21 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року про відмову в задоволенні скарги, -
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову слідчого третього Слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань центрального апарату Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 від 13.05.2019 року про закриття кримінального провадження №62019000000000246 від 01.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.
В обґрунтування прийнятого рішення, слідчий суддя послався на відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови слідчого від 13.05.2019 про закриття кримінального провадження №62019000000000246 від 01.03.2019 року за ч.1 ст. 366 КК України, оскільки при винесенні оскаржуваної постанови слідчим були виконані вимоги ч.2 ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, зокрема слідчим проведено необхідний обсяг слідчих дій, досліджено обставини кримінального провадження в їх сукупності та надано належну оцінку доводам заявника, а винесена слідчим постанова про закриття кримінального провадження складена з дотриманням вимог ч. 5 ст. 110 КПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.11.2019 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу ОСОБА_5 та скасувати постанову слідчого третього Слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань центрального апарату Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 від 13.05.2019 року про закриття кримінального провадження №62019000000000246 від 01.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, а матеріали вищезазначеного кримінального провадження повернути до Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) центрального апарату Державного бюро розслідувань для продовження досудового розслідування.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що слідчим не в повній мірі проведено досудове розслідування, а висновки викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема, слідчим не надано оцінку усім доказам, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а прийняте ним рішення про закриття кримінального провадження не вмотивовано та не зазначено, чому ним приймаються одні докази та відхиляються інші, тобто слідчим не наведено в оскаржуваній постанові мотивів її прийняття з відповідним обґрунтуванням, що свідчить про неповноту та однобічність перевірки заяви про кримінальне правопорушення, у зв'язку із чим оскаржувану постанову слідчого не можна вважати законною та обґрунтованою.
Також апелянт вказує, що висновки зроблені слідчим у постанові про закриття кримінального провадження від 13.05.2019 року щодо внесення достовірних відомостей до клопотання прокурора Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 13.12.2017 року та відсутності у прокурора у провадженні - умислу на внесення недостовірних відомостей у зазначене клопотання, а також відсутності ознак суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. При цьому слідчий суддя не звернув уваги, що висновки слідчого в оскаржуваній постанові про те, що прокурор ОСОБА_7 не мала умислу на внесення завідомо недостовірних відомостей до клопотання від 13.12.2017 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є суперечливими та ґрунтуються на викривлених фактах.
При цьому зазначає, що відомості зазначені у клопотанні від 13.12.2017 року щодо наявності у власності ОСОБА_8 та членів його сім'ї майна орієнтовною вартістю 5 720 000 гривень є завідомо неправдивими, оскільки ОСОБА_8 перебуває у одному зареєстрованому у 2007 році шлюбі з ОСОБА_9 та майно, про наявність якого зазначає прокурор ОСОБА_7 , не належить ОСОБА_8 та членам його родини, а зазначена у клопотанні прокурора квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_10 , та придбана нею 31.07.2008 року, тобто після розірвання шлюбу із ОСОБА_8 , тобто зазначена квартира не може належати до майна членів родини ОСОБА_8 .
На переконання апелянта, прокурор ОСОБА_7 на день звернення до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 13.12.2017 року знала та повинна була знати, що зазначена квартира, яка належить ОСОБА_10 , не являється майном членів родини ОСОБА_8 , що свідчить про наявність в діях прокурора ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.
Крім цього звертає увагу, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2018 року було задоволено заявлений апелянтом відвід прокурору ОСОБА_7 та відведено останню від здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42018000000000675, однак вказана обставина залишилась поза увагою слідчого судді, який розглядав скаргу ОСОБА_5 на постанову слідчого від 13.05.2019 року про закриття кримінального провадження №62019000000000246 від 01.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.
Прокурор та особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_5 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду були належним чином повідомлені. При цьому, від ОСОБА_5 надійшла заява, в якій остання просила проводити апеляційний розгляд без її участі, а тому відповідно до вимог ч.4 ст. 405 КПК України, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі прокурора та особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки їх неявка не перешкоджає проведенню розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження №761/24928/19 за скаргою ОСОБА_5 , матеріали закритого кримінального провадження №62019000000000246 та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Отже, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за №62019000000000246від 01.03.2019 рокуза повідомленням ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення від 13.12.2018 року,третім слідчим відділом Другого управління організації досудових розслідувань центрального апарату Державного бюро розслідувань здійснювалось досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України за фактом внесення прокурором Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 завідомо недостовірних відомостей до офіційного документу, а саме до клопотання від 13.12.2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 щодо наявності у останнього та членів його сім'ї майна, орієнтовною вартістю 5 720 000 гривень, з метою обґрунтування визначення розміру застави поза межами, встановленими ст. 182 КПК України.
Постановою слідчого третього Слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань центрального апарату Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 від 13.05.2019 року закрито кримінальне провадження №62019000000000246 від 01.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.
На вказану постанову 21.06.2019 року ОСОБА_5 подала скаргу до слідчого судді в порядку ст. 303 КПК України, в якій ставила питання про скасування оскаржуваної постанови слідчого від 13.05.2019 року про закриття кримінального провадження №62019000000000246 від 01.03.2019 року та направлення матеріалів вищезазначеного кримінального провадження до Другого управління організації досудових розслідувань центрального апарату Державного бюро розслідувань для подальшого проведення досудового розслідування.
За результатами розгляду цієї скарги на постанову від 13.05.2019 року про закриття кримінального провадження слідчий суддя ухвалив рішення про відмову в задоволені вищевказаної скарги ОСОБА_5 .
При цьому слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі зазначив, що для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, слідчим Державного бюро розслідування ОСОБА_6 належним чином була проведена перевірка обставин викладених у заяві ОСОБА_5 , зокрема витребувано та досліджено копії матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях за №42016000000003536 від 18.11.2016 за ч.1 ст.255, ч.3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, з якого виділено в окреме провадження кримінальне провадження №42018000000000563 та з якого 22.03.2018 в окреме провадження виділено матеріали, в тому числі щодо ОСОБА_8 за №42018000000000675внесеного до ЄРДР 24.02.2016 року; допитано в якості свідка прокурора ОСОБА_7 щодо обставин викладених у заяві ОСОБА_5 , а допитати в якості свідка ОСОБА_5 та ОСОБА_8 по суті заяви не виявилось можливим, оскільки останній на підставі постанови слідчого Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України від 29.05.2017 року знаходиться у розшуку і його місцезнаходження не встановлено, а від ОСОБА_5 надійшла заява про відмову від дачі показанань на підставі п.п. 1, 2 ч.2 ст. 65 КПК України.
Також були досліджені письмові докази, що стосуються предмету досудового розслідування у даному кримінальному провадженні №62019000000000246і за результатами цієї перевірки, слідчим третього Слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань центрального апарату Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 цим обставинам надана належна правова оцінка і 13.05.2019 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження №62019000000000246 від 01.03.2019 рокуна підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні прокурора Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Крім того, слідчий суддя вказав що, закриваючи дане кримінальне провадження слідчий ОСОБА_6 вірно зазначив, що під час проведення досудового розслідування не встановлено ознак об'єктивної та суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, а відтак, в діях службової особи - прокурора Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 відсутній склад даного кримінального правопорушення. При цьому, оскаржувана постанова слідчого містить детальний виклад обставин, за яких заявник ОСОБА_5 вважає, що прокурором ОСОБА_7 вчинено кримінальне правопорушення, яке полягало у внесенні завідомо недостовірних відомостей до клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 13.12.2017 року стосовно ОСОБА_8 та доводи слідчого на їх спростування.
Перевіряючи оскаржувану ухвалу слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги щодо неналежної перевірки слідчим суддею доводів скарги, а також про необґрунтованість постанови слідчого ОСОБА_6 від 13.05.2019 року про закриття кримінального провадження, колегія суддів вважає, що в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, належним чином перевірив законність прийнятої слідчим постанови про закриття кримінального провадження №62019000000000246,внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за відсутністю в діях прокурора Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 складу цього кримінального правопорушення та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування вказаної постанови слідчого ОСОБА_6 , з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції.
Апеляційні посилання ОСОБА_5 на ту обставину, що слідчим ОСОБА_6 під час здійснення досудового розслідування не в повній мірі проведено досудове розслідування, зокрема, не допитано першу дружину ОСОБА_8 - ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), яка, на думку апелянта, могла підтвердити ту обставину, що з 2007 року були припиненні шлюбні відносини з ОСОБА_8 та надати пояснення щодо наявності у неї квартири, про яку зазначала прокурор ОСОБА_7 у своєму клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 на обґрунтування визначення йому розміру застави; не надано оцінку усім доказам, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а прийняте ним рішення про закриття кримінального провадження не вмотивовано, що свідчить про неповноту та однобічність перевірки заяви про кримінальне правопорушення, колегія суддів вважає безпідставними.
Крім того, в матеріалах даного кримінального провадження №62019000000000246внесеного до ЄРДР за заявою ОСОБА_5 наявні відповідні документи на підтвердження вказаних апелянтом обставин, які ніким не оспорюються. При цьому слідчий, в залежності від описаних заявником ОСОБА_5 обставин, в яких остання вбачає ознаки кримінально-караних діянь, відповідно до положень ч.2 ст. 283 КПК України, на власний розсуд визначає об'єм перевірочних дій, достатній для прийняття мотивованого рішення, а тому слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі вірно зазначив, що при винесенні оскаржуваної постанови слідчим виконані вимоги ч.2 ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження,проведено необхідний обсяг слідчих дій, досліджено обставини кримінального провадження в їх сукупності та надано належну оцінку доводам заявника, і винесена слідчим постанова складена з дотриманням вимог ч.5 ст. 110 КПК України.
Також, як вбачається з клопотання прокурора ОСОБА_7 від 13.12.2017 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 13.12.2017 року стосовно ОСОБА_8 , прокурор у своєму клопотанні зазначала, що ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ) є колишньою дружиною ОСОБА_8 , а тому питання чи враховувати наявність майна у колишньої дружини при визначенні застави ОСОБА_8 є виключно прерогативою слідчого судді під час розгляду даного клопотання прокурора.
Крім того, згідно матеріалів кримінального провадження №62019000000000246, зазначена у клопотанні інформація про належне ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ) майно відповідає дійсності, і ця інформація була отримана від органів Національної поліції України на виконання доручення слідчого.
Отже, апеляційні твердження ОСОБА_5 про неналежну перевірку слідчим суддею її скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження та посилання апелянта на неповноту досудового розслідування, а також невідповідність висновків слідчого викладених в оскаржуваній постанові фактичним обставинам кримінального провадження, як на підставу для скасування цієї постанови слідчого від 13.05.2019 року не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а тому колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.11.2019 року законною та обґрунтованою і підстав для її скасування, про що ставиться питання в апеляційній скарзі ОСОБА_5 , не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову слідчого третього Слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань центрального апарату Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 від 13.05.2019 року про закриття кримінального провадження №62019000000000246 від 01.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України- без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: __________________ __________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3