної справи.
Пунктом 29 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок здійснення контролю) передбачено, що копія постанова видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не були направлені на адресу позивача постави про застосування адміністративно-господарських штрафів від 25.05.2019 року № 056088 та від 31.05.2018 р. № 056092.
Окрім вказаного, суд зазначає, що жодних доказів, які достеменно свідчили про те, що позивач був ознайомлений або мав реальну можливість бути ознайомленим зі змістом оскаржуваних постанов у матеріалах справи відсутні.
Посилання відповідача на те, що позивачем 13.09.2018 року було сплачено заборгованість за виконавчими провадженнями № 57059692 та № 57059683 жодним чином не свідчить про обізнаність зі змістом оскаржуваної ним постанови.
За таких обставин, суд вважає причини пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів поважними.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року № 592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби України з безпеки на транспорті» Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області утворено як територіальний орган Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Служба), який є структурним підрозділом апарату Служби та не є окремою юридичною особою і не має рахунків в органах Казначейства.
Відповідно до пункту 16 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103, тільки Державна служба України з безпеки на транспорті має рахунки в органах Казначейства.
За таких обставин, судовий збір має стягуватись саме з Державної служби України з безпеки на транспорті.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 39816845), за участю третьої особи - Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області (вул. Автолюбителів, 2, м. Кропивницький, 25031, код ЄДРПОУ 39816845) - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області про застосування адміністративно-господарських штрафів від 25.05.2019 року № 056088
3. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області про застосування адміністративно-господарських штрафів від 31.05.2018 р. № 056092.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ 135, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 11.02.2020 року.
Суддя О.В. Малих