Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 638/1058/15-ц
провадження № 61-29190св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,
ОСОБА_2 ,
третя особа - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
«Кей-Колект» на рішення апеляційного суду Харківської області від 03 липня
2017 року в складі колегії суддів: Бурлака І. В., Карімової Л. В., Яцини В. Б.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»),
ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»
(далі - ПАТ «УкрСиббанк», Банк) про припинення правовідносин за договорами.
Позовна заява мотивована тим, що 07 вересня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 11035632000, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язалася повернути кредит у термін, встановлений графіком погашення кредиту, тобто до 10 серпня 2011 року.
В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 07 вересня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки
№ 39618 та договір іпотеки б/н, предметом якого є належна йому на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 .
08 вересня 2006 року нотаріусом накладено заборону на відчуження квартири.
12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого до ТОВ «Кей-Колект» перейшло право вимоги за договорами.
Зазначав, що перебіг позовної давності почався з 11 серпня 2011 року, а тому останнім днем пред'явлення вимоги є 11 серпня 2014 року. Після спливу цього строку кредитор втратив право вимоги як за кредитним договором, так і за договорами іпотеки та поруки.
Крім того, ПАТ «УкрСиббанк», скориставшись своїм правом вимагати повне дострокове повернення частини грошових коштів, що залишилися, 09 червня 2010 року звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 січня 2011 року позовну заяву Банку повернуто. Вважав, що Банк, звернувшись до суду з вимогою про повне дострокове погашення кредиту, змінив строк виконання зобов'язання, відповідно позовна давність за кредитним договором та договором іпотеки почала перебіг з 15 січня 2011 року, тому останнім днем пред'явлення вимоги за будь-якими зобов'язаннями, які встановлюються кредитним договором, є 15 січня 2014 року.
Зі спливом позовної давності боржник має право не виконувати вимоги кредитора, зобов'язання перестає існувати, отже, воно є припиненим.
Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором. Пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання та міг пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи з дати порушення позичальником встановленого Банком строку для дострокового повернення кредиту, отже, порука припинення з 15 липня 2011 року.
Квартира за договором іпотеки підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів
в іноземній валюті» та не може бути примусово стягнута.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати припиненим договір про надання споживчого кредиту від 07 вересня 2006 року № 11035632000, укладений між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» з 15 січня 2014 року; визнати припиненим договір поруки від 07 вересня 2006 року № 39618, укладений між ним та АКІБ «УкрСиббанк» з 15 липня 2011 року; визнати припиненим договір іпотеки від 07 вересня 2006 року б/н, укладений між ним та АКІБ «УкрСиббанк»; зняти заборону на відчуження, накладену приватним нотаріусом, у зв'язку з укладенням договору іпотеки від 07 вересня 2006 року б/н квартири та вилучити вказаний запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; всі судові витрати покласти на ТОВ «Кей-Колект».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 травня 2017 року
у задоволенні позову відмовлено.
С уд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для припинення зобов'язань, передбачених главою 50 ЦК України та частиною третьою статті
3 Закону України «Про іпотеку».
Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання припиненим договору поруки, суд першої інстанції виходив з того, що Банк звернувся до суду
з позовом до поручителя з урахуванням положень статті 559 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у визнанні припиненим договору поруки від 07 вересня 2006 року № 39618, укладеного між
ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк». Позов ОСОБА_1 в цій частині задоволено. Визнано припиненим договір поруки від 07 вересня 2006 року
№ 39618, укладений між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк». У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що повідомленням-вимогою
від 21 квітня 2009 року, яка направлена Банком ОСОБА_1 як поручителю, встановлено 30-денний строк для сплати простроченої заборгованості
з моменту направлення йому цього повідомлення та зазначено, що у випадку непогашення у встановлений строк заборгованості Банк відповідно до чинного законодавства буде ініціювати звернення стягнення на майно, що передано
в заставу. ОСОБА_1 повідомлення-вимогу не виконав, а Банк
у шестимісячний строк після спливу 30 днів за захистом своїх прав до суду
з позовом до ОСОБА_1 як поручителя не звернувся. Тому строк чинності поруки у цій справі сплив відповідно до статті 559 ЦК України.
Аргументи учасників справи
У серпні 2017 року ТОВ «Кей-Колект» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції в частині визнання припиненим договору поруки скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що факт надсилання вимоги не позбавляє кредитора надіслати іншу вимогу відповідно до закону та договору, а питання припинення поруки через сплив строку дії повинен розглянути суд
в провадженні за позовом кредитора, оскільки сплив строку є підставою для відмови у позові кредитора.
Суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому факту, що 14 липня 2014 року позичальнику за кредитним договором надіслана вимога про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитом в 30-денний термін, а саме до 14 серпня 2014 року. З такою вимогою ТОВ «Кей-Колект» звернувся до суду
02 лютого 2015 року, за якою Жовтневим районним судом м. Харкова відкрито провадження у справі № 639/78/15-ц за позовом ТОВ «Кей-Колект» до
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу, тобто в межах шестимісячного терміну.
З моменту надсилання вимоги ОСОБА_1 від 21 квітня 2009 року позичальник здійснив платежі у травні, вересні, жовтні та грудні 2009 року. Отже, сторони кредитного договору продовжували виконувати свої зобов'язання,
а кредитор вживав заходів для погашення простроченої заборгованості, зазначеної у вимозі від 21 квітня 2009 року, тому строк дії кредитного договору не був припинений достроково.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про зміну терміну повернення кредиту за цією вимогою, оскільки відповідно до тексту вимоги від ОСОБА_1 вимагалось повернення саме простроченого боргу в розмірі 3 436,90 дол. США у порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», а не всього боргу відповідно до статті 1050 ЦПК України.
Рішення суду апеляційної інстанцій оскаржується в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання припиненим договору поруки від 07 вересня 2006 року № 39618, укладеного між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», тому в іншій частині справа в касаційному порядку не переглядається.
У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а законне та обґрунтоване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух справи
УхвалоюВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 вересня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11035632000. 07 вересня 2006 року між
АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № 39618.
Згідно із пунктами 1.1, 1.2 розділу 1 договору про надання споживчого кредиту від 07 вересня 2006 року № 11035632000 Банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов?язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті
в сумі 75 000,00 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Надання кредиту здійснюється в наступний термін: 07 вересня 2006 року. Позичальник у будь-якому випадку зобов?язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 07 вересня 2016 року.
Відповідно до підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1 договору поруки від 07 вересня
2006 року № 39618 поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником всіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникають із кредитного договору від 07 вересня 2006 року
№ 11035632000, як існуючих на момент укладення цього договору, так і тих, які можуть виникнути в майбутньому. Поручителю відомі всі умови вищезазначеного кредитного договору, укладеного між кредитором та позичальником, в тому числі: предмет договору надання кредитних коштів на засадах своєчасного їх повернення та сплати за користування кредитними коштами; сума договору 75 000,00 доларів США, що на день укладання договору дорівнює еквіваленту 378 750,00 грн за курсом Національного Банку України, термін повернення кредиту 07 вересня 2016 року, відсоткова ставка 11,3 %.
Пунктом 1.5 договору поруки встановлено право Банку звертатися
з самостійною вимогою до поручителя.
Згідно із підпунктами 3.2 пункту 3 договору поруки від 07 вересня 2006 року
№ 39618 порука припиняється з припиненням всіх зобов'язань позичальника по вищевказаному кредитному договору.
21 квітня 2009 року на адресу ОСОБА_1 АКІБ «УкрСиббанк» надіслано повідомлення - вимога, в якому зазначається, що станом на 21 квітня 2009 року за договором про надання споживчого кредиту від 07 вересня 2006 року
№ 11035632000 обліковується прострочена заборгованість в сумі
3 436,90 доларів США. ОСОБА_1 повідомлено про порушення позичальником умов основного зобов'язання та заявлено вимогу про його виконання протягом 30 днів з моменту направлення йому цього повідомлення.
У випадку непогашення у встановлений строк заборгованості, АКІБ «УкрСиббанк» буде ініціювати звернення стягнення на майно, що було передано в заставу.
12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» (клієнт) та ТОВ «Кей-Колект» (фактор) укладено договір факторингу № 1, у додатку 1 якого зазначено боржника ОСОБА_2
15 грудня 2011 року на адресу ОСОБА_1 від ПАТ «УкрСиббанк» надіслані повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором або договором про відкриття та використання картрахунку.
01 липня 2014 року ТОВ «Кей-Колект» надіслало на адресу ОСОБА_2 лист-вимогу, в якому вимагало погасити заборгованість за кредитним договором
від 11 вересня 2006 року № 11038479000, яка станом на 01 грудня 2013 року склала 103 546,27 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 1 224 227,55 грн.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,
а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають в його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило
є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так
і недоговірних зобов'язань.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі
№ 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що: «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору
в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України».
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
У постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі
№ 6-53цс14 зроблено висновок, що: «виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем)».
Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого судового рішення) під час розгляду справи
в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або
в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Проте апеляційний суд: не з?ясував чи реалізував банк своє право вимоги саме щодо дострокового повернення кредиту на підставі частини другої статті 1050 ЦК України до моменту пред?явлення такої вимоги від 14 липня 2014 року, про яку зазначає відповідач; не перевірив відповідні доводи позивача щодо такої зміни, зокрема шляхом звернення з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до Червонозаводського районного суду м. Харкова у 2011 році; не з'ясував питання чинності поруки за окремими платежами враховуючи, що кредитним договором передбачено виконання шляхом здійснення щомісячних платежів. Апеляційний суд належним чином наведеного не врахував, внаслідок чого зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції повністю.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що оскаржуване рішення апеляційного суду постановлене без додержання норм права. У зв'язку
з наведеним, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу до апеляційного суду на новий розгляд.
Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»задовольнити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2017 року скасувати.
Передати справу № 638/1058/15-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
В. І. Журавель
Є. В. Краснощоков