Справа № 428/12427/19
10 лютого 2020 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Бароніна Д.Б.,
за участю секретаря - Бондаренка К.Ю.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження квартирою, яка належить на праві приватної власності, шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, третя особа - Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради, -
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради, в якій просять визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , посилаючись на наступне.
ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4 є співвласниками квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 26.06.2009 року. В спірній квартири зареєстровані відповідачі: ОСОБА_2 - колишня співмешканка позивача ОСОБА_4 та неповнолітня дочка позивача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 . Відповідачі у спірній квартирі не проживають з 2015 року, оскільки після того, як відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не склалился, відповідачі вибули з квартири до іншого постійного місця проживання.
Представник позивачів ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги з тих підстав, які викладені у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову. Додатково пояснила, що вона разом з дитиною з серпня 2018 року проживала в Сєвєродонецьку в квартирі по АДРЕСА_3 , а потім останні три місяці проживала та проживає в квартирі АДРЕСА_4 , яку вона орендує у своєї подруги. З серпня 2018 року вона не вчиняла спроб повернутися до квартири АДРЕСА_1 .
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_6 пояснив, що він з 1978 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на одній сходовій клітці з квартирою позивачів. Відповідача ОСОБА_2 він останній раз бачив близько двох років тому в квартирі № 13 , при цьому він ніколи не був свідком того, щоб відбувалися якісь конфлікти з приводу повернення до цієї квартири.
Дослідивши письмові матеріали справи, допитавши свідка, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (1/3 частка) та ОСОБА_4 (2/3 частки), що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири серії ВМЕ № 598922, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу 26.06.2009 року, а також копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» № 23589566 від 15.08.2009 року, копією технічного паспорта, виданого Комунальним підприємством «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» 11.07.2009 року.
Згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області 29.07.2010 року, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сєвєродонецьк Луганської області, Україна, батьком записаний ОСОБА_4 , матір'ю ОСОБА_2 .
З копії домової книги для прописки громадян, які проживають у квартирі АДРЕСА_1 , вбачається, що за вказаною адресою зареєстровані: позивач по справі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач по справі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач по справі - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно висновку Органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради від 27.11.2019 № 6213, з метою захисту житлових прав малолітньої дитини, Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради повністю заперечує проти позовних вимог, які зазначені у позові, та вважає недоцільним позбавлення права користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно положень ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Враховуючи вищевикладені норми, а також те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за місцем реєстрації не проживають більше одного року, що підтверджується як показаннями свідка, так і поясненнями відповідача ОСОБА_2 , суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою підлягають задоволенню.
При цьому суд додатково враховує, що відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнала, що з серпня 2018 року вона не вчиняла спроб повернення до квартири позивачів. Тобто, перешкоди у поверненні до спірної квартири відповідачу та її дитині не чинилися.
Стосовно висновку Органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради про те, що вказаний Орган заперечує проти позбавлення неповнолітньої дитини права користування житловим приміщенням, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
По-перше, суд зазначає, що вищевказаний висновок Органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради взагалі необґрунтований жодними фактичними обставинами справи або обставинами, які Орган встановив під час складання висновку. Загальне посилання на захист житлових прав дитини не є належним обґрунтуванням висновку.
По-друге, суд зазначає, що ані Конституція України, ані Конвенція про права дитини, ані Цивільний кодекс України (зокрема, статті 405, 406 вказаного Кодексу), ані Сімейний кодекс України, ані Житловий кодекс УРСР, ані Закон України «Про охорону дитинства», ані Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» не встановлюють особливостей позбавлення дитини права користування житлом, яке вона набула як член сім'ї власника житла. Вказане право за своєю правовою природою є правом користування чужим майном (сервітутом) і позбавлення цього права відбувається в порядку статей 405, 406 ЦК незалежно від віку особи.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі беруть участь в оплаті витрат на комунальні послуги, з вимогами про вселення до спірного житлового будинку відповідачі не зверталися та будь-якої спеціальної домовленості між сторонами щодо тривалості проживання не було, а також відсутні докази того, що існували будь-які перешкоди у проживанні відповідачів в спірному житловому приміщенні.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд враховує, що представник позивача в судовому засіданні 23.01.2020 просив не стягувати з відповідачів судовий збір, у зв'язку із чим суд вважає справедливим та розумним не стягувати з відповідачів судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження квартирою, яка належить на праві приватної власності, шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, третя особа Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_2 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області 29.07.2010 року, такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 10 лютого 2020 року.
Суддя Д.Б. Баронін