Справа № 359/2368/19 Головуючий в суді І інстанції Чирка С.С.
Провадження № 22ц-824/1320/20 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
30 січня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Іванової І.В., Матвієнко Ю.О.,
за участі секретаря Гановської А.М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство МС Центр» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
У березні 2019 року представник ТОВ «БНВП МС-центр» звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 21 грудня 2006 року між АКБ «ХФБ Банк Україна» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 246-PBD, відповідно до п. 1.1. якого банк надав позичальнику кредит в сумі 200 000, 00 євро строком на 15 років - до 21.12.2021 року зі сплатою відсотків, комісійних та інших платежів відповідно до умов, визначених в цьому договорі.
17 серпня 2007 року для забезпечення зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором між ОСОБА_3 та АКБ «ХФБ Банк Україна» було укладено договір іпотеки, у відповідності до якого передано в іпотеку відповідні земельні ділянки, які розташовані на території СТ «Каштан» Гнідинської сільської ради, Бориспільського району, Київської області та садовий будинок АДРЕСА_1 , у садовому товаристві садівничого масиву «Вишеньки» Гнідинської сільської ради, Бориспільського району, Київської області.
У подальшому, на підставі ухвали Подільського районного суду міста Києва від 14 лютого 2013 у справі № 2607/9126/12 було затверджено мирову угод та зазначене нерухоме майно перейшло і було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 , у зв'язку з чим він у відповідності до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» набув в тому числі статусу іпотекодавця за договором іпотеки від 17.08.2007.
20 листопада 2015 року між ОСОБА_2 , ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство МС-центр» (поручитель) було укладено договір поруки № 246-PBD-ПОР, відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язався перед кредитором у повному обсязі відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором № 246-PBD від 21 грудня 2006 року та договорами про внесення змін/додатковими угодами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.
Також, 20 листопада 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір про внесення змін № 2 до кредитного договору № 246-PBD від 21 грудня 2006 року, яким визначено, що станом на дату укладення цього договору про внесення змін його заборгованість за договором кредиту складає 102 929, 23 Євро.
25 грудня 2015 року на виконання умов договору поруки № 246-PBD-ПОР від 20 листопада 2015 року, за погодженням з ПАТ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_2 , ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство МС-центр» перерахувало на поточний гривневий рахунок позивача в ПАТ «Укрсоцбанк» № НОМЕР_3 - 1 244 600, 00 грн.
Того ж дня, 25 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк» із заявою на сплату заборгованості згідно умов опції 50-50 з частковим анулюванням, відповідно до якої просив здійснити погашення кредитної заборгованості (в тому числі достроково) в порядку черговості, яка передбачена вказаним кредитним договором з урахуванням договору про внесення змін № 1 від 19.06.2015, в загальній сумі 48 800,00 Євро шляхом договірного списання коштів з його поточного рахунку № НОМЕР_1 . При цьому, також було заявлено прохання здійснити анулювання (прощення) заборгованості за договором в загальній сумі 48 800,00 Євро, через що 25 грудня 2015 року за вказаною заявою ПАТ «Укрсоцбанк» здійснив таке списання з його поточного рахунку 1 244 400,00 грн. для купівлі 48 800, 00 євро.
Вказує, що з урахуванням погашення товариством із загальної суми боргу 102 929, 23 Євро - 48 800,00 Євро, а також прощення банком 48 800,00 Євро, станом на 05 січня 2016 року заборгованість ОСОБА_2 перед банком склала 5 329, 23 Євро.
В подальшому Товариство на виконання умов договору поруки перерахувало на поточний рахунок ОСОБА_2 в ПАТ «Укрсоцбанк» ще 185 380, 00 грн., що з урахуванням коливання курсу гривні до Євро склало еквівалент 5 915, 93 Євро.
Враховуючи викладене, вважає, що до Товариства відповідно до ст. 556 Цивільного кодексу України, внаслідок виконання ним як поручителем обов'язку боржника, перейшли права вимоги до ОСОБА_2 за вказаними кредитним та іпотечним договорами, натомість ОСОБА_2 добровільно погашати борг не бажає, тому позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 0,0500 га, кадастровий номер 3220882600:04:001:0026, земельну ділянку площею 0,0500, кадастровий номер 3220882600:04:001:0189 та садовий будинок площею 64,90 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу цього майна з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2019 року позов задоволено, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 246-PBD від 21 грудня 2006 року звернуто стягнення на вказані предмети іпотеки.
Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи.
У обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема вказує на те, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та інтереси як кредитора ФОП ОСОБА_2 за договором позики від 01 березня 2015 року, оскільки у випадку скасування судом арешту на майно ОСОБА_2 та переходу права власності на це нерухоме майно до позивача він буде позбавлений реальної можливості повернути позичені ОСОБА_2 кошти, крім того, на його думку, судом не було належним чином встановлено ким насправді були сплачені кошти на погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки позивач ТОВ «БНВП МС-Центр» насправді не виконувало як поручитель будь-яких зобов'язань відповідача ОСОБА_2 перед ПАТ «Укрсоцбанк», і матеріали справи не містять доказів договірного списання грошових коштів з поточних рахунків поручителя, наявності у поручителя поточних рахунків у ПАТ «Укрсоцбанк», отримання поручителем повідомлення від банку про невиконання позичальником ОСОБА_2 умов кредитного договору, перерахування ТОВ «БНВП МС-Центр» непогашеної ОСОБА_2 суми боргу на банківські рахунки ПАТ «Укрсоцбанк». Вважає, що позов носить штучний характер, є безпідставним, та не ґрунтується на вимогах закону.
У свою чергу, представник ТОВ «БНВП МС-Центр» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується із висновками суду першої інстанції, та вважає, що оскаржуваним рішенням будь-які права та інтереси апелянта не порушуються, а тому він не має процесуального права на оскарження цього рішення. Крім того зазначає, що виконання Товариством своїх зобов'язань за договором поруки здійснювалося шляхом попереднього перерахування коштів на рахунок позичальника з послідуючим списанням банком таких коштів для придбання іноземної валюти та їх зарахування в рахунок погашення боргу за кредитним договором, що також встановлено судовими рішеннями, і ці обставини є преюдиційними, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач ТОВ «БГВП МС Центр» як поручитель виконало взяті на себе зобов'язання перед банком щодо погашення боргу позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором та додатковими угодами до нього, то до нього перейшли всі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й на звернення стягнення на іпотечне майно, тому позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2006 р. між АКБ «ХФБ Банк Україна» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 246-PBD, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 200 000, 00 Євро строком на 15 років з 21.12.2006 р. по 21.12.2021 р. зі сплатою відсотків, комісійних та інших платежів відповідно до умов, визначених в цьому договорі (а.с.10,21).
В забезпечення зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором між ОСОБА_3 та АКБ «ХФБ Банк Україна» було укладено договір іпотеки від 17.08.2007 року, у відповідності до якого було передано в іпотеку відповідні земельні ділянки, які розташовані на території СТ «Каштан» Гнідинської сільської ради, Бориспільського району, Київської області та садовий будинок АДРЕСА_1 , у садовому товаристві садівничого масиву «Вишеньки» Гнідинської сільської ради, Бориспільського району, Київської області. Відповідно до п. 1.4. договору іпотеки сторони погодили, що вартість предмета іпотеки на день підписання договору складала 1 182 458, 00 грн. (а.с.96-102).
30 червня 2010 року між ВАТ «Унікредит Банк», як правонаступником АКБ «ХФБ Банк Україна», та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до вказаного, якою викладено п. 3.2. кредитного договору в новій редакції, згідно з якою позичальник доручає банку здійснювати погашення основної суми кредиту, процентів за його користування, сплату неустойки, комісій, будь-яких інших платежів за цим договором та витрат, понесених банком на користь третіх осіб, шляхом договірного списання коштів позичальника в будь-якій валюті, що знаходиться на будь-якому із його рахунків у тому числі з пов'язаного рахунку № 26201011027062, відкритих в банку за умови настання строків виконання позичальником будь-яких грошових зобов'язань, передбачених договором та/або настання випадків невиконання (а.с.27).
19 червня 2015 року між ПАТ «Укрсоцбанк», як правонаступником ВАТ «Унікредит Банк», та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін № 1 до кредитного договору № 246-PBD від 21.12.2006 року, яким сторони визначили, що станом на дату укладення цього договору про внесення змін заборгованість за договором кредиту складає: заборгованість за кредитом в сумі 110 307, 77 євро; заборгованість по нарахованим та не сплаченим процентам за користування кредитом в сумі 474, 32 євро (а.с.28,29).
20 листопада 2015 року між ОСОБА_2 , ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство МС-центр» як поручителем було укладено договір поруки № 246-PBD-ПОР, відповідно до якого товариство зобов'язалося перед кредитором у повному обсязі відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором (а.с.31,32).
Відповідно до п.1.3 цього договору, у разі невиконання позичальником забезпечених порукою зобов'язань протягом семи робочих днів від дати закінчення строку виконання зобов'язань за договором кредиту, поручитель доручає кредитору здійснювати на підставі меморіальних ордерів, оформлених кредитором, договірне списання грошових коштів з поточних рахунків поручителя, відкритих ним в ПАТ «Укрсоцбанк» в сумах, що підлягають сплаті за договором кредиту щодо погашення заборгованості за кредитом, нарахованими процентами, комісіями, а також можливої неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до п. 3.1.2 вказаного договору, поручитель зобов'язаний протягом шістдесяти календарних днів від дати отримання повідомлення кредитора про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов'язання, виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту, несплаченої суми процентів та/або комісій на відповідні внутрішньобанківські рахунки, а також суми штрафних санкцій (пені, штрафу) на рахунок, вказаний у повідомленні кредитора.
20 листопада 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір про внесення змін № 2 до вказаного кредитного договору, яким визначено, що станом на дату укладення цього договору про внесення змін заборгованість за договором кредиту складає: 102 929, 23 Євро (а.с.33).
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 14.02.2013 року у справі № 2607/9126/12 про затвердження мирової угоди, було визнано право власності за відповідачем на земельні ділянки: кадастровий номер 3220882600:04:001:0026, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільский район, Гнідинська сільська рада СТ « Каштан », розміром 0,0500 га, цільове призначення: ведення садівництва; кадастровий номер 3220882600:04:001:0189, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільский район, Гнідинська сільська рада СТ « Каштан », розміром 0,0500 га, цільове призначення: ведення садівництва та садовий будинок 64,90 кв.м. загальної площі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.127-133).
З фотокопій платіжних доручень № 517, 534, 564, 608, 642, 694, 749, 778, 835,499,516,557,583,632,646,684,719,764,790,820,858,882,879,878,897,914,930,936,956,966,978,987,100,1018,1019 та довідки №04.3-02/96-9575 від 29.10.2018 року вбачається, що ТОВ «БНВП МС-Центр» здійснювало перекази коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на поточний банківський рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_3 (а.с.42-77).
У матеріалах справи також наявна письмова заява ОСОБА_2 щодо сплати заборгованості згідно умов опції 50-50 з частковим анулюванням від 25.12.2015 р., в якій ОСОБА_2 просив банк здійснити погашення заборгованості (у тому числі достроково) у розмірі 48 800, 00 Євро шляхом договірного списання коштів з його банківського рахунку № НОМЕР_1 та цією заявою фактично визнав наявність вищевказаної суми коштів на цьому поточному рахунку, а також в цій заяві він просив здійснити анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором у розмірі 48 800, 00 Євро, при цьому датою анулювання (прощення) заборгованості зазначено дату - 05 січня 2016 року. Також у цій заяві ОСОБА_2 зазначив, що перерахунок суми анульованої (прощеної) заборгованості в національну валюту з метою декларування та сплати податку буде здійснено ним самостійно на визначену дату анулювання (прощення) заборгованості (а.с.36).
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За змістом ч. 1 ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з ст. 556 ЦК України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Правовий аналіз частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яким передбачено подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що перерахування коштів ТОВ «БНВМП МС-Центр» на поточний банківський рахунок ОСОБА_2 не може вважатися належним виконанням основного зобов'язання перед банком, оскільки такий спосіб погашення заборгованості між сторонами та банком не укладався, при цьому п.п. 1.3 договору поруки визначено, що у разі невиконання позичальником забезпечених порукою зобов'язань, поручитель доручає кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з поточних рахунків саме поручителя, а не боржника, при цьому у заяві ОСОБА_2 на сплату заборгованості на сплату заборгованості згідно умов опції 50-50 з частковим анулюванням від 25.12.2015 року зазначено, що ОСОБА_2 просив банк здійснити погашення заборгованості (у тому числі достроково) у розмірі 48 800, 00 Євро шляхом договірного списання коштів з його банківського рахунку № НОМЕР_1 , однак, вбачається, що ТОВ «БНВП МС-Центр» здійснило перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_3, і належні докази того, що між банком, боржником та поручителем було узгоджено виконання поручителем основного зобов'язання шляхом переказу коштів на особистий рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_3 відсутні. Крім того, у матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази того, що ПАТ «Укрсоцбанк» прийняло від ТОВ «БНВП МС-Центр» виконання товариством як поручителем основного зобов'язання ОСОБА_2 . За таких обставин, висновок суду першої інстанції про виконання основного зобов'язання саме Товариством є таким, що не ґрунтується на матеріалах справи.
Не можна визнати таким доказом і рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі № 826/3960/18, на які послався суд першої інстанції, позаяк ними встановлено лише те, що 25.12.2015 р. ТОВ «БНВП МС-Центр» перерахувало на поточний рахунок саме ОСОБА_2 у ПАТ «Укрсоцбанк» 1 244 600, 00 грн., а ПАТ «Укрсоцбанк» здійснив списання цих коштів для купівлі 48 800, 00 Євро, що, на думку колегії, не може вважатися належним, достатнім і допустимим доказом виконання основного зобов'язання саме ТОВ «БНВП МС-Центр» як поручителя перед ПАТ «Укрсоцбанк» та прийняття банком такого виконання Товариством цього зобов'язання.
За приписами ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Стаття 24 Закону України «Про іпотеку» визначає, що перехід права на іпотечне майно пов'язується саме з укладенням правочину щодо відступлення прав за іпотечним договором, який підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Аналіз вищевказаних положень Закону дає підстави вважати, що саме по собі виконання поручителем основного зобов'язання боржника перед кредитором не означає автоматичного переходу до нього прав іпотекодержателя, оскільки це право набувається лише шляхом укладення відповідного правочину.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що через перерахування ТОВ «БНВП МС-Центр» як поручителем на рахунок ОСОБА_2 грошових коштів на виконання основного зобов'язання позичальника перед банком, до Товариства перешли усі права у зобов'язаннях між сторонами, зокрема і за договором іпотеки, через що Товариство має право на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів вважає безпідставним, з огляду на те, що кредитор і поручитель відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» не укладали між собою договору про відступлення прав за іпотечним договором, і особа іпотекодержателя у зазначених правовідносинах не змінювалася, тому ТОВ «БНВП МС-Центр» не може вважатися таким, що набув права іпотекодержателя за вказаним договором іпотеки.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладених у постанові № 61-20393св18 від 28 березня 2019 року.
У частині перевірки доводів представника ТОВ «БНВП МС-Центр» про те, що оскаржуване рішення не зачіпає будь-які права та інтереси ОСОБА_1 і він не має процесуального права на звернення до суду із апеляційною скаргою і апеляційне провадження піддягає закриттю, то колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 про стягнення з нього боргу у розмірі 157 540 Євро за договором позики від 01 березня 2015 року, справа № 758/2418/17, та ухвалою цього ж суду від 17 лютого 2017 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на майно ОСОБА_2 , а саме на спірні земельні ділянки, кадастрові номери 3220882600:04:001:0026 та 3220882600:04:001:0189, які розташовані на території СТ «Каштан» Гнідинської сільської ради, Бориспільського району, Київської області та садовий будинок АДРЕСА_1 , у садовому товаристві садівничого масиву «Вишеньки» Гнідинської сільської ради, Бориспільського району, Київської області (а.с.194-204).
Крім того, рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково та стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики від 01 березня 2015 року у загальному розмірі 203 623, 64 Євро.
Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.
Згідно із ч.1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.
У постанові № 61-26562св18 від 17 липня 2019 року Верховний Суд вказав, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
Таким чином, з урахуванням того, що матеріали справи не містять належних, достатніх і допустимих доказів того, що саме ТОВ «БНВП МС-Центр» виконало основне зобов'язання боржника ОСОБА_2 перед ПАТ «Укрсоцбанк» відповідно до вимог Закону та умов укладених між сторонами правочинів, та з огляду на те, що ТОВ «БНВП МС-Центр» не набуло статусу іпотекодержателя за вказаним іпотечним договором, та що ОСОБА_1 також є кредитором ОСОБА_2 за договорами позики, заборгованість за якими стягнута з ОСОБА_2 на підставі судового рішення, та що судовим рішенням у справі № 758/2418/17 за заявою ОСОБА_1 було накладено арешт на спірне майно, одночасно за рахунок якого ОСОБА_1 має обґрунтоване право сподіватися на задоволення своїх майнових інтересів під час виконання судового рішення про стягнення боргу за договорами позики шляхом реалізації цього майна, і ухвалення судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки за позовом особи, яка не є іпотекодержателем, не узгоджується із загальними засади цивільного законодавства (судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність), що закріплені у пунктах 5 та 6 частини першої статті 3 ЦК України, тому доводи представника ТОВ «БНВП МС-Центр» про те, що оскаржуване рішення не порушує будь-які права та інтереси ОСОБА_1 . колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.
Крім того, місцевий суд в порушення ст. 53 ЦПК України не залучив до участі у справі кредитора та іпотекодержателя ПАТ «Укрсоцбанк», що відповідно до ст. 376 ЦПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином не встановив фактичних обставин справи, не перевірив їх доказами, не з'ясував усіх прав і обов'язків сторін, які випливають з договорів кредиту, поруки, іпотеки і Закону та неправильно застосував норми матеріального права, що у наслідку призвело до ухвалення помилкового рішення про задоволення позову, через що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство МС Центр» (код ЄДРПОУ - 23156880) на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_2 ) 32 174 (тридцять дві тисячі сто сімдесят чотири) грн. 55 коп. судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: