33/804/43/20
263/16461/19
07 лютого 2020 року місто Маріуполь
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Сєдих А.В. за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Нікітенко К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 грудня 2019 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого в Кальміуськом ВП СРПП, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнувши з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 гривень.
Згідно з постановою суду першої інстанції, 30 жовтня 2019 року о 23.44 год. в Донецькій області, м. Маріуполь, Центральний район, пр. Миру, буд. 136 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21083 з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови) від проходження медичного огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager відмовився в присутності двох свідків, огляд на стан сп'яніння у лікаря нарколога у встановленому законом порядку не пройшов за адресою: Донецька область , м. Маріуполь, Лівобережний район , вул . Пашковського, буд. 51, висновок № 512 від 31.10.2019 року, чим порушив п. 2.5 Правил Дорожнього руху України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП України.
В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі відносно нього на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Вказує на те, що не погоджується з постановою суду першої інстанції у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також через порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши промови учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, суддею районного суду, в порушення вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП. не з'ясовані обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання про наявність чи відсутність вини ОСОБА_1 у адміністративному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 130 КУпАП.
Під час розгляд справи судом порушено вимоги ст. 245 КУпАП про необхідність всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема щодо з'ясування обставин подій, що відбулись 30 жовтня 2019 pоку, перевірки пояснень, як самого ОСОБА_1 так і свідків та надання їм відповідної оцінки, надання аналізу доказам, що містяться в матеріалах провадження, протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень свідків, що вплинуло на правильність прийнятого рішення.
За таких обставин постанова районного суду як незаконна підлягає скасуванню.
Скасовуючи постанову місцевого суду, за наслідками розгляду апеляційної скарги, відповідно до ст. 294 КУпАП України, апеляційний суд приймає нову постанову.
З матеріалів адміністративного провадження вбачається, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №512 від 31.10.2019 року складений з грубим порушенням інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої наказом МВС та МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року, що виражається в тому, що в ньому не міститься жодних даних про відбирання зразків біологічного середовища для лабораторного дослідження, на з'ясування стану алкогольного сп'яніння, також не зазначено чому ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд в повному обсязі, хоча з відеозапису вбачається в він наполягав на проходженні медичного огляду на визначення стану сп'яніння в медичному закладі.
З огляду на вищезазначені обставини, апеляційний суд вважає, що дані докази являються недопустимими, оскільки отримані з грубим порушенням законодавства, а також даний висновок не може слугувати доказом, який свідчить про відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того, статтею 35 ЗУ «Про національну поліцію» передбачений вичерпний перелік випадків коли поліцейський може зупиняти транспортні засоби.
З матеріалів адміністративного провадження, а також наданих ОСОБА_1 документів вбачається, що зупинку транспортного засобу під керуванням останнього було здійснено без будь яких на те законних підстав, за наступних обставин.
Так, з матеріалів адміністративної справи вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 начебто за порушення ПДР України та склали відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст. 122 КУпАП, однак останнім було оскаржено дану постанову в суді та рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 січня 2020 року її було скасовано, а провадження по справі закрито.
Приймаючи до уваги положення ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» апеляційний суд вважає, що такі дії працівників поліції являються незаконними, оскільки відповідно до вищезазначеного можна зробити висновок, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено незаконно, що в подальшому призвело до незаконного складання відносно останнього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, в своїй постанові суд першої інстанції посилається, як на доказ вини ОСОБА_1 , на пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак такі твердження апеляційний суд визнає такими, що не можуть прийматися до уваги як беззаперечний доказ вини ОСОБА_1 , оскільки суд першої інстанції посилаючись на письмові пояснення свідків у судове засідання їх не викликав, у порядку встановленому ст.ст. 272, 279 КУпАП не допитав, та саме у судовому засіданні не надав цим свідченням належної оцінки.
З огляду на вищезазначені обставини, апеляційний суд вважає, що докази, які містяться у матеріалах справи являються недопустимими, оскільки отримані з грубим порушенням законодавства.
На підставі вищенаведеного апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 являється незаконним, а отже постанова суду про визнання ОСОБА_1 винним, є теж незаконною у зв'язку з тим, що вони винесені на основі недопустимих доказів.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Враховуючи вищенаведені обставини, а саме недотримання встановленої законодавством процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення та невстановлення всіх необхідних даних при його складанні, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки висновки судді не ґрунтуються на доказах, отриманих у встановленому законом порядку, а судовий розгляд, як обґрунтовано зазначається в апеляційній скарзі, було проведено без повного, об'єктивного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та її вирішення у відповідності до вимог закону.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови судді у справах про адміністративні правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП, а саме в них, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви прийняття або відхилення доказів.
Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Отже, при розгляді справи судом була допущена неповнота з'ясування обставин справи, а викладені у постанові суду висновки не відповідають фактичним обставинам, що є порушенням вказаних вимог КУпАП.
За таких обставин постанова місцевого суду як незаконна підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст. 247, 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 грудня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 гривень - скасувати.
Постановити нову постанову, якою провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Донецького
апеляційного суду А.В. Сєдих