Справа № 357/8815/19
2/357/652/20
Категорія 65
(ЗАОЧНЕ)
06 лютого 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Тодосієнко О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду №6 в м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,-
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що на підставі ордеру №423 від 31.03.1977 року позивачка отримала квартиру АДРЕСА_1 на сім'ю в складі 2-ох чоловік в будинку АДРЕСА_1 . В даній квартирі окрім позивача ОСОБА_2 зареєстрована його донька та відповідно онука позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Реєстрація відповідачки у вказаній квартирі створює перешкоди у користуванні даним житлом, фактично в указаній квартирі відповідачка не проживає більше шести місяців без поважних причин, тому позивачі посилаючись на положення ст. ст. 71, 72 ЖК Української РСР, просять суд визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 .
Позивачі в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечували.
Відповідачка до суду не з'явилась, про день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі, а тому згідно ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 31.03.1977 року позивачка ОСОБА_1 отримала ордер з сім'єю із 2-ох чоловік на право зайняття 2-х кімнат жилою площею 29,3 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується ордером серія БЦ № 423 від 31.03.1977 року.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_3 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з 12.07.2000 року, проте фактично не проживає у ній з квітня 2016 року по даний час, що підтверджується довідкою №2241 від 27.05.2019 року, виданою Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області, та актом про фактично проживаючих осіб №141/5 від 31.01.2020 року. Відповідно до вказаного акту, фактичне місце проживання відповідачки - АДРЕСА_2 .
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 47 Конституції України проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Повага до права людини на житло закріплена у ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини та відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантується кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Згідно із статтею 4 ЖК Української РСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає, зокрема, жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд).
Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.
За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов'язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв'язку з вибуттям наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК Української РСР).
Із встановлених судом обставин необхідно дійти висновку, що ОСОБА_3 втратила інтерес до квартири, її відсутність не пов'язана із поважними причинами, вона не проживає в указаній квартирі більше ніж шість місяців, тому наявні підстави для визнання її такою, що втратила право користування квартирою. У силу вимог статті 71 ЖК Української РСР заявлений позов про не проживання відповідача понад шість місяців у зв'язку з не поважними причинами за місцем реєстрації в жилому приміщенні є обґрунтованим.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідачка ОСОБА_3 втратила право на користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 , оскільки не проживає у вказаному жилому приміщенні більше, ніж півроку без поважних причин.
Позивачі не ставлять вимогу про відшкодування судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. 16 ЦК України, ст. 71, 72 ЖК УРСР, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 280, 281, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СуддяБ. І. Кошель