Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 2-2656/2006
провадження № 61-13532св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Відкрите акціонерне товариство «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання»,
відповідач - ОСОБА_1,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Міністерство інфраструктури України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» на постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Кочеткової І. В., Дашковської А. В., від 05 червня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2006 року Відкрите акціонерне товариство «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» (далі - ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання»), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» (далі - ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання»), звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про виділ у натурі нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, визнання права власності на цілий об'єкт нерухомості.
Позовна заява ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» мотивована тим, що товариству на праві власності належить комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, що включає: основну цегляну будівлю «А» - 14,02 кв. м, прибудову дерев'яну «а» - 8,4 кв. м, прибудову цегляну «а№» - 9,6 кв. м, прибудову цегляну «аІ» - 23,9 кв. м, прибудову цегляну «а4» - 4,8 кв. м, прибудову цегляну «а3» - 20 кв. м, приямок до «А», основну цегляну будівлю «А1» - 154,7 кв. м, основну цегляну будівлю «А2» - 63,8 кв. м, основну цегляну двоповерхову будівлю «Б» - 1191,6 кв. м, прибудову цегляну «б» - 25,6 кв. м, ґанок цегляний до «Б», сходи металеві до «Б», основну цегляну будівлю «В» - 194,5 кв. м, прибудову цегляну «в1» - 4,9 кв. м, основну триповерхову цегляну будівлю «В1» - 898,2 кв. м, прибудову цегляну «в» - 16,4 кв. м, основну цегляну будівлю «В2» - 301,4 кв. м, основну двоповерхову цегляну будівлю «Г» - 298,2 кв. м, сходи металеві до «Г», основну двоповерхову цегляну будівлю «Д» - 626,6 кв. м, сходи металеві до «Д», основну цегляну будівлю «Д1» - 193,9 кв. м, основну цегляну будівлю «Д2» - 43,9 кв. м, прибудову цегляну «д» - 10,7 кв. м, основну цегляну будівлю «д1» - 2,5 кв. м, основну цегляну будівлю «Д3» - 204,4 кв. м, прибудову цегляну «д4» - 5,5 кв. м, прибудову цегляну «д3» - 7,0 кв. м, прибудову цегляну «д2» - 6,5 кв. м, основну цегляну будівлю «Е» - 359,4 кв. м, сходи металеві до «Е», основну цегляну будівлю «Ж» - 62,6 кв. м, основну дерев'яну будівлю «З» - 316,5 кв. м, прибудову металеву «з» - 7,2 кв. м, прибудову цегляну «з1» - 5,5 кв. м, основну цегляну будівлю «З1» - 43,8 кв. м, тамбур металевий «з2» - 3,4 кв. м, сходи металеві до «З1», основну цегляну будівлю «К» - 588,6 кв. м, прибудову цегляну «к» - 47,4 кв. м, сходи металеві до «К», основну цегляну будівлю «К1» - 36,8 кв. м, основну цегляну будівлю «Л» - 191,7 кв. м, основну цегляну будівлю «Л1» - 711,6 кв. м, сходи металеві до «Л1», основну цегляну будівлю «Л2» - 43,7 кв. м, основну цегляну будівлю «Л3» - 254 кв. м, основну цегляну будівлю «Л4» - 106,1 кв. м, сходи металеві до «Л4», основну цегляну будівлю «М» - 82 кв. м, основну цегляну будівлю «М1» - 21.3 кв. м, прибудову цегляну «м» - 3,5 кв. м, основну цегляну будівлю «М2» - 19,8 кв. м, основну цегляну будівлю «Н» - 75,4 кв. м, основну цегляну будівлю «О» - 56,6 кв. м, ґанок цегляний до «О», основну двоповерхову цегляну будівлю «П» - 681,7 кв. м, прибудову цегляну «п» - 2,5 кв. м, прибудову цегляну «п1» - 14,7 кв. м, двоє сходів металевих до «П», основну цегляну будівлю «Р» - 80,4 кв. м, основну шлакоблокову будівлю «Р1» - 60,3 кв. м, основну будівлю з цегли та ракушняку «Р2» - 93,7 кв. м, ґанок цегляний до «Р2», основну цегляну будівлю «С» - 201 кв. м, щитову цегляну «Т» - 97,3 кв. м, навіс «У», навіс «У1», альтанку дерев'яну «К3» - 8,6 кв. м, компресорну цегляну «Ф1» - 7,1 кв. м, сарай металевий «Ф» - 15,1 кв. м, сарай металевий «X» - 35,6 кв. м, навіс «Ц» - 77,7 кв. м, навіс «М3» - 23,2 кв. м, іспитову цегляну «Ф2» - 8,8 кв. м, навіс «Ч» - 12,4 кв. м, термічну цегляну «Щ2» - 6,0 кв. м, термічну цегляну «Щ3» - 9,4 кв. м, навіс «Щ» - 57,1 кв. м, склад цегляний «Ш» - 90,4 кв. м, навіс «Э» - 17,0 кв. м, склад кисню цегляний «Ю» - 50,0 кв. м, навіс «С2» - 16,4 кв. м, склад цегляний «Ю2» - 7,9 кв. м, склад цегляний «Н1» - 9,7 кв. м, навіс «С1» - 17,2 кв. м, склад цегляний «Я1» - 9,2 кв. м, сарай цегляний «Г2» - 84,0 кв. м, сарай цегляний «Ю1» - 4,6 кв. м, іспитова цегляна «П2» - 28,8 кв. м, щитова цегляна «О2» - 29,0 кв. м, майстерня цегляна «З2» - 38,3 кв. м, вбиральня цегляна «К2», мазутна цегляна «И» - 207,0 кв. м, склад цегляний «Б1» - 38,7 кв. м, склад цегляний «Г1» - 10,9 кв. м, склад цегляний «Е1» - 17,9 кв. м, сарай цегляний «И1» - 5,9 кв. м, насосна цегляна «Ж1» - 8,2 кв. м, насосна цегляна «З1» - 23,3 кв. м, насосна цегляна «Т1» - 6,7 кв. м, навіс «О1», ворота металеві № 1, паркани цегляні № 2 та № 3, паркан бетонний № 4, кранова площадка з залізобетонних опор № 5, світова опора залізобетонна № 6, каналізаційні люки металеві № 7, огорожа залізобетонна № 8, ємність для пального № 9, залізобетонні опори № 10, бордюр залізобетонний № 11, відстойники залізобетонні № 12 та № 13, градирня залізобетонна № 14, огорожа металева № 15, залізнична колія № 16, площадка залізобетонна № 17, замощення з бетонних плит І та II, замощення асфальтове III, сходи металеві до «И» № 18, ворота металеві № 19.
21 січня 2002 року між ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» та ОСОБА_1. було укладено договір купівлі-продажу 1/600 частки комплексу будівель та споруд, розташованих по АДРЕСА_1. У рахунок вказаної частки ОСОБА_1 перейшло приміщення № 1 площею 24,3 кв. м з основної будівлі «Д3».
На підставі рішення Бердянської міської ради було проведення виділення частини комплексу будівель та споруд, що належить ОСОБА_1, у цілий об'єкт нерухомості з присвоєнням окремої адреси: м. Бердянськ, АДРЕСА_2.
Посилаючись на зазначені обставини, ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» просило суд здійснити поділ нерухомого майна, виділивши йому у натурі 599/600 часток комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1 у цілий об'єкт нерухомості, припинивши право спільної часткової власності з відповідачем, та визнати за ним право власності на цілий комплекс будівель і споруд, що складається з указаних приміщень, окрім відчуженої частки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, у складі судді Крамаренко А. І., від 15 травня 2006 року задоволено позовні вимоги ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання». Виділено ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» у натурі в рахунок 599/600 часток комплексу будівель та споруд, що розташований за адресою: Запорізька обл., АДРЕСА_1, та визнано право власності на: основну цегляну будівлю «А» -14,02 кв. м; прибудову дерев'яну «а» - 8,4 кв. м; прибудову цегляну «а№» - 9,6 кв. м; прибудову цегляну «аІ» - 23,9 кв. м; прибудову цегляну «а4» - 4,8 кв. м; прибудову цегляну «а3» - 20 кв. м; приямок до «А»; основну цегляну будівлю «А1» - 154,7 кв. м; основну цегляну будівлю «А2» - 63,8 кв. м; основну цегляну двоповерхову будівлю «Б» - 1191,6 кв. м; прибудову цегляну «б» - 25,6 кв. м; ґанок цегляний до «Б»; сходи металеві до «Б»; основну цегляну будівлю «В» - 194,5 кв. м; прибудову цегляну «в1» - 4,9 кв. м; основну триповерхову цегляну будівлю «В1» - 898,2 кв. м; прибудову цегляну «в» - 16,4 кв. м; основну цегляну будівлю «В2» -301,4 кв. м; основну двоповерхову цегляну будівлю «Г» - 298,2 кв. м; сходи металеві до «Г»; основну двоповерхову цегляну будівлю «Д» - 626,6 кв. м; сходи металеві до «Д»; основну цегляну будівлю «Д1» - 193,9 кв. м; основну цегляну будівлю «Д2» - 43,9 кв. м; прибудову цегляну «д» - 10,7 кв. м; основну цегляну будівлю «д1» - 2,5 кв. м; основну цегляну будівлю «Д3» - 204,4 кв. м; прибудову цегляну «д4» - 5,5 кв. м; прибудову цегляну «д3» - 7,0 кв. м; прибудову цегляну «д2» - 6,5 кв. м; основну цегляну будівлю «Е» - 359,4 кв. м; сходи металеві до «Е»; основну цегляну будівлю «Ж» - 62,6 кв. м; основну дерев'яну будівлю «З» - 316,5 кв. м, прибудову металеву "з" - 7,2 кв. м, прибудову цегляну «з1» - 5,5 кв. м, основну цегляну будівлю "З1"- 43,8 кв. м, тамбур металевий «з2» - 3,4 кв. м, сходи металеві до «З1»; основну цегляну будівлю «К» - 588,6 кв. м; прибудову цегляну «к» - 47,4 кв. м; сходи металеві до «К»; основну цегляну будівлю «К1» - 36,8 кв. м; основну цегляну будівлю «Л» - 191,7 кв. м; основну цегляну будівлю «Л1» - 711,6 кв. м; сходи металеві до «Л1»; основну цегляну будівлю «Л2» - 43,7 кв. м; основну цегляну будівлю «Л3» - 254 кв. м; основну цегляну будівлю «Л4» - 106,1 кв. м; сходи металеві до «Л4»; основну цегляну будівлю «М» - 82 кв. м; основну цегляну будівлю «М1» - 21,3 кв. м; прибудову цегляну «м» - 3,5 кв. м; основну цегляну будівлю «М2» - 19,8 кв. м; основну цегляну будівлю «Н» -75,4 кв. м; основну цегляну будівлю «О» - 56,6 кв. м; ґанок цегляний до «О»; основну двоповерхову цегляну будівлю «П» - 681,7 кв. м; прибудову цегляну «п» - 2,5 кв. м; прибудову цегляну «п1» - 14,7 кв. м; двоє сходів металевих до «П»; основну цегляну будівлю «Р» - 80,4 кв. м; основну шлакоблокову будівлю «Р1» - 60,3 кв. м; основну будівлю з цегли та ракушняку «Р2» - 93,7 кв. м; ґанок цегляний до «Р2»; основну цегляну будівлю «С» - 201 кв. м; щитову цегляну «Т» - 97,3 кв. м; навіс «У»; навіс «У1»; альтанку дерев'яну «К3» - 8,6 кв. м; компресорну цегляну «Ф1» - 7,1 кв. м; сарай металевий «Ф» - 15,1 кв. м; сарай металевий «X» - 35,6 кв. м; навіс «Ц» - 77,7 кв. м; навіс «М3» - 23,2 кв. м; іспитову цегляну «Ф2» - 8,8 кв. м; навіс «Ч» - 12,4 кв. м; термічну цегляну «Щ2» - 6,0 кв. м; термічну цегляну «Щ3» - 9,4 кв. м; навіс «Щ» - 57,1 кв. м; склад цегляний «Ш» - 90,4 кв. м; навіс «Э» - 17,0 кв. м; склад кисню цегляний «Ю» - 50,0 кв. м; навіс «С2» - 16,4 кв. м; склад цегляний «Ю2» - 7,9 кв. м; склад цегляний «Н1» - 9,7 кв. м; навіс «С1» - 17,2 кв. м; склад цегляний «Я1» - 9,2 кв. м; сарай цегляний «Г2» - 84,0 кв. м; сарай цегляний «Ю1» - 4,6 кв. м; іспитова цегляна «П2» -28,8 кв. м; щитова цегляна «О2» - 29,0 кв. м; майстерня цегляна «З2» - 38,3 кв. м; вбиральня цегляна «К2»; мазутна цегляна «И» - 207,0 кв. м; склад цегляний «Б1» - 38,7 кв. м; склад цегляний «Г1» - 10,9 кв. м; склад цегляний «Е1» - 17,9 кв. м; сарай цегляний «И1» - 5,9 кв. м; насосна цегляна «Ж1» - 8,2 кв. м; насосна цегляна «З1» - 23,3 кв. м; насосна цегляна «Т1» - 6,7 кв. м; навіс «О1»; ворота металеві № 1; паркани цегляні № 2 та № 3; паркан бетонний № 4; кранова площадка з залізобетонних опор № 5; світова опора залізобетонна № 6; каналізаційні люки металеві № 7; огорожа залізобетонна № 8; ємність для пального № 9; залізобетонні опори № 10; бордюр залізобетонний № 11; відстойники залізобетонні № 12 та № 13; градирня залізобетонна № 14; огорожа металева № 15; залізнична колія № 16; площадка залізобетонна № 17; замощення з бетонних плит І та II; замощення асфальтове III; сходи металеві до «И» № 18 та ворота металеві № 19.
Припинено право спільної часткової власності між ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» та ОСОБА_1.
Місцевий суд дійшов висновку про задоволення заявлених позивачем позовних вимог, оскільки відповідач визнала їх у судовому засіданні.
Короткий зміст ухвал та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 29 березня 2019 року Міністерству інфраструктури України поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 травня 2006 року.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, апеляційний суд вказав про те, що заявник дізнався про наявність судового рішення у справі № 2-2656/2006 у лютому 2019 року під час ознайомлення із матеріалами справи № 2-5616/07. Апеляційний суд також зауважив, що Міністерство інфраструктури України не було залучено до участі у справі № 2-2656/2006.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 квітня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі за поданою апеляційною скаргою.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 червня 2019 року скасовано рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 травня 2006 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» у задоволенні заявлених позовних вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд не встановив обставин справи, не перевірив належність майна позивачу та всіх його складових, зважаючи на те, що нерухоме майно є майновим комплексом, який складається з численних будівель і споруд, які входять до нього. Судом першої інстанції не враховано відсутність спору між сторонами у справі. Спір у справі виник між ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання», правонаступником якого є ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання», та державою в особі Міністерства інфраструктури України, а також балансоутримувачем в особі державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» (далі - ДП «БМТП»).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У липні 2019 року ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» подано касаційну скаргу, в якій заявник просить Запорізького апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційного суду від 11 червня 2019 року та залишити в силі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 травня 2006 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції повно і всебічно не з'ясовано обставини справи. Апеляційний суд не дослідив доказів належності права власності заявника на залізничну колію № 16. Також апеляційний суд безпідставно поновив Міністерству інфраструктури України строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
26 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
21 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
Міністерство інфраструктури України у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом № 280 від 05 травня 1994 року регіонального відділення Фонду державного майна по Запорізькій області «Про перетворення державного підприємства Бердянського заводу підйомно-транспортного обладнання у відкрите акціонерне товариство» затверджено план приватизації цього заводу (а.с. 14).
Відповідно до цього наказу у власність створеного на базі державного підприємства ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» передано 42 найменування об'єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_1, яке складає загальний майновий комплекс, про що регіональним відділенням Фонду державного майна України у Запорізькій області складено Підтвердження права власності від 28 лютого 2001 року (а.с. 12-13).
Пунктом 3.1 наказу Фонду державного майна України від 24 травня 2002 року № 906 «Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно» надано підтвердження права власності на чотири об'єкта нерухомості, які передані у власність ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» наказом регіонального відділення № 280 від 05 травня 1994 року (а.с. 11).
ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» включено до складу майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, залізничну колію, пронумеровану під № 16, але у Підтверджені про право власності ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» такого переданого йому об'єкту не значиться.
Міністерство інфраструктури України вважає, що вказана залізнична колія належить державі, її розпорядником визначено його, але у його документації ця залізнична колія значиться під № 3.
За наданими Міністерством інфраструктури України документами, які не були досліджені місцевим судом, вбачається що залізнична колія проходить по території АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_4, та тільки її частина довжиною 173 м, позначена як колія № 3, проходить через територію ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання».
Міністерство інфраструктури України вказує, що балансоутримувачем колії № 3 з моменту її введення в експлуатацію у 1981 році і до 28 лютого 2001 року була Великотокмацька дистанція колії Придніпровської залізниці, а з указаної дати на виконання наказу Міністерства транспорту України від 16 лютого 2001року № 102 колія передана за актом прийому-передачі на баланс ДП «Бердянський морський торгівельний порт», яке входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (а.с. 58-62).
З наданої Міністерством інфраструктури України схеми вбачається, що вся залізнична колія проходить через три земельні ділянки, розташовані за адресами: АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_4, з яких земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 належить на праві постійного користування ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» та по ній проходить частина колії довжиною 173 м, позначена Міністерством інфраструктури України за № 3, а ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» - за № 16.
Також Міністерство інфраструктури України зазначає, що колія № 3 є складовою єдиного майнового комплексу ДП «БМТП», яка забезпечує виробничу діяльність підприємства та єдиний технологічний процес перевалки вантажів, забезпечує комунікацію між земельними ділянками по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 (належні Міністерству інфраструктури України) через ділянку по АДРЕСА_1 (належну ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання»), що є необхідним для забезпечення господарської діяльності ДП «БМТП».
За наданими Міністерством інфраструктури України доказами під час апеляційного перегляду справи вся колія, частина якої проходить земельною ділянкою ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» та має № 16 (№ 3), перебуває у власності держави в особі Міністерства інфраструктури України, балансоутримувачем якої є ДП «БМТП», інвентарний номер № 4004, який присвоєний відповідно до відомостей з Єдиного реєстру об'єктів державної власності: № 001125761.4.АААИБЕ706 (а.с. 63).
Також на підтвердження цим обставинам Міністерством інфраструктури України надані договори оренди, які з 27 грудня 2000 року по 01 вересня 2017 року весь час укладаються або продовжуються між ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання», правонаступником якого є ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання», як орендодавцем та ДП «БМТП» як орендарем, об'єктом яких є відокремлена земельна ділянка на території позивача, по якій проходить частина залізничної колії № 3 довжиною 173 м (а.с. 64-75). При цьому сама колія № 3 (у ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» - № 16) об'єктом оренди не виступає, а метою оренди зазначено перевезення вантажів.
У пункті 1.2 договору оренди № 01/13 від 02 січня 2013 року вказано, що об'єкт оренди являє собою відокремлену ділянку території ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання», на якій знаходиться залізнична колія № 3, що перебуває на балансі орендаря (Бердянського морського порту), довжиною 173 м, шириною 6 м (а.с. 71).
ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» під час апеляційного розгляду справи також намагалося довести, що колія № 16 (№ 3) належить йому.
За договором купівлі-продажу від 21 січня 2002 року ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» продав ОСОБА_1 1/600 частину комплексу будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, у рахунок якої відчужено приміщення № 1 площею 24,3 кв. м з основної будівлі «Д» (а.с. 15).
Рішенням Бердянської міської ради № 19 від 30 травня 2002 року приватному підприємцю надано в оренду земельну ділянку площею 0,0099 га з присвоєнням поштової адреси АДРЕСА_2 для реконструкції, розміщення та обслуговування кафе (а.с. 16, 17).
ОСОБА_1 здійснила реконструкцію вказаного приміщення № 1 з будівлі «Д» майнового комплексу, та рішенням № 337 від 02 червня 2005 року виконкому Бердянської міської ради затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої реконструкції нежитлових приміщень під кафе з прибудовою підсобних приміщень по АДРЕСА_2 (а.с. 5).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Із матеріалів справи вбачається, що Міністерство інфраструктури України у березні 2019 року звернулось із апеляційною скаргою на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 травня 2006 року, вказуючи про те, що цим рішенням зачіпаються права та інтереси заявника.
Разом з апеляційною скаргою було подано клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження судового рішення, яке мотивовано тим, що заявник дізнався про наявність судового рішення у справі № 2-2656/2006 у лютому 2019 року під час ознайомлення із матеріалами справи № 2-5616/07. Також заявник вказував про те, що Міністерство інфраструктури України не було залучено до участі у справі № 2-2656/2006, про наявність оскарженого рішення місцевого суду проінформоване не було, про його наявність із Єдиного державного реєстру судових рішень дізнатись не могло, так як воно там відсутнє.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 29 березня 2019 року Міністерству інфраструктури України поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 травня 2006 року.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 квітня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі за поданою апеляційною скаргою.
За загальним правилом апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк апеляційного оскарження, проте у разі не наведення заявником поважних причин пропущення цього строку, у суду відсутні на це процесуальні повноваження.
Поновлення судом строку оскарження без обґрунтованої підстави є протиправним, порушує принцип правової визначеності та право на справедливий суд, що є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року). Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.
Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Право на касаційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Під час вирішення питання про поновлення заявнику строку на апеляційне оскарження судового рішення апеляційний суд вищевказаного не врахував, формально вказав про наявність таких підстав, прийнявши до уваги лише те, що Міністерство інфраструктури України не було залучене до розгляду справи як сторона, достеменно не з'ясувавши, що заявник з 2006 року не був обізнаний про наявність рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 травня 2006 року.
Сам лише факт подання апеляційної скарги після спливу 13 років особою, не залученою до участі у справі, за відсутності інших підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, зважаючи на дату ухвалення оскарженого рішення (2006 рік), не може вважатися беззаперечною підставою для поновлення процесуального строку, передбаченого на апеляційне оскарження.
За правилами частини третьої статті 354 та частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, однак строк на апеляційне оскарження може бути поновлений у разі подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Отже, положення частини другої статті 358 ЦПК України дають право суду на поновлення строку на апеляційне оскарження, але не вказують про обов'язок вчинення таких дій.
Суд повинен звертати увагу та дослідити усі доводи заявника, врахувати тривалість строку, який пропущено, поведінку заявника протягом цього строку, які дії він вчиняв. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
За таких обставин доводи заявника про немотивоване поновлення апеляційним судом Міністерству інфраструктури України строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду заслуговують на увагу.
Враховуючи вищевикладене, постанова та ухвали суду апеляційної інстанції про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та про відкриття апеляційного провадження у справі не можуть вважатися законними й обґрунтованими.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.
Керуючись статтями 402, 406, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 05 червня 2019 року, ухвали Запорізького апеляційного суду від 29 березня 2019 року та від 12 квітня 2019 року скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. С. Висоцька
СуддіА. І. Грушицький
Є. В. Петров
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська