Дата документу 28.01.2020 Справа № 333/861/14-ц
-
Є.У.№ 333/861/14 Головуючий у 1 інстанції: Піх Ю.Р.
№ 22-ц/807/337/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
28 січня 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
секретар: Бабенко Т.І.
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2019 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ТОВ «Кредитні ініціативи», Комунарський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відстрочення виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2014 ЄУН 333/861/14-ц,
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ТОВ «Кредитні ініціативи», Комунарський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відсторонення виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2014 ЄУН 333/861/14-ц - задоволено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «Кредитні ініціативи» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити ухвалу, якою в задоволенні заяви відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається? що заявник ОСОБА_1 звернувся із заявою про відстрочення виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2014 ЄУН 333/861/14-ц за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - відділ служби у справах дітей Запорізької міської ради по Комунарському районі м. Запоріжжя про виселення з житлового приміщення, посилаючись на дію мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, встановленого Законом України №1304-7 від 03.06.2014, який виключає можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, нерухомого майна, а саме: кв. АДРЕСА_1 , що належить йому на праві власності на час дії мораторію, тому просить відстрочити виконання даного рішення.
Задовольняючи вимоги про відстрочення виконання судового рішень, суд першої інстанції виходив з того, що підпунктом 1 пункту першого Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII, який набрав чинності 07 червня 2014 року, визначено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Як зазначив суд першої інстанції, поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).
Відтак суд першої інстанції дійшов висновку про те, що установлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).
Тож рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону № 1304-VII не підлягає виконанню.
Мотивуючи зазначений висновок, суд першої інстанції послався на аналогічні висновки щодо тлумачення та застосування зазначеного вище Закону викладені у постановах Верховного Суду України у справах № 6-46цс15 від 15 квітня 2015 року, № 6-57цс15 від 27 травня 2015 року, № 6-492цс15 від 16 вересня 2015 року, № 6-969цс16 від 06 липня 2016 року.
Такі висновки зводяться до того, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, що закріплено у частині 1 статті 58 Конституції України. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності. Водночас Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі лише у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.
Мораторій у юридичному розумінні має значення відстрочки виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.
Тож рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню протягом дії Закону. Зазначене узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом України в постанові від 25 березня 2015 року у справі № 6-44 цс15.
За ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
При вирішенні питання про доцільність відстрочення виконання, судом встановлено, що зазначена квартира, використовується як місце постійного проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Іншого житла у відповідачів немає.
Тож суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.
Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відстрочення виконання.
Доводи скарги зводяться до переоцінки висновків суду, але вони та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» залишити без задоволення.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2019 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 лютого 2020 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков