Ухвала
07 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 355/615/19
провадження № 61-2284 ск 20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 04 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У квітні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в обґрунтування якого зазначило, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 6 вересня 2006 року, згідно з якою отримав кредит урозмірі 14 090 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між сторонами договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за цим договором належним чином не виконував, у нього станом на 18 лютого 2019 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 33 936 грн, яку позивач просив стягнути на свою користь та вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 04 жовтня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 04 жовтня 2019 року у частині відмови у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за тілом кредиту скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 19 606 грн 82 коп. заборгованості за кредитним договором від 10 травня 2006 року та вирішено питання розподілу судових витрат. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У січні 2020 року до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Баришівського районного суду Київської області від 04 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, виходячи з наступних підстав.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
У вказаній справі ціна позову становить 33 936 грн, яка станом
на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн ? 100 = 210 200 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до наведених приписів ЦПК України.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а) та в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Посилаючись на вищезазначені норми процесуального закону, АТ КБ «ПриватБанк» разом з тим не додало до касаційної скарги доказів, які б їх підтверджували, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції, оскільки судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України
суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної карги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services
v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року.
Враховуючи викладене, АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 04 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя С. Ф. Хопта