Дата документу 05.02.2020 Справа № 335/14997/18
-
Єдиний унікальний № 335/14997/18 Головуючий у 1 інстанції: Проценко А.М. Провадження № 22-ц/807/26/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
05 лютого 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Маловічко С.В.
суддів: Гончар М.С.
Онищенко Е.А.
при секретарі: Путій Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2019 року у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,
У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1, КП «Запоріжремсервіс» ЗМР та просила суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 85 335 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої затопленням квартири.
Позов обґрунтований тим, що позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1 На даху даного будинку над вказаною квартирою встановлена зовнішня рекламна конструкція «ІнтерПромСтрой», власником якої є відповідач ФОП ОСОБА_1 . Виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є КП «Запоріжремсервіс».
У 2016 році нею був зроблений ремонт у квартирі. Однак після проведення ремонту у зв'язку з порушенням цілісності покрівлі над квартирою в місці знаходження зовнішньої рекламної конструкції здійснюється залиття квартири від дощу та снігу, що відображено в акті обстеження від 03.04.2018. Вважає, що спільною бездіяльністю відповідачів, яка виражається у непроведенні ремонту покрівлі у місці знаходження даної рекламної конструкції, спричинено залиття належної їй квартири, чим завдано майнової шкоди в розмірі 85 335 грн., яка визначена звітом про незалежну оцінку ТОВ «Брок Сервіс плюс» від 06.04.2018, тому просила стягнути цю суму з відповідачів в солідарному порядку.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду внаслідок залиття квартири в сумі 85 335 гривень, витрати щодо залучення спеціаліста для визначення розміру відшкодування у сумі 600 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 10000 гривень, судовий збір у розмірі 853,36 гривні.
У позові до відповідача в особі комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради відмовлено.
Позивач ОСОБА_2 рішення суду в частині відмови в задоволенні її позову щодо солідарного обов'язку відшкодувати матеріальну шкоду не оскаржено.
Не погоджуючись частково із зазначеним рішенням суду, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне встановлення судом обставин справи щодо наявності його вини у залитті квартири позивача, відсутність належних та допустимих доказів щодо розміру матеріальної шкоди, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог до нього.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що він є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки, на його думку, заподіяна позивачу шкода була спричинена з вини КП «Запоріжремсервіс» у зв'язку з несвоєчасним та неякісним ремонтом покрівлі даху будинку позивача.
У відзиві на скаргу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Карчевський С.О. вказував, що докази і обставини, на які йдеться посилання у скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового аналізу не потребують. Натомість, сам ФОП ОСОБА_1 в порядку змагальності своїх доказів не надав, а саме: що залиття відбулось не з його вини та щодо розміру матеріальної шкоди.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, які наполягали на своїх позиціях, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що залиття квартири позивача відбулося саме з вини відповідача ФОП ОСОБА_1 , на якого покладено відповідальність за розміщення та експлуатацію зовнішньої реклами, а також забезпечення благоустрою місця її розміщення. Незаконно розміщена (без дозволу) належна відповідачеві ФОП ОСОБА_1 рекламна конструкція на даху будинку позивача не була належним чином зафіксована в місцях кріплення до даху будинку, що призвело до руйнування даху та, в свою чергу, зумовило залиття квартири позивача в місцях кріплення зазначеної конструкції. Суд вважав, що розмір матеріальної шкоди, визначений у звіті оцінку ТОВ «Брок Сервіс плюс» від 06.04.2018 в сумі 85 335 грн. є обґрунтованим і доведеним позивачем.
У задоволенні позовних вимог до КП «Запоріжремсервіс» судом відмовлено з тих підстав, що останнім було полагоджено дах в лютому 2018р., а тому залиття відбулось саме через отвори, що уторились в місцях кріплення рекламної конструкції, відтак відповідальність на балансоутримувача будинку за шкоду від залиття квартири позивача у такий спосіб покладена бути не можу.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом ст.1166 ЦК України обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду покладається на особу, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини. Отже, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чорненькою О.М. 20.04.2004 за № 1092, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить на праві приватної часткової власності в рівних частинах квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що її донька ОСОБА_3 проживає та навчається в іншому місті.
Будинок АДРЕСА_1 , перебуває на обслуговуванні КП «Запоріжремсервіс».
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2015 було задоволено позов ОСОБА_2 до МКП «Основаніє», яким зобов'язано відповідача виконати поточний ремонт покрівлі над квартирою АДРЕСА_1 , а також стягнуто матеріальну та моральну шкоду, заподіяну внаслідок залиття квартири позивача.
В березні 2018р. позивач звернулась з приводу нового залиття її квартири, тому комісією КП «Запоріжремсервіс» було здійснено огляд її квартири, про що складено 03.04.2018р. Акт обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1 .
Висновком у акті обстеження встановлено, що покрівля цього будинку знаходиться в доброму стані, виконано поточний ремонт в лютому 2018 року, протікання покрівлі в кв. 51 відбуваються внаслідок порушення цілісності шиферного покриття опорною конструкцією зовнішньої реклами компанії «ІнтерПромСтрой», власнику ФОП ОСОБА_1 надано припис на усунення пошкоджень покрівлі зовнішньою рекламою.
В акті виявлення рекламних засобів, вивісок, табличок, що розміщені самовільно або з іншими порушеннями від 20.02.2019 встановлено, що внаслідок проведеної перевірки виявлено рекламну конструкцію, яка розташована на даху будинку АДРЕСА_1 , яка розміщена без дозволу власником ФОП ОСОБА_1
Листом Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 09.04.2019 за № 1734/01/01-07/2768 підтверджено дану обставину та зазначено, що робочим органом надано доручення КП «Градпроект» на демонтаж рекламної конструкції на даху зазначеного будинку, яка розміщена без дозволу.
Згідно висновку ТОВ «Брок Сервіс плюс» від 02.04.2018 про незалежну оцінку, вартість розміру матеріальної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок залиття її квартири у зв'язку з порушенням цілісності шиферного покриття в місцях кріплення рекламного щита, становить 85 335 грн.
Власником рекламної конструкції «ІнтерПромСтрой», що знаходиться на даху будинку АДРЕСА_1 , є ФОП ОСОБА_1 , де вона була розташована на підставі дозволу на розміщення зовнішньої реклами від 10.08.2007 № 285/06, виданого згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.07.2007 №301/6 строком на 5 років.
На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30.11.2012 № 456/1 строк дії цього дозволу було продовжено ще на 5 років. Однак після завершення дії останнього КП «Наше місто» відмовлено в погодженні продовження строку дії дозволу, про що зазначено в листі від 25.09.2017 №9381/01-05 (а.с. 178).
Отже ФОП ОСОБА_1 мав демонтувати належну йому рекламну конструкцію, але не зробив цього, та не здійснював належне обслуговування місця її розташування, що призвело до пошкодження даху у місці кріплення, яке знаходиться у прямому причинному зв'язку із залиттям квартири позивача.
З цими встановленими судом обставинами повністю погоджується колегія апеляційного суду, тому вважає, що доводи апеляційної скарги про відсутність вини ФОП ОСОБА_1 у спричиненні матеріальної шкоди позивачу є неспроможними.
В скарзі ОСОБА_1 посилається також на неналежність та недопустимість доказу у вигляді звіту про незалежну оцінку ТОВ «Брок Сервіс плюс» від 06.04.2018, якою визначено розмір відновлювального ремонту квартири позивача у сумі 85335 грн., посилаючись на його чисельні неточності, наявні помилки та невідповідність обсягів пошкодження квартири акту її обстеження від 03.04.2018р.
Дослідивши ці доводи, колегія вважає їх слушними з огляду на наступне.
Проаналізувавши звіт про незалежну оцінку щодо визначення розміру матеріальної шкоди, спричиненої від залиття квартири АДРЕСА_1 , складеному на замовлення позивача ТОВ «Брок Сервіс плюс» 06.04.2018р., встановлено, що він містить розрахунки вартості відновлювального ремонту всієї квартири.
Відповідно до розділу 11 вказаного звіту вартість ремонту включає в себе вартість ремонтно-відновлювальних робіт не у одній кімнаті S= 22,38 м2, як це зафіксовано в акті обстеження від 03.04.2018р., а у трьох кімнатах квартири позивача. При цьому, експертом визначена загальна площа кожної кімнати, а вартість витратних матеріалів та ремонтних робіт визначається за підсумованим значенням всієї площі трьох кімнат, а не по кожній кімнаті окремо, яке помножується на вартість одиниці робіт і матеріалів. Тобто визначається вартість відновлювального ремонту всієї квартири в цілому.
Ці обставини досліджувались в ході апеляційного розгляду справи в судовому засіданні 27.11.2019р., оскільки ОСОБА_1 оспорював, серед іншого, визначений цим звітом розмір матеріальної шкоди, зокрема, посилаючись і на незаконне включення до відновлювальних робіт обсягів та площ, які не були зафіксовані в акті обстеження від 03.04.2018р. як пошкоджені.
У зв'язку з цим сторонам було роз'яснено, що вони мають право заявити будь-які клопотання для з'ясування цих обставин, зокрема, про призначення відповідної експертизи на стадії апеляційного провадження.
Адвокат Карчевський С.О. як представник позивача ОСОБА_2 заявив клопотання про надання стороною позивача додаткових доказів щодо матеріальної шкоди та надання для цього додаткового часу, у зв'язку з чим у розгляді справи було оголошено перерву.
В судове засідання 05 лютого 2020р. адвокатом Карчевським С.О. було надано роз'яснення до звіту за № 05/19 від 24.12.2019р., надане за підписом директора ТОВ «Брок Сервіс плюс» ОСОБА_4 .
З цих досліджених в ході апеляційного розгляду справи роз'яснень встановлено.
При огляді квартири АДРЕСА_1 оцінювачем було встановлено неодноразове залиття стелі та стін в кімнатах № № 2, 3, 4 (кімнати 3, 4 були об'єднані при переплануванні), що зафіксовано на фото, але на чорно-білих світлинах це важко розгледіти. По факту кімнати квартири мають площі: 17,67 кв. м та 31,56 кв. м. Кімнати площею 22,38 кв. м, яка зазначена в акті обстеження, в кватирі не мається.
При огляді квартири оцінювачем було встановлено, що в кімнаті № 2 площею 17,67 кв. м було пошкоджено стелю та частково стіни (вологі сліди), а також стелю та частково стіни пошкоджено у кімнатах № 3 , 4, які об'єднані в одну кімнату загальною площею 31,56 кв. м.
Також у роз'ясненнях оцінювача вказується, що для визначення розміру матеріальної шкоди, спричиненої залиттям квартири, ним було враховано пошкодження всіх кімнат, а не обсяги залиття. Акту комісійного обстеження квартири від 03.04.2018р. йому надано не було. При розрахунку були взяті загальні площі всіх поверхонь в кожній кімнаті (стеля та стіни за мінусом розміру отворів), а на загальний підсумований їх розмір нараховувалась вартість всіх ремонтних робіт та матеріалів в цілому.
Колегія встановила, що згідно наданого позивачем до позовної заяви технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 в ній мається 3 житлові кімнати: № 1 площею 17,67 кв. м, № 2 - 20,65 кв. м, № 3 - 10,94 кв. м ( а.с. 30-31).
Отже, кімнати, яка зазначена в акті обстеження за № 1 площею 22,38 кв. м ані за технічним паспортом, ані за звітом оцінювача у квартирі не мається.
Не зміг показати її на платні квартири і представник позивача адвокат Карчевський С.О., вказуючи, що йому не відомо, у якій кімнаті фіксувалось залиття, яка кімната є торцевою. Тобто адвокат не був обізнаний із предметом доведення у цій справі, надавши відповідний акт комісійного обстеження від 03.04.2018р. для підтвердження факту залиття, вважав, що слід брати лише ті відомості, які містить звіт оцінювача, яким оглянута вся квартира та розраховано вартість відновлювальних робіт для всієї квартири, наголошуючи при цьому, що залиття було неодноразовим, але для його фіксації позивач не зверталась. Вважав, що це є очевидним фактом з урахуванням того, що рекламна ко-
нструкція перебувала на даху над квартирою позивача весь час.
Але такі ствердження адвоката Карчевського С.О. є неспроможними, оскільки це для позивача такий факт є очевидним, а для доказування у судовому процесі маються певний порядок та вимоги.
Так, згідно зі ст.ст. 77, 78, 79 ЦПК України, якими унормовано вимоги до доказів, вони мають бути належними - містити інформацію щодо предмета доказування, допустимими - обставини мають підтверджуватись певними визначеними законодавством засобами доказування та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, достовірними - на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За положеннями статті 81 ЦПК України: ч. 1 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; ч. 5 - докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (в порядку змагальності); ч. 6 - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до ре-
альної вартості втраченого майна або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.
У відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, у разі аварії чи залиття квартир складається відповідний акт.
Додатком 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій встановлено форму згаданого акта. Тобто факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника (власника) будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря, квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено що згадані особи (прізвище ім'я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначено, що з актом про залиття повинні бути ознайомлені мешканці відповідних квартир шляхом його підписання, що дає змогу майбутньому відповідачу включити до акту свої пояснення. Такі пояснення, заперечення, доповнення може внести до акту обстеження і потерпіла особа, зокрема, щодо обсягів залиття.
Отже, законодавством чітко визначено, що факт залиття, його причина та обсяг пошкоджень мають фіксуватись у складеному Акті комісійного обстеження приміщення, у якому відбулось залиття. Саме такий Акт і є відповідним (належним, допустимим, достовірним) доказом, на підставі якого відбувається розрахунок матеріальної шкоди - вартості відновлювального ремонту.
З наданого позивачем Акту обстеження технічного стану її квартири від 03.04.2018р. не вбачається, що встановлювалось неоднократне залиття квартири, а лише зафіксовано єдине залиття, що сталось у березні 2018р.
У акті обстеження технічного стану кв. АДРЕСА_1 від 03.04.2018 зазначено, що при обстеженні 30.03.2018 було виявлено: в кімнаті № 1 S= 22,38 м2 на стінах, обклеєних шпалерами, спостерігаються вологі сліди залиття S=1,5 м2 та відшарування шпалер по торцевій стіні будинку; стеля підшита гіпсокартоном та пофарбована, на якій спостерігаються вологі сліди залиття S=2,5 м2 в районі торцевої стіни будинку. Зі слів мешканки квартири в період дощу чи розтавання снігу спостерігається крапельна течія з осовів електричних лампочок на стелі цієї кімнати ( Т. 1 а.с. 10). Інших даних щодо обсягів залиття та зауважень і доповнень від власника квартири акт обстеження не містить.
Відтак, саме ті пошкодження квартири, які зафіксовані в акті комісійного обстеження і є доведеними.
Про інші затоплення і звернення позивача з їх приводу до балансоутримувача доказів матеріали справи не містять. Та адвокат Карчевський С.О. наполягав лише на очевидності таких обставин, що, на його думку, доведено звітом оцінювача.
Між тим, звіт оцінювача - це розрахунок матеріальної шкоди, який саме і мав базуватись на обсягах пошкоджень, визначених в Акті від 03.04.2018р., якщо річ йде про доказування у судовому процесі, а не для використання цього звіту в позасудовому порядку.
Колегія суддів намагалась у звіті про оцінку майна, складеному ТОВ «Брок Сервіс плюс» виявити обсяги матеріальної шкоди, які б відповідали зафіксованим у Акті про обстеження квартири від 03.04.2018р. обсягам пошкоджень, але це виявилось неможливим.
Так, згідно роз'ясень оцінювача, кімнати № 1 площею 22,38 кв. м, яку 30.03.2018р. було оглянуто комісією балансоутримувача, у квартирі не існує, її місцезнаходження у квартирі адвокат Карчевський С.О. не зміг вказати в ході апеляційного розгляду справи, а за звітом оцінювача вартість відновлювального ремонту визначалась за площею всіх житлових кімнат без розбивки по кожній кімнаті, в той час як Акт обстеження відомостей про пошкодження від залиття двох інших кімнат не містив.
Отже, надані позивачем докази містять суперечливий характер, за сукупністю яких не виявилось можливим встановити обставини щодо предмету доказування - вартість відновлювального ремонту кімнати № 1 площею 22,38 кв. м, зазначеної в Акті комісійного обстеженні від 03.04.2018р.
Вказані питання обговорювались у судовому засіданні 27.11.2019р., на них було зроблено акцент апеляційним судом, надано час стороні позивача для усунення суперечностей та надання доказів саме шкоди, що відповідає Акту, але сторона позивача цим не скористалась та продовжила наполягати саме на матеріальній шкоді, встановленій звітом оцінювача.
Зважаючи на все вищенаведене, колегія вважає, що судом зроблено висновок про обґрунтованість розміру матеріальної шкоди у сумі 85 335 грн. на припущеннях, оскільки належного, допустимого та достовірного доказу у вигляді Акту комісійного обстеження квартири від залиття у такому обсязі пошкоджень, які відповідають цій сумі матеріальної шкоди, позивачем не надано, а звіт оцінювача щодо встановлення виявлених пошкоджень не може підмінити такий Акт, який чинним законодавством визначений як доказ їх фіксації. Іншого розміру матеріальної шкоди, що відповідає зафіксованим у Акті від 03.04.2018р. пошкодженням, колегія самостійно визначити не змогла, оскільки кімната площею 22,38 кв. м, про пошкодження якої міститься інформація у акті, у квартирі відсутня.
За таких обставин, заявлені вимоги позивача, попри доведеність вини ФОП ОСОБА_1 у причинах залиття квартири ОСОБА_2 у березні 2018р., є недоведеними в частині достовірної фіксації пошкоджень, що, зокрема, мала відслідкувати сама позивач, надавши свої пояснення, доповнення або заперечення до Акту обстеження, або вимагаючи внести до нього зміни, та цього не зробила.
Крім того, позивач не зверталась до балансоутримувача з приводу складання актів за кожним залиттям, наголошуючи на тому, що вони відбувались неодноразово. Проте, наразі, такий факт є суттєвим та впливає, зокрема, і на виявлення винуватця, оскільки балансоутримувачем ремонт даху був проведений лише у лютому 2018р., а тому залиття, які могли відбуватись (припущення) до цього, могли бути спричинені і бездіяльністю балансоутримувача.
Таким чином, позивачем не доведено розміру її реальних збитків, тому у відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованою, тому рішення суду в оскаржуваній частині - в частині задоволення позовних вимог до цього відповідача підлягає скасування із ухваленням нового рішення про відмову в цих вимогах позивача.
Ухвалюючи нове рішення про відмову у позовних вимогах до ФОП ОСОБА_1 , колегія вирішує питання щодо судового збору, сплаченого останнім за подання апеляційної скарги у сумі 1280,04 грн., який підлягає компенсації йому за рахунок позивача.
К еруючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2019 року у цій справі скасувати в оскаржуваній частині про задоволення позовних вимог до відповідача ФОП ОСОБА_1 та в задоволенні позову в цій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 280 ( одна тисяча двісті вісімдесят) гривень 04 копійки.
В іншій частині рішення не оскаржувалось та не переглядалось.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 10 лютого 2020 року.
Головуючий: Маловічко С.В.
Судді: Гончар М.С.
Онищенко Е.А.