Справа № 404/6733/19
Номер провадження 2/404/1744/19
заочне
10 лютого 2020 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді - Іванової Н.Ю.
при секретарі - Гуйван О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, просила стягнути з відповідача на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, з моменту подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.04.2017 року позивач уклала шлюб з відповідачем. Рішенням Кіровського районного суд м. Кіровограда від 22.01.2018 року шлюб між ними розірвано. Від шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач участі у вихованні дитини не бере та не надає фінансової допомоги на її утримання.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час та місце слухання справи був повідомлений в установленому законом порядку.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини.
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 150 цього Кодексу визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров'я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя. Відповідно до ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 . Вказане підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 15.09.2017 року Фортечним районним у місті Кропивницькому відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області. Її батьками вказані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 (а.с.7).
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22.01.2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 19.04.2017 року, Кропивницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 201, розірвано ( а.с.4).
На даний час сторони разом не проживають.
Дитина залишилась проживати разом з матір'ю. Вказане підтверджується довідкою № 5766 від 16 вересня 2019 року, виданою КП «ЖЕО № 1 МРМК», відповідно якої ОСОБА_4 , 1994 р.н., проживає за адресою АДРЕСА_1 . Склад сім'ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , 2017 р.н. - донька /а.с.8/.
В добровільному порядку питання щодо утримання дитини сторони не вирішили.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Крім того, статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно статті 11 ЗУ «Про охоронну дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, і відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В частині 3статті 181 СК України зазначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька або у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви до суду і до повноліття дитини, оскільки саме такий розмір аліментів не буде суперечити інтересам жодної із сторін.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Оскільки позивач по даній категорії справ звільнена від сплати судового збору згідно чинного законодавства, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір пов'язаний з розглядом даної цивільної справи, станом на дату подання позову у розмірі 840,80 грн.
Згідно п.1 ст. 430 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 180-183 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 81, 141, 258, 263-268, 280-282, 430 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 16.09.2019 року та до повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Рішення суду в частині стягнення аліментів звернути до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_3 ).
Повний текст судового рішення складено 11.02.2020 року.
Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова
районного суду
м.Кіровограда