06 лютого 2020 року
м. Київ
справа №278/944/19
провадження № 61-2568ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача та просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь 1 600 грн, матеріальної шкоди та 25 000 грн моральної шкоди.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 07 вересня 2018 року о 15-30 год на вулиці Новий Бульвар, 5 у місті Житомирі автомобіль Пежо-Експерт, д. н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 , рухаючись заднім ходом, здійснив на нього, як на пішохода, наїзд, внаслідок чого він (позивач) отримав тілесні ушкодження у вигляді забоїв грудної клітини та передньої черевної стінки. Зазначив, що у зв'язку із отриманими травмами змушений був проходити обстеження, а саме - комп'ютерну томографію, вартість якої становить 1 600 грн. Вказав, що постановою Корольовського районного суду міста Житомир від 02 листопада 2018 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а відтак останній повинен здійснити відшкодування завданої ним шкоди. Моральну шкоду позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку із отриманими фізичними травмами внаслідок ДТП, які не дозволяють жити повноцінним життям, він відчуває моральний дискомфорт. Виходячи із наведеного, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 02 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1 500 грн та на користь держави судові витрати за розгляд даної справи в розмірі 768,40 грн.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 грудня 2019 року змінено в частині визначення розміру моральної шкоди, збільшивши її розмір із 1 500 грн до 3 000 грн.
В решті рішення суду залишено без змін.
03 лютого 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 102 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів -сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у цій справі є стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1 600 грн та моральної шкоди в розмірі 25 000, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн)
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи. Ураховуючи незмінність практики у цій категорії справ, а доводи касаційної скарги по суті стосуються переоцінки доказів, що знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному перегляду, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Вказівка в резолютивній частині постанови Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2020 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржуване рішення ухвалене у малозначній справі.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19 ЦПК України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко