Справа № 396/1876/19
Провадження № 2/396/79/20
Іменем України
06.02.2020 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Русіної Алли Анатоліївни,
за участю секретаря судового засідання Стеценко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу 396/1876/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитом, посилаючись на те, що з метою отримання банківських послуг відповідач підписав Заяву б/н від 27.11.2017 року згідно якої отримав кредит у розмірі 17000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", та "Тарифами Банку", складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, та те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, який в будь-який момент може змінити кредитний ліміт. Відповідно умов договору сторони визначили відповідальність за порушення строків сплати платежів.
У зв'язку з порушеннями кредитних зобов'язань за відповідачем станом на 18.08.2019 року рахується заборгованість за кредитом в розмірі 113053,54 грн., тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 27.11.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 20.12.2019 року. 20.12.2019 року постановлено ухвалу про перехід від розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін на 06.02.2020 року. 06.02.2020 року винесено ухвалу про заочний розгляд справи.
При подачі позову представник позивача просив суд розгляд справи проводити за його відсутністю, позов підтримує у повному обсязі, просить суд позов задовольнити та не заперечує щодо винесення заочного рішення.
На виконання вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, ухвала про відкриття провадження у справі разом з додатками надсилалася відповідачу за місцем його реєстрації, які відповідач не отримав, що підтверджується повернутим конвертом з відміткою про не вручення.
Відповідно до ч.2 ст. 128 ЦПК України та ч. 11 ст. 128 ЦПК України, 26.12.2019 року розміщено оголошення про повідомлення відповідача про дату та час судового розгляду справи на веб-сайті "Судова влада" на 06.02.2020 року.
Справа розглядається відповідно до ст. ст. 280-281 ЦПК України, в порядку заочного розгляду, за формою спрощеного провадження, з викликом сторін, на підставі наявних доказів.
Станом на 06.02.2020 року відповідач відзив до суду не подав, з клопотанням про відкладення розгляду справи для надання додаткового часу для подачі відзиву, до суду не звертався.
Відповідно до частини другої статті 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
У відповідності до частини п'ятої даної статті, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи, керуючись нормами закону та постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 р., суд вбачає наступне.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Судом встановлено, що з метою отримання банківських послуг відповідач підписав заяву б/н від 27.11.2017 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 17000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 10).
В заяві вказано, що позичальник згоден з умовами, що анкета-заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", складає між ним та банком договір та, що позичальник ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг (а.с.10).
Згідно з Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, які надані позивачем до матеріалів справи (а.с.22-28), вбачається, що ними передбачено умови, щодо зміни кредитного ліміту, визначено відсоткову ставку за користування кредитними коштами та визначено обов'язки позичальника щодо погашення заборгованості за кредитом, відсотками а також оплачувати комісії на умовах договору та сплата штрафів і пені відповідно до Витягу з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна"Тарифів (п.2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4, п.2.1.1.5.5., п. 2.1.1.7.6, 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6).
Згідно розрахунку позивача (а.с. 8-9), станом на 18.08.2019 року за відповідачем рахується заборгованість за кредитом в розмірі 113053,54 грн., яка складається з наступного: 62499,46 грн. - заборгованість за тілом кредита; 40313,73 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 4380,66 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та надання банківських послуг, 500.00 грн. - штраф (фіксована частина), 5359,69 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦКУкраїни, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Натомість, у Анкеті-заяві позичальника від 27.11.2017 року не зазначена процентна ставка, відсотки, штрафи.
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши Умови та правила надання банківських послуг та Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", суд встановив на них відсутній підпис відповідача ОСОБА_1 , що свідчить про те що, банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, також, що саме з цими Тарифами банку була ознайомлена відповідач ОСОБА_1 під час підписання Заяви, а не з іншими.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими позивачем до справи Умовами та правилами надання банківських послуг та Витягом з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" відповідач був ознайомлений і погодився на їх умови, або ж, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили вказані умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та в зазначених в документах доданих банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Велика Палата Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 р. вказала, що «Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору», оскільки вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (27.11.2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (21.11.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За зазначених обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Велика Палата Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 р. також зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ОСОБА_1 представник АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Крім того, суд не може прийняти як доказ розрахунок поданий позивачем (а.с.8-9), адже вважає його неналежним доказом, оскільки він не мість зрозумілого розрахунка, не зрозуміло скільки отримав відповідач кредиту та чи збільшувався ліміт на картці чи отримував ще кошти, оскільки в графі "сума погашення за наданим кредитом" вбачається, що відповідач сплачував кредит, адже правильний розрахунок полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може грунтуватися на припущеннях. Іншого розрахунку заборгованості за кредитним договором позивач до суду не надав.
Крім того, в позовній заяві позивач вказує, що відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, однак жодної довідки, яка б вказала строк дії картки позивачем не надано до суду, що не дає можливості перевірити термін дії картки та не містить строку повернення кредиту.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником ОСОБА_1 обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що згідно розрахунку складає заборгованість за тілом кредита та становить 62499,46 грн., в іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредита, за відсотками та штрафами позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відшкодування судових витрат понесених позивачем пропорційно сумі задоволення позовних вимог, в розмірі 1061,99 грн. (62499,46/113053,54х1921,00).
На підставі ст. ст. 526, 527, 530, 634, 1050, 1054 ЦК України, постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 р., та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263 - 265, 280 - 289 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за отриманими, на підставі заяви б/н від 27.11.2017 року, та використаними кредитними коштами в розмірі 62499 (шістдесят дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 46 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 1061 (одна тисяча шістдесят одна) грн. 99 коп.
Всього підлягає стягненню 63561 (шістдесят три тисячі п'ятсот шістдесят одна) грн. 45 коп.
В частині позовних вимог про стягнення 40313,73 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредита; 4380,66 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та надання банківських послуг, 500.00 грн. - штраф (фіксована частина), 5359,69 грн. - штраф (процентна складова) - відмовити за необгрунтованістю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Головуючий: А. А. Русіна