06 лютого 2020 року
м. Київ
справа №266/4186/17
провадження № 61-2536ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 липня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк», про захист права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк», про поділ майна подружжя, розподіл кредитних зобов'язань,
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 липня 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ПАТ «Український Бізнес Банк» про захист права власності, стягнення судових витрат задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право особистої власності на 2757/10000 частки житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 225,1 кв. м.
Визнано за ОСОБА_2 право особистої власності на 2757/10000 частки земельної ділянки, кадастровий номер 1412300000:02:05:0389, що розташована по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0479 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ПАТ «Український Бізнес Банк» про розподіл майна подружжя.
Постановою Донецького апеляційного суду від 26 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 липня 2018 року в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та розподіл кредитних зобов'язань, скасовано і позовні вимоги в цій частині задоволено частково.
Визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя 7243/10000 частки житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 225,1 кв. м. та розташованої за цією адресою земельної ділянки, кадастровий номер 1412300000:02:05:0389, загальною площею 0,0479 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 36215/100000 частки житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 225,1 кв. м. та 36215/100000 частки земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1412300000:02:05:0389, загальною площею 0,0479 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Визнано за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 36215/100000 частки житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 225,1 кв. м. та 36215/100000 частки земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1412300000:02:05:0389, загальною площею 0,0479 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розподіл кредитних зобов'язань відмовлено.
Рішення суду в частині визнання за ОСОБА_2 права особистої власності на 2757/10000 частки житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 225,1 кв. м. та 2757/10000 частки земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1412300000:02:05:0389, загальною площею 0,0479 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, залишено без змін.
30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою нарішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 липня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 26 грудня 2018 року в указаній вище справі.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків, зокрема, направити на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із наведеними причинами пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження в оригіналах чи належним чином завірених їх копіях з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень, або навести інші підстави з відповідними доказами та сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 7 640,32 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 липня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк», про захист права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк», про поділ майна подружжя, розподіл кредитних зобов'язань відмовлено на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
31 січня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку повторно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою нарішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 липня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 26 грудня 2018 року в указаній вище справі
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Процесуальний закон не передбачає можливості повторного розгляду касаційної скарги особи, за зверненням якої Верховний Суд вже постановив ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Як вбачається з матеріалів касаційного провадження, ОСОБА_1 скористався передбаченим законом правом на касаційне оскарження судових рішень у цій справі та є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження, після чого повторно подає касаційну скаргу на ті ж судові рішення, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 липня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк», про захист права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк», про поділ майна подружжя, розподіл кредитних зобов'язань відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко