Справа № 466/328/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/77/20 Доповідач: ОСОБА_2
03 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8
та його захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 12020140090000108 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 15 січня 2020 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави,
ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 15 січня 2020 року застосовано до підозрюваного
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Малодогвардійська,
Луганської області,
зареєстрованого та проживаючого
за адресою:
АДРЕСА_1 ,
запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави строком 60 днів.
Визначено дату закінчення дії ухвали - 14 березня 2020 року.
На ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 15 січня 2020 року захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначену ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, обравши ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід у виді особистого зобов'язання або домашнього арешту або застави.
Вважає, що ураховуючи, що підозрюваний ОСОБА_8 раніше несудимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, пред'явлена підозра за ст. 186 КК України є необгрунтованою та не підтверджена доказами, жоден ризик, передбачений ст. 177 КК України, не доведений, тому вважає, що обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необгрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 на підтримання доводів апеляційної скарги, виступ прокурора про залишення ухвали слідчого судді без змін, а апеляційної скарги - без задоволення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й перевіривши матеріали судової справи та матеріали досудового розслідування, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
13 січня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140090000108 внесені відомості про вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України.
13 січня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140090000109 внесені відомості про вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.
15 січня 2020 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 186 КК України: заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайстві), вчинене за попередньою змовою групою осіб; відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому.
Судове рішення про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави постановлено з дотриманням вимог ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.
Слідчий суддя дійшов обгрунтованого й правильного висновку про необхідність застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу - тримання під вартою, врахувавши при цьому: наявність обгрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 186 КК України; наявність достатніх підстав вважати, що існують передбачені ст. 177 КПК України ризики, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення, перешкоджати встановленню істини по справі.
При цьому слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив у сукупності всі обставини, в тому числі вагомість наявних доказів про підозру у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 186 КК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги сторони захисту про необгрунтованість підозри, яку пред'явлено ОСОБА_10 , то слід зазначити, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події, проведеним 12.01.2020 року у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 , протоколом допиту потерпілої ОСОБА_12 , протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , протоколом допиту свідка ОСОБА_15 , протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_16 , протоколом пред'явлення особи для впізнання ОСОБА_8 , двома протоколами пред'явлення особи для впізнання ОСОБА_16 , іншими доказами.
Крім того, слід зазначити, що при встановленні факту наявності (чи відсутності) обґрунтованої підозри слідчий суддя керується не тільки положеннями національного кримінального процесуального законодавства, а враховує й практику з цього питання Європейського суду з прав людини (ч.5 ст. 9 КПК України), яка відображена в рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також в рішенні у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, згідно з якою вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В інших рішеннях «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Згідно з правовою позицію, яка закріплена у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення від 28 жовтня 1994 року), факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Твердження сторони захисту про відсутність ризиків, необгрунтування слідчим суддею своїх висновків щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також неврахування характеризуючих даних ОСОБА_8 , як на підставу скасування судового рішення колегія суддів до уваги не бере. З матеріалів провадження вбачається, що при розгляді клопотання слідчий суддя врахував передбачені ст. ст. 178, 183 КПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу, в тому числі наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, а також те, що підозра про вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 186 КК України, є обгрунтованою, що підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Щодо апеляційних доводів захисника про те, що судом першої інстанції при обранні запобіжного заходу не були оцінені у сукупності такі обставини, як те, що ОСОБА_8 несудимий, працює керівником юридичної особи - ТОВ «УКРАВТОРОЕМ», що в сукупності давало підстави для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то колегія суддів дійшла висновку, що при обгрунтованій підозрі у вчиненні ОСОБА_8 тяжкого злочину застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти наявним ризикам.
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, який вчинено із застосуванням насильства, та колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про необхідність та можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави є обгрунтований та відповідає вимогам закону.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя об'єктивно та в повній мірі дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді та задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_9 .
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 15 січня 2020 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4