22.01.2020
Справа 431/6022/19
Провадження 2/431/83/20
(заочне)
22 січня 2020 року
Старобільський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Пелиха О.О.,
за участю секретаря с/з Чесалової О.Є.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старобільськ Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу дитині на тимчасові неодноразові поїздки за межі держави Україна разом із матір'ю, без згоди та супроводу батька,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу дитині на тимчасові неодноразові поїздки за межі держави Україна разом із матір'ю, без згоди та супроводу батька.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалась на те, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею. ОСОБА_2 не надає допомогу сину, не цікавиться взагалі його життям. Вона має намір виїхати за кордон на відпочинок з метою розширення світогляду дитини. Відповідно до діючого законодавства, для в'їзду дитини необхідний дозвіл. Проте, відповідач відмовляється надавати дозвіл на виїзд сина без будь - яких пояснень. У зв'язку з чим звернулася до суду за захистом.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 не з'явилася. Представник ОСОБА_4 надала заяву в якій просила суд розглянути справу без її участі та участі позивача, позов ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
На підставі п.п.2,4 ч.1 ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
22 січня 2020 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 є батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 25 ЦК України встановлено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, підписаною Україною 21 лютого 1990 року, ратифікована Україною 27 лютого 1991 року встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною 2 ст. 150 ст. 155 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до п. п. 5.1.1 та 5.1.2 Тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів і вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, слідує що в'їзд на неконтрольовану територію дітей, які не досягай 16-річного віку, здійснюється з дотриманням вимог передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57. Виїзд з неконтрольованої території громадян України: які не досягай 16-річного віку, здійснюється за умови пред'явлення свідоцтва про народження дитини, будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України «Про громадянство України» або статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» особи (осіб), у супроводі якої (яких) громадяни України, які не досягай 16-річного віку виїжджають з неконтрольованої території, та дозволом фізичної особи.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 4 Закону Країни «Про порядок виїзду з України та виїзду в Україну громадян України» слідує, що: «Оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду».
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» проїзний документ на дитину оформляється терміном на три роки або до досягнення нею 18-річного віку.
На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, а тому на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи інтереси дитини, суд робить висновок про те, що позов заявлено обґрунтовано, а тому задовольняє його.
Судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом, вона не порушує питання про стягнення з відповідача судового збору, а сам суд не може вийти за межі позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. 33 Конституції України; 25 ЦК України; ч.2 ст. 150, ст. 155, ст. 157 СК України; ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 2, п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», пунктами 3,4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 5 Закону України «Про громадянство України», ст. ст. 10, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280-283, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу дитині на тимчасові неодноразові поїздки за межі держави Україна разом із матір'ю, без згоди та супроводу батька задовольнити.
Надати дозвіл дитині - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасові неодноразові поїздки за межі держави Україна, а також через лінію розмежування у зону проведення ООС у межах Луганської та Донецької областей та АР Крим, разом з його матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка буде забезпечувати проїзд, перебування за кордоном та на непідконтрольній території України, а також повернення в Україну, без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на строк - з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя О.О. Пелих