61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
18 листопада 2009 р. Справа № 2-а-1575/09/1820
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Донець Л.О. , Калиновського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області на постанову Ямпільського районного суду Сумської області від 13.08.2009р. по справі № 2-а-1575/09/1820
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області на постанову Ямпільського районного суду Сумської області, в якому просив суд відновити пропущений строк для звернення до суду та зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки у сумі 3785 гривень 90 копійок.
Постановою Ямпільського районного суду Сумської області від 13.08.2009 року частково задоволені позовні вимоги. Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області протиправною. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області нарахувати та сплатити позивачу доплату до пенсії передбачену ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 742 грн. 65 коп. та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 рік у розмірі 780 грн. 40 коп., а всього на суму 1523 грн. 05 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою у задоволенні вимог позивача відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.
Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що на законодавчому рівні не вирішено питання щодо визначення величини мінімального розміру пенсії за віком, що повинна застосовуватися для обчислення підвищення пенсій згідно зі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, на думку відповідача, на законодавчому рівні залишилося невизначеним питання щодо органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватись такі виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат.
Позивач заперечення на апеляційну скаргу не подав.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус “дитина війни”. Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 № 2195-IV позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, суд першої інстанції виходив з того, що Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6-рп2007 визнано неконституційним положення п. 12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” щодо зупинення на 2007 рік дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-IV та рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008, яким визнано неконституційним положення п. 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України відповідач, відповідач, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 р. повинен був діяти у відповідності з нормою ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та здійснювати позивачеві нарахування державної соціальної допомоги.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Між тим, вважає помилковим зобов"язання відповідачу нарахувати на користь позивача соціальну допомогу, оскільки позивач отримує пенсію за віком.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначених рішень Конституційного Суду України відповідач з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року повинен був діяти у відповідності з нормою ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та здійснити позивачеві перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 %.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31 грудня 2008 р., оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 12 ст. 71 ЗУ „Про Держбюджет України 2007” та п.п.41 розділу 2 ЗУ „Про Держбюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ці норми втратили чинність, а тому не підлягали застосуванню.
Відповідно до ч .2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовано дійшов висновку стосовно періоду нарахування підвищення до пенсії, однак помилково зобов"язав відповідача нарахувати на користь позивача соціальну допомогу, оскільки позивач отримує пенсію за віком, в зв'язку з чим за положеннями ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” нарахуванню підлягає підвищення до пенсії, а не соціальна допомога.
Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм матеріального права через неврахування законодавчої неврегульованості питання щодо механізму виплати пенсії, відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, колегія суддів, вважає необґрунтованим.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для не здійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та правильність нарахування доплати до пенсії згідно розмірів встановлених у постанові Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 “Про Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, колегія суддів зазначає наступне.
Судом обґрунтовано було встановлено, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 № 2195-IV має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 “Про Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” встановлюється не розмір мінімальної пенсії з якого обчислюється доплата особам, які мають статус “дитини війни”, а конкретний розмір такої доплати, що суперечить змісту ст. 6 “Про соціальний захист дітей війни”, якою встановлюється розмір такої доплати у відповідності до 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 3 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим кодексом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і постановою Кабінету Міністрів України.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на управління пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України “Про соціальний захист дітей війни” реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус “дитини війни”, серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо:
- щодо призначення пенсії;
- підготовки документів для її виплати;
- забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, колегія суддів, вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.
Крім того, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Також колегія суддів зауважує, що на них не покладена функція розрахунків доплати до пенсій у визначеній грошовій сумі, для цього діють спеціально уповноважені територіальні Управління Пенсійного фонду в Україні.
Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови на підставі невідповідності висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області на постанову Ямпільського районного суду Сумської області від 13.08.2009р. -задовольнити частково.
Постанову Ямпільського районного суду Сумської області від 13.08.2009р. скасувати в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області нарахувати та сплатити позивачу доплату до пенсії передбачену ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 742 грн. 65 коп. та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 рік у розмірі 780 грн. 40 коп., а всього на суму 1523 грн. 05 коп. та прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 рік.
В іншій частині постанову Ямпільського районного суду Сумської області від 13.08.2009р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Кононенко З.О.
Судді< підпис >
< підпис >Донець Л.О. Калиновський В.А.