Дата документу 05.02.2020 Справа № 335/6490/19
-
Єдиний унікальний № 335/6490/19 Головуючий у 1 інстанції
№ провадження 22-ц/807/273/2020 Соболєва І.П.
Доповідач: Бєлка В.Ю.
05 лютого 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів: Кухаря С.В.
Онищенко Е.А.
За участю секретаря: Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
У червні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подала до суд заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначала, що в провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання за нею права власності на 1/2 частину спірної квартири.
В підготовчому судовому засіданні відповідач виголошував свої заперечення проти заявленого нею позову та заявив, що не дасть їй змоги жити у спірній квартирі.
Вказує, що у серпні 2019 року відповідач з метою не допуску її в квартиру разом з іншим невідомим їй чоловіком, зламав (обрізав) замок вхідних дверей у спірну квартиру, після чого встановив інший замок у вхідні двері до квартири.
Внаслідок таких неправомірних дій відповідача, вона не має можливості потрапити у спірну квартиру з метою проживання в ній. У вказаній квартирі залишились зачиненими її особисті речі (гроші, одяг, документи тощо).
Зазначає, що відповідач у вказаній квартирі фактично не проживає з червня 2019 року, та також не проживає після заміни у серпні замків у квартирі.
На її прохання надати їй ключ від вхідної двері або впустити її в квартиру хоча б для того, щоб вона змогла забрати свої особисті речі, відповідач відповідає відмовою, чим порушує її права як співвласника спірної квартири.
Акцентує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду та призведе до порушення прав, за захистом яких вона звернулась до суду.
Зазначає, що обраний спосіб забезпечення позову не може заподіяти будь якої шкоди відповідачу.
Посилаючись на зазначені обставини просила суд заборонити відповідачу або іншим особам вчиняти дії щодо зламу (заміни) замків до вхідних дверей у квартиру за адресою АДРЕСА_1 ; вчиняти будь-які дії або перешкоди у фактичному користуванні ОСОБА_2 квартирою за адресою АДРЕСА_1 , а також особистими речами ОСОБА_2 , що знаходяться у цій квартирі до набрання законної сили рішення суду у справі, що перебуває в провадження суду.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2019 року заяву задоволено.
З метою забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності - заборонено ОСОБА_1 або іншим особам вчиняти дії щодо зламу (заміни) замків до вхідних дверей у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено вчиняти будь-які дії або перешкоди у фактичному користуванні ОСОБА_2 квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , а також особистими речами ОСОБА_2 , що знаходяться у цій квартирі.
Заходи забезпечення позову застосовано до набрання законної сили остаточним рішенням у цій справі.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом при розгляді заяви не досліджені всі обставини спірних правовідносин. Судом не враховано, що з вини позивача, він не проживав у спірній квартирі, що змусило його змінити замки вхідної двері. Просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову у повному обсязі.
На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 подала відзив, у якому виклала обставини справи та повністю підтримала висновки суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходів з того, що між сторонами дійсно існує спір, обрані позивачем види забезпечення позову є співмірними та відповідають позовним вимогам.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може бути забезпечений забороною вчиняти певні дії.
За приписами частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
З наведеного вбачається, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому заявник не зобов'язаний подавати суду докази.
Проаналізувавши надані суду апеляційної інстанції докази, колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що незабезпечення позову може викликати невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Оскільки забезпечення позову носить тимчасовий характер, тому апеляційним судом не встановлено порушень прав скаржника шляхом постановлення оскаржуваної ухвали.
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2019 року по цій справі залишити без змін.
Дата складання повної постанови 10 лютого 2020 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: В.Ю. Бєлка
Судді: С.В. Кухар
Е.А. Онищенко