ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
м. Київ
07.02.2020Справа № 910/17643/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянувши заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" про забезпечення позову і додані до неї матеріали у справі
За позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся"
вул. Братів Драгунів, буд. 25, с. Долинське, Сосницький район,
Чернігівська область, 16154
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик"
проспект Лісовий, буд. 20, кв. 34, м. Київ, 02166
про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 2 306 368,21 грн.
Без виклику представників сторін
Приватне сільськогосподарське підприємство "Полісся" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик" (далі - відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 2 306 368,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик" не виконало в повному обсязі своїх зобов'язань із поставки товару за Договором №1104 НО від 10.04.2019, а отже Приватне сільськогосподарське підприємство "Полісся" звертається до суду із вимогою про повернення суми оплати товару та розірвання вказаного Договору поставки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи №910/17643/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.01.2020.
05.02.2020 від Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" надійшла заява про забезпечення позову.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову заявник просить суду забезпечити позов, шляхом накладення арешту на майно, зокрема на автомобіль Fiat 500 Cinquecento, 2017 року випуску, об'єм двигуна 1242 см3, д.н.з. НОМЕР_1 , дата реєстрації - 10.07.2019, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик», а також на грошові кошти, в межах ціни позову та судових витрат - 2 406 368, 21 грн, що належать або підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» і знаходяться у нього на відкритих та тих, які будуть відкриті у подальшому, банківських рахунках чи в інших осіб.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову Приватне сільськогосподарське підприємство "Полісся" зазначає, що позивач виконав свої зобов'язання по оплаті вартості Бетонозмішувача, у повному обсязі відповідно до умов Договору. Таким чином, за твердженням позивача, ним сплачено загальну вартість (ціну) устаткування у розмірі 1 992 672,50 грн. відповідач отримав грошові кошти у вищезазначеному розмірі від позивача. Проте, в подальшому свої зобов'язання в частині поставки та передачі в розпорядження позивачу товару, визначеного Договором, не виконав. Тим самим, за твердженням позивача, грубо порушив умови Договору.
Також, як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову Приватне сільськогосподарське підприємство "Полісся" посилається на ту обставину, що за твердженням позивача, відповідач активно вживає заходи щодо відчуження майна та самої компанії, оскільки представниками позивача, шляхом моніторингу інформації в мережі Інтернет, встановлено, що відповідач вчиняє дії щодо відчуження свого майна.
Отже, як вказує позивач, всі зазначені дії відповідача свідчать про його подальше небажання виконувати взяті на себе зобов'язання згідно договору купівлі-продажу №1104НО від 10.04.2019 щодо поставки Бетонозмішувача з системою самозавантаженням. Також позивач вказує на ту обставину, що відповідач шляхом підроблення та використання документів, печаток, підписів надав суду підроблені докази, чим намагається ввести суд в оману.
Розглянувши заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення. При цьому, суд виходить з наступного.
За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Частиною 5 ст.136 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.07.2018р. по справі №910/1354/18.
Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018р. по справі №910/361/18.
Разом з тим, статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.
В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на ту обставину, що за твердженням позивача, відповідач активно вживає заходи щодо відчуження майна та самої компанії, оскільки представниками позивача, шляхом моніторингу інформації в мережі Інтернет, встановлено, що відповідач вчиняє дії щодо відчуження свого майна. Отже, як вказує позивач, всі зазначені дії відповідача свідчать про його подальше небажання виконувати взяті на себе зобов'язання згідно договору купівлі-продажу №1104 НО від 10.04.2019 щодо поставки Бетонозмішувача з системою самозавантаженням. Також позивач вказує на ту обставину, що відповідач шляхом підроблення та використання документів, печаток, підписів надав суду підроблені докази, чим намагається ввести суд в оману.
Разом з тим, суд зазначає, що за твердженнями заявника, у разі якщо відповідач відчужить майно компанії, то у заявника існуватимуть ускладнення щодо виконання рішення суду про стягнення 2 306 368,21 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик", а відтак, суд приходить до висновку щодо недоведеності позивачем співмірності обраного заходу забезпечення позову із майбутніми позовними вимогами.
Проте, за висновками суду, позивачем не було наведено достатніх належних та допустимих у розумінні ст.ст.76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України доказів вчинення відповідачами на теперішній час дій, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі.
Одночасно, судом вказувалось, що одним з критеріїв, який оцінюються судом у разі вирішення питання про забезпечення позову є наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, встановлення чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Крім того, судом визначено, що умовою забезпечення позову є наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тоді як, позивачем належним чином не доведено того, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, зокрема на автомобіль Fiat 500 Cinquecento, 2017 року випуску, об'єм двигуна 1242 см3, д.н.з. НОМЕР_1 , дата реєстрації - 10.07.2019, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик», а також на грошові кошти, в межах ціни позову та судових витрат - 2 406 368, 21 грн, що належать або підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. забезпечить виконання судового рішення та відновлення прав позивача у разі задоволення позову, а незастосування вказаного заходу - ускладнить його виконання.
До того ж, за висновками суду, заявником не було представлено суду належних доказів того, що застосування обраних останнім заходів забезпечення позову дійсно призведе до ефективного захисту прав та законних інтересів позивача у разі задоволення майбутніх позовних вимог про стягнення заборгованості.
Суд приходить до висновку, що у даному випадку, забезпечення шляхом накладення арешту на майно, зокрема на автомобіль Fiat 500 Cinquecento, 2017 року випуску, об'єм двигуна 1242 см3, д.н.з. НОМЕР_1 , дата реєстрації - 10.07.2019, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик», а також на грошові кошти, в межах ціни позову та судових витрат - 2 406 368, 21 грн, що належать або підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» - не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.
Суд звертає увагу на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Однак, саме лише посилання заявника на потенційну можливість заподіяння шкоди правам та законним інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Окрім того, суд вважає, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не забезпечать виконання у подальшому судового рішення у випадку задоволення позову, його незастосування не може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у цій справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано будь-яких належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, отже, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову.
За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, з огляду на безпідставність та необґрунтованість заяви Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення.
За таких обставин, керуючись ст.136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні заяви Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" про забезпечення позову.
2. Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (07.02.2020) та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені положеннями ст.ст. 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.О. Лиськов