61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
03 грудня 2009 р. Справа № 2-а-3543/09/1870
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.
Представник позивача - Рошкован О.Г.
Представник відповідача - Головатський К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ТОВ "Еврокомпонент" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2009р. по справі № 2-а-3543/09/1870
за позовом ТОВ "Еврокомпонент" < Список > < Текст >
до Глухівської митниці Сумської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання нечинним рішення про визначення митної вартості від 15 травня 2009 року №801000013/2009/000025/1,
Позивач, ТОВ «Еврокомпонент», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Глухівської митниці Сумської області, в якому просив визнати не чинним рішення №801000013/2009/000025/1 про визначення митної вартості товарів від 15.05.2009р., як таке, що суперечить митному законодавству України, зокрема ст.ст. 266, 267 Митного кодексу України; визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в митному оформленні товарів на підставі декларації позивача, в якій митна вартість імпортованих товарів визначена за методом 1 (за ціною договору); відшкодувати позивачу судові витрати в сумі 703,40 грн., в т. ч. 3,40 грн. витрат на сплату державного мита (судового збору) і 700,00 грн. на правову допомогу фахівця у сфері права.
В обґрунтування позову зазначив, що 15 травня 2009 року відповідачем було прийнято рішення №801000013/2009/000025/1 про визначення митної вартості товарів і відмовлено у митному оформленні вантажу на підставі поданої позивачем декларації, в якій була зазначена митна вартість товарів, визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. У рішенні №801000013/2009/000025/1 про визначення митної вартості товарів від 15.05.2009 р. їх митна вартість безпідставно завищена, тому позивач 18.05.2009 р. листом №1598 звернувся до начальника Глухівської митниці за роз'ясненням стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів. 25.05.2009 р. від Глухівської митниці було отримано відповідь, в якій вказано, що у зв'язку з відсутністю документів щодо підтвердження інших витрат крім витрат на транспортування товару, заявлений декларантом перший метод визначення митної вартості не може бути застосований в даному випадку та не може бути визначена вартість за ст.ст. 268, 269 Митного кодексу України, так як не враховані такі ознаки як країна походження та виробник. Відмова відповідача у митному оформленні вантажу за декларацією, в якій митна вартість була визначена позивачем за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а також рішення №801000013/2009/000025/1 про визначення митної вартості товарів від 15.05.2009р. суперечать митному законодавству.
В судовому засіданні суду першої інстанції представники позивача підтримали позовні вимоги підтвердивши мотиви, що наведені в позовній заяві.
Прокурор та представник відповідача заперечували проти позовних вимог пояснюючи, що 07.05.2009 року позивачем до митного оформлення було подано вантажна митну декларацію № 8010501006/9/015240. При внесенні ВМД до програмно-інформаційного комплексу "ІНСПЕКТОР 2006" спрацювали профілі ризику, введені в дію наказом Держмитслужби від 30.03.2007 № 275 "Про затвердження Порядку застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації та внесення змін до деяких наказів Держмитслужби України". Посадовою особою відділу митного оформлення № 2 митного поста "Конотоп" Глухівської митниці було направлено запит від 07.05.09 № 0084 до відділу контролю митної вартості та номенклатури для визначення митної вартості товарів. При розгляді наданих до митного оформлення документів та порівняння рівня митної вартості з ідентичними та подібними товарами, митне оформлення яких вже здійснено відповідно до ЄАІС ДМСУ, у фахівця відділу контролю митної вартості та номенклатури (далі ВКМВ та Н) виникли обгрунтовані сумніви. На вимогу митного органу декларант не надав ніяких інших рахунків крім рахунку на транспортування товару, в той же час декларант представив ВМД країни експортера товару, сертифікат про походження товару, які потребують окремої оплати в країні відправлення товару. Ці додаткові витрати не були включені до митної вартості, що є складовою основи для нарахування податків та зборів (обов'язкових платежів). В результаті детального вивчення комерційних пропозицій було встановлено, що при закупівлі товару загальною вартістю 50000 € покупцю надається знижка, в даному випадку загальна сума склала 7728 €. Виходячи з вищевикладеного, фахівцем ВКМВ було прийнято рішення від 15.05.2009р. 801000013/2009/000025/1 щодо визначення митної вартості іншим методом. Тобто заявлену декларантом митну вартість 7784,47 € митним органом було збільшено до 8656,59€.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2009 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Еврокомпонент» відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав позовні вимоги підтвердивши мотиви, що наведені в позовній заяві та, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі, просив задовольнити вимоги апеляційної скарги та скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Представник відповідача проти позову заперечував та, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, з обставин і обгрунтувань, викладених в запереченнях на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Еврокомпонент" та фірмою «Nieat-Smitt» В.V (Нідерланди) було укладено контракт № ЕК-UA-1/09 (а.с.22-24), за умовами якого, на митну територію України на адресу позивача надійшов наступний товар: апарати для вимірювання або контролю струму без запису вального пристрою: амперметри постійного струму типу Д3а85-В -20 шт., прилади для вимірювання або контролю тиску - манометри залізничні, механічної дії, вимірювальний елемент-пружина, Бурдона (М3а2-106-В 24 wbrb 0-16RU 12 RM) - 10шт.; манометри залізничні, механічної дії, вимірювальний елемент-пружина Бурдона (М3а2-106-В24 wbrb 0-10RU 12RM) -10 шт. Апарати для вимірювання або контролю напруги без записувального пристрою, вольтметри перемінної напруги типу D3а85-В-10 шт. Товари поставляються на умовах EXW NL Утрехт.
Зазначений товар був пред'явлений для декларування ТОВ "Еврокомпонент" до Глухівської митниці Сумської області з метою оформлення у митному відношенні за вантажно-митною декларацією від 07.05.2009р. № 801050006/9/015240 (а.с.9,10) та від 19.05.2009р. № 801050006/9/015256 (а.с.11,12).
Після прийняття вантажно-митної декларації Глухівська митниця Сумської області, не погодившись із обсягом документів, наданих позивачем до вантажно-митної декларації з метою оформлення товарів у митному відношенні, відмовила у прийнятті митної декларації з підстав ненадання повного обсягу документів, що необхідно було додати до ВМД. При цьому, відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 801050006/2009/000021 від 15.05.2009р. (а.с.8).
Глухівською митницею Сумської області було винесено рішення про визначення митної вартості товарів іншим методом № 801000013/2009/000025/1 від 15.05.2009 р. Заявлену декларантом митну вартість в сумі 7784,47 € митним органом було збільшено до 8656,59 € (а.с.6,7).
18.05.2009 року позивач звернувся з листом до начальника Глухівської митниці Сумської області, з проханням надати письмове пояснення щодо визначення митної вартості товарів по ВМД № 801050006/9/01524 від 07.05.2009р. (а.с.13)
25.05.2009 р. у відповідь Глухівська митниця повідомила, що у зв'язку з відсутністю документів щодо підтвердження інших витрат крім витрат на транспортування товару, заявлений декларантом метод 1 визначення митної вартості не може бути застосований в даному випадку та не може бути визначена митна вартість за ст.ст. 268, 269 Митного кодексу України, так як не враховані такі ознаки, як країна походження та виробник.
Із копій прайс-листів "Nieat-Smitt" B.V. (а.с.25-32) вбачається, що ТОВ "Еврокомпонент", згідно з дистриб'юторськими умовами, гарантується знижка на товар.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не включено до ВМД додаткові витрати на транспортування товару до митної вартості товару, що призвело до порушення ст.ст. 266,267 Митного кодексу України у частині повного визначення митної вартості, що у свою чергу, спричинило несплату до бюджету належних платежів і податків, а тому оскаржуване позивачем рішення від 15.05.2009р. № 801000013/2009/000025/1 не порушує його прав та законних інтересів і прийняте відповідно до вимог чинного законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що в цьому випадку не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу та повернення судового збору в загальній сумі 703,4 грн.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Порядок декларування товарів та інших предметів, митного оформлення вантажу визначено Митним Кодексом України, який визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Митним кодексом України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке, відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Кодексу, завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.
Згідно ст. 81 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Частиною 2 статті 86 Митного кодексу України встановлено, що подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.
Згідно ст. 88 Митного кодексу України, декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Частиною 3 статті 90 Митного кодексу України встановлено, що зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються. Внесення до митної декларації змін чи доповнень, які мають істотне значення для застосування процедур митного контролю щодо товарів і транспортних засобів або впливають на умови оподаткування товарів чи застосування до них заходів нетарифного регулювання, здійснюється шляхом подання митному органу нової митної декларації, якщо це дозволяється відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Згідно ст. 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 2,6,7,8,9 Постанови № 339 від 09.047.2008р. Кабінету Міністрів України "Про порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів", контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів. Застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України митний орган може звернутися до декларанта з обґрунтованим запитом стосовно надання в письмовій формі додаткової інформації для підтвердження заявленої митної вартості таких товарів. У запиті перелічуються питання, на які декларанту пропонується надати обґрунтовану відповідь.
У разі коли в результаті здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою Держмитслужбою формою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач декларував митну вартість виходячи з ціни договору (вартості операції). До ціни товарів, вказаної в інвойсі (рахунку експортера) і платіжному дорученні позивача на його оплату, були додані фактичні витрати, які позивач поніс у зв'язку з доставкою товару на митну територію України.
07.05.2009 року позивачем до митного оформлення було подано вантажна митну декларацію № 8010501006/9/015240. При внесенні ВМД до програмно-інформаційного комплексу "ІНСПЕКТОР 2006" спрацювали профілі ризику, введені в дію наказом Держмитслужби від 30.03.2007 № 275 "Про затвердження Порядку застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації та внесення змін до деяких наказів Держмитслужби України". Посадовою особою відділу митного оформлення № 2 митного поста "Конотоп" Глухівської митниці було направлено запит від 07.05.09 № 0084 до відділу контролю митної вартості та номенклатури для визначення митної вартості товарів. При розгляді наданих до митного оформлення документів та порівняння рівня митної вартості з ідентичними та подібними товарами, митне оформлення яких вже здійснено відповідно до ЄАІС ДМСУ, у фахівця відділу контролю митної вартості та номенклатури (далі ВКМВ та Н) виникли обгрунтовані сумніви.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги, щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в митному оформленні товарів на підставі декларації позивача, в якій митна вартість імпортованих товарів визначена за методом 1 (за ціною договору) не підлягає задоволенню, оскільки до повноважень суду не входить встановлення методу визначення митної вартості, а є безпосереднім обов'язком митниці.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, не з'ясував з яких підстав відповідач, визначивши митну вартість товарів за резервним методом, не мав можливості застосувати жоден із методів, передбачених ст.ст. 267-272 Митного кодексу України.
Крім того, в судовому засіданні представник відповідача також не зміг пояснити, на підставі яких даних ним визначалася митна вартість за резервним методом та з яких підстав визначення митної вартості було неможливим за попередніми перед резервним методами.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання нечинним рішення №801000013/2009/000025/1 про визначення митної вартості товарів від 15.05.2009р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до «Правил адвокатської етики», затвердженої Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури від 01.10.1999 року угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано доказів, щодо сплати праці адвоката, наявність договору про надання правової допомоги не є підставою для задоволення позовних вимог, щодо стягнення суми витрат на правову допомогу.
Відповідно до статті 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст. 87 КАС України, до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
За змістом ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи, що позивачем не надано документального підтвердження оплати послуг адвоката, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині відшкодування позивачу витрат на правову допомогу фахівця у сфері права в розмірі 700 грн. не підлягають задоволенню.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в частині відшкодування позивачу витрат на сплату державного мита (судового збору) в сумі 3,40 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими, та такими, що підлягають задоволенню.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2009 року по справі № 2-а-3543/09/1870 прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ТОВ "Еврокомпонент" задовольнити частково.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2009р. по справі № 2-а-3543/09/1870 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ "Еврокомпонент" задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Глухівської митниці Сумської області №801000013/2009/000025/1 про визначення митної вартості товарів від 15.05.2009р. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
< Текст >
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис)
(підпис)Кононенко З.О. Калиновський В.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.
Повний текст постанови виготовлений 08.12.2009 р.