61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
16 грудня 2009 р. Справа № 2-а-185/09/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Мінаєвої О.М.
за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2009р. по справі № 2-а-185/09/2070
за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного прапору виробничого підприємства < Список > < Текст >
до Управління пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про скасування вимоги про сплату боргу,
Позивач, Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої Революції таТрудового Червоного прапору виробниче підприємство, звернувся до суду з позовом про скасування вимоги відповідача, Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, про сплату боргу № Ю-250 від 04.07.2008р.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2009р. по справі №2-а/185/09/2070 вимоги позивача були задоволені. Скасована вимога Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про сплату боргу № Ю-250 від 04.07.2008р., яка винесена відносно Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного прапору виробничого підприємства.
Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2009р. по справі №2-а/185/09/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.
Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2009р. по справі №2-а/185/09/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представника відповідача колегія суддів встановила, що позивач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
04.07.2008р. Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі
Харкова винесено вимогу про сплату боргу № Ю-250, на підставі якої позивач має заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 15440896,62 грн., оскільки нараховані позивачем страхові внески не були сплачені у встановлені законом термін.
Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до частини 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.
У той же час, частиною 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено порядок (визначено спосіб) сплати страхових внесків, а саме: перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Цей порядок на вимогу закону застосовується незалежно від періоду одержання страхувальником коштів на оплату праці (виплату доходу) - або протягом базового звітного періоду, або по його закінченні.
Тобто, виконання страхувальником обов'язку щодо сплати страхових внесків залежні від факту отримання коштів на оплату праці (виплату доходу).
У випадках коли протягом 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду страхувальник отримав кошти на оплату праці (виплату доходу), але не провів сплати страхових внесків, страхувальником порушується обов'язок по своєчасній сплаті страхових внесків, за що ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено відповідальність у вигляді фінансових санкцій та пені.
У випадках, коли протягом 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду страхувальник фактично не отримав кошти на оплату праці (виплату доходу), він (страхувальник) може мати обов'язку по сплаті страхових внесків саме до моменту отримання коштів на оплату праці (виплату доходу), оскільки є відсутнім факт отримання вказаних коштів, що унеможливлює дотримання страхувальником порядку (способу) сплати страхових внесків, встановленого частиною ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч. 12 ст. 20 вказаного вище Закону у разі наявності у платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Аналізуючи вищевказані норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" можливо стверджувати, що у разі відсутності фактичної виплати заробітної плати у позивача не може виникати зобов'язань зі сплати страхових внесків, що унеможливлює існування недоїмки та права на застосування штрафних санкцій.
Проте, під час прийняття оскаржуваного акту ненормативного характеру індивідуальної дії всупереч вимогам закону відповідач не дослідив фактичних обставин, що мають суттєве значення при застосуванні п. 2 частини 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсії страхування", а саме - відповідач не дослідив фактів отримання позивачем коштів на оплату праці за вказаний період часу. Внаслідок цього відповідач зробив неправомірний висновок про порушення позивачем своєчасності сплати страхових внесків за вказаний період, оскільки єдиним критерієм оцінки своєчасності сплати страхових внесків є одночасність їх сплати з отриманням позивачем коштів на оплату праці.
Висновки суду першої інстанції не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески страхувальниками нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці працівників незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Ч.6 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказує, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
П.12 ст.20 вказаного Закону встановлено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Тобто скрутне фінансове становище платника не може бути підставою для зміни строків сплати страхових внесків.
В ч.І та 2 ст.19 Закону визначено суми, на які нараховуються страхові внески. До них насамперед відносяться витрати роботодавця на виплату заробітної плати найманим працівникам. Отже, в статті 19 Закону прямо зазначено, що страхові внески нараховуються на суму заробітної плати незалежно від того, чи були вони виплачені працівникам після її нарахування.
Згідно із Законом страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (абз.1 ч. б ст.20 Закону). Статтею 20 Закону встановлено граничний (кінцевий) термін сплати страхових внесків. Базовим звітним періодом для страхувальників-роботодавців є календарний місяць.
Разом з тим Законом передбачено, що у разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат, на які нараховуються страхові внески, платники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежу у вигляді сум страхових внесків, що нараховуються на ці виплати (дохід) (абз.5 ч. б ст.20). При недостатності коштів у страхувальника для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати авансових платежів, виплата зазначених сум (коштів на оплату праці) та сплата страхових внесків (авансових платежів) здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду (абз. б ч. б ст.20).
Таким чином, абзаци 5 та 6 ч. б ст.20 Закону регулюють сплату саме авансових платежів, які справляються страхувальником - роботодавцем у разі виплати заробітної плати (доходу) протягом базового звітного періоду, за який нарахована така заробітна плата.
Таким чином у разі виплати протягом звітного місяця заробітної плати, нарахованої за звітний місяць, одночасно із виплатою цих сум у пропорційних розмірах роботодавцем сплачуються авансові платежі зі страхових внесків. Решта несплачених сум страхових внесків, нарахованих за звітний місяць, має бути перерахована роботодавцем на рахунок органу Пенсійного фонду до 20 числа місяця, наступною за звітним, що можна назвати остаточним розрахунком.
Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, незалежно від факту виплати заробітної плати (доходу).
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2009р. по справі №2-а/185/09/2070 прийнята при невідповідності висновків суду обставинами справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2009р. по справі № 2-а-185/09/2070 скасувати.
Прийняти нову постанову.
В задоволенні позову Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного прапору виробничого підприємства відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Філатов Ю.М.
Судді< підпис >
< підпис >Водолажська Н.С. Мінаєва О.М.
< Список > < Текст >
Повний текст постанови виготовлений 21.12.2009 р.