Справа № 357/776/20
1-кс/357/133/20
06 лютого 2020 року Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
власника майна - ОСОБА_3 ,
володільця майна - ОСОБА_4 ,
представника володільця майна - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква клопотання слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 1202011003000290 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2020 року за ч. 4 ст. 358 КК України,
слідчим СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 ініційоване клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а саме: автомобіль марки «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 .
В судовому засіданні від 06 лютого 2020 року власник майна ОСОБА_3 , володілець майна ОСОБА_4 , представника володільця майна ОСОБА_5 .
Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України, слідча суддя розглядала клопотання слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 , без його участі, оскільки про це просив у своїй заяві від 05 лютого 2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна … Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Отже, арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови (ч. 3 ст. 110 КПК України).
Таким чином, майно яке має одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, викладеного у формі постанови.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого, прокурора має містити мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Слідчою суддею установлено, що 21 січня 2020 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження № 12020110030000290 за фактом виявлення під час перевірки документів ОСОБА_4 у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу ознак підробки.
Згідно протоколу огляду місця події від 21 січня 2020 року у ОСОБА_4 вилучено автомобіль марки «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 .
У своєму клопотанні слідчий Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_6 просив накласти на них арешт з метою його подальшого огляду, приєднання його до матеріалів провадження як речовий доказ та проведення відповідних експертиз.
Слідчою суддею установлено, що ОСОБА_4 користується автомобілем ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 згідно довіреності від 05 квітня 2016 року.
Згідно постанови слідчого Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_6 від 21 січня 2020 року, він та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 1202011003000290 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2020 року за ч. 4 ст. 358 КК України.
Слідча суддя зазначає, що всупереч вимогам п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, не зазначено мотивів прийнятої постанови, з неї не вбачається за якими ознаками визначеними ст. 98 КПК України слідчий Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_6 визнав автомобіль марки «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 речовими докази.
Слідча суддя звертає увагу, що у матеріалах кримінального провадження № 1202011003000290 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2020 року за ч. 4 ст. 358 КК України відсутні матеріали, які вказують на ознаки підробки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 .
Слідча суддя зазначає, що слідчий Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_6 метою накладення арешту визначає подальший огляд, приєднання до матеріалів провадження та проведення експертиз, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 170 КПК України.
Отже, за викладених обставин, слідча суддя дійшла висновку, що клопотання слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 1202011003000290 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2020 року за ч. 4 ст. 358 КК України належить залишити без задоволення.
Згідно ч .1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 належить повернути ОСОБА_4 .
Керуючись ст. ст. 169, 170, 172, 173, 309-310 КПК України, слідча суддя
клопотання слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області про арешт майна у кримінальному провадженні № 1202011003000290 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2020 року за ч. 4 ст. 358 КК України, - залишити без задоволення.
Тимчасово вилучений транспортний засіб ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 повернути ОСОБА_4 .
Копію ухвали надіслати прокурору, слідчому.
Роз'яснити, що згідно ч. 3 ст. 169 КПК України, слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду, в порядку встановленому законом, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили у порядку визначеному ст. 532 КПК України.
Повний текст ухвали оголошений - 11 лютого 2020 року.
Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської областіОСОБА_1