Кіровоградської області
"20" серпня 2007 р.
Справа № 4/70
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу № 4/70
за позовом: фізичної особи - підприємця Пархоменко Інни Іванівни, м. Кіровоград
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-гарант-цукор", м. Кіровоград
про стягнення 2599,23 грн.
Представники сторін:
від позивача - Гуйван І.В. , довіреність № 1373 від 19.05.06 ;
від відповідача - Амеліна Л.В. , довіреність № 2 від 11.12.06 ;
Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-гарант-цукор" на користь фізичної особи - підприємця Пархоменко Інни Іванівни, м. Кіровоград втрати від інфляції та 3 проценти річних на суму 2599 грн. 23 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 102 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу. Відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на ту обставину, що позивачем необґрунтовано нараховано до стягнення втрати від інфляції та 3 проценти річних за період з 31.07.2006 року по 31.12.2006 року, тобто за період коли згідно до рішення суду було застосовано розстрочку виконання рішення про стягнення спірної суми.
В судове засідання 20.08.2007 року позивач надав уточнення до позовних вимог, фактично зменшив свої вимоги та просить стягнути 2106 грн. 17 коп., а безпосередньо в судовому засіданні позивач в порядку ст.22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог до 2094 грн. 22 коп., з яких 672 грн. 3 проценти річних та 1422 грн. 22 коп. втрати від інфляції за прострочений період у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання.
Дослідивши матеріали справи та правовідносини між учасниками спору і надавши їм правову оцінку, господарський суд -,
Між сторонами спору у 2004 році виникли господарські зобов'язання, ґрунтуючись на яких позивач поставив відповідачу товари на загальну суму 163 921,80 грн., які останній зобов'язався оплатити.
Однак, порушуючи умови вказаного договору відповідач оплатив поставлений товар лише частково.
Зокрема, відповідачем не оплачені матеріали, які він отримав згідно накладних № 26 від 07.10.2004р., № 27 від 08.10.2004р., № 25 від 12.10.2004р., № 28 від 20.10.2004р., № 30 від 21.10.2004р., № 31 від 26.10.2004р., № 32 від 02.12.2004р.
На виконання вимог ст.530 ЦК України позивачем було направлено відповідачу претензію від 06.03.0броку з проханням на протязі 10 днів з дня одержання претензії сплатити суму заборгованості. Проте відповідач суму заборгованості не оплатив у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до господарського суду.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2006року по справі № 15/139 з ТОВ «Аро-Гарант-Цукор» за невиконання договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару на користь позивача стягнуто борг в сумі 25544,28грн. Крім того, даним судовим рішенням сплату зазначеної суми було розстрочено строком на п'ять місяців з 31 липня 2006 року по 31 грудня 2006 року. В період дії розстрочки виконання рішення суду відповідач сплатив лише 5000 грн.
Отже, станом на день звернення позивача до суду та розгляду справи судом господарське зобов'язання відповідача перед позивачем не виконано в сумі 20544,28грн., строк виконання якого настав 16.03.2006року, тобто через сім днів після отримання претензії.
Отже, за прострочення грошового зобов'язання відповідачу нараховується три проценти річних за час прострочки з 16.03.2006року по 31.07.2006 року та з 01.01.2007 року по 16.08.2007 року та складає 672 грн.
Поряд з цим, за прострочення грошового зобов'язання відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. Інфляційні втрати складають 1422 грн. 22 коп. за період з квітня 2006 року по липень 2006 року включно (280 грн. 96 коп.) та з січня 2007 року по липень 2007 року включно (1141 грн.26 коп.). Саме таку правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 25.01.2007 року № 15-23/345-05-11026.
Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до повного задоволення, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 2094 грн. 22 коп., з яких 672 грн. 3 проценти річних та 1422 грн. 22 коп. втрати від інфляції.
Такий висновок господарський суд зробив на підставі наступного.
При прийнятті рішення господарським судом враховуються положення ст. 35 Господарського процесуального кодексу України про те, що факти встановлені рішенням господарського суду ( іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Отже, рішення господарського суду Кіровоградської області по справі №15/139 від 31.07.2006 року , яким повністю задоволені вимоги фізичної особи - підприємця Пархоменко Інни Іванівни про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-гарант-цукор" заборгованості в розмірі суми основного боргу 25544 грн. 28 коп. та судових витрат є визначальним для вирішення питання про стягнення втрат від інфляції та 3 процентів річних, щодо стягнення яких питання при розгляді справи №15/139 не ставилось.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Визначена ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальність за порушення грошового зобов'язання базується на положеннях закону про те, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При нарахуванні до стягнення втрат від інфляції та 3 процентів річних господарський суд визнає правильними розрахунки позивача, який до розрахунку не включив період з 31.07.2006 року по 31.12.2006 року, в який діяла застосована господарським судом розстрочка виконання рішення суду та виходив з того, що втрати від інфляції не можуть бути нараховані за частину місяця, зокрема 17 днів березня 2006 року, а визначаються за повний місяць та були нараховані за період з квітня по липень 2006 року включно.
Разом з тим, господарський суд не приймає до уваги та не погоджується з висновком відповідача про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення втрат від інфляції та 3 процентів річних за той період коли фактично наказ про примусове стягнення заборгованості перебуває на виконанні в органах Державної виконавчої служби, оскільки на обґрунтування своїх заперечень відповідач не подав будь - яких доказів про виконання ним свого грошового зобов'язання, вжиття заходів до примусового виконання рішення суду не позбавляє відповідача права виконати свої зобов'язання добровільно і в найкоротший термін, а правовідносини між сторонами спору фактично продовжують існувати до повного виконання ними зобов'язань.
У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання..
Спір фактично виник через небажання відповідача провести оплату поставленого позивачем товару. Укладений між сторонами договір та норми діючого законодавства не містять підстав для звільнення відповідача від обов'язку виконати зобов'язання по оплаті поставленого товару.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача повністю, оскільки саме через невиконання ним зобов'язання позивач змушений був звертатись до суду для захисту своїх порушених прав та поніс додаткові витрати на сплату державного мита і витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 34,49, 82, 84 ГПК України, господарський суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-гарант-цукор", м. Кіровоград вул. Луначарського 30/1 р/р 260076923 в АППБ "Аваль", м. Кіровоград, МФО 323538, код 31975271 втрати від інфляції в розмірі 1422 грн. 22 коп., 3 проценти річних в розмірі 672 грн. на загальну суму 2094 грн. 22 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 102 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності Пархоменко Інни Іванівни, м. Кіровоград вул. Андріївська 16 р/р 26002081111026 в Імексбанку м. Кіровограда МФО 323798.
Наказ видати.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя Ю.І. Хилько