28 січня 2020 року Справа № 915/1544/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О.,
за участю секретаря судового засідання Степанової І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РІСТ-АГРО" (57133, Миколаївська обл., Миколаївський район, село Сливине, вул. Промислова, 6; ідентифікаційний код 38636694)
до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "КОЗИРСЬКЕ" (57526, Миколаївська обл., Очаківський район, село Козирка, вул. Очаківська, 35 А; ідентифікаційний код 36119547)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про: заборону користування земельною ділянкою
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від третьої особи: представник не з'явився;
від відповідача: не з'явився,
встановив:
05.06.2019 позивач звернувся до господарського суду з позовної заявою від 04.06.2019 до відповідача, якою просить суд:
- заборонити приватному сільськогосподарському підприємству "КОЗИРСЬКЕ" здійснювати користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4825181600:01:000:0437, у тому числі, але не виключно, для сільськогосподарських потреб для обробки землі, збору вражаю та розміщення техніки;
- стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "КОЗИРСЬКЕ" на користь позивача суму нанесених збитків у розмірі 12254,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на норми ст. ст. 22, 373, 390, 775 Цивільного кодексу України, ст. ст. 19, 22, 78, 79, 93, 95, 125, 152 Земельного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про оренду землі" та мотивовано тим, що позивач є орендарем земельної ділянки, на якій розміщено багаторічні насадження винограду, врожай з якого збирається працівниками ПСП "Козирське", що порушує законні права та інтереси позивача й завдає майнової шкоди позивачеві.
Ухвалою суду від 10.06.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
01.07.2019 до суду від позивача надійшов лист б/н від 27.06.2019 (вх. № 10890/19), яким позивач просить суд прийняти до розгляду уточнену позовну заяву та відкрити провадження у справі. До зазначеного листа позивачем додано: уточнену позовну заяву, докази надіслання відповідачеві копії позовної заяви від 04.06.2019 та копії уточненої позовної заяви.
Уточненою позовною заявою позивач викладає позовні вимоги у новій редакції та просить суд заборонити приватному сільськогосподарському підприємству "КОЗИРСЬКЕ" здійснювати користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4825181600:01:000:0437, у тому числі, але не виключно, для сільськогосподарських потреб, для обробки землі, збору врожаю та розміщення техніки та стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.
Позовні вимоги обгрунтовано посиланням на норми статей 19, 22, 78, 79, 93, 125, 152 Земельного кодексу України, статей 373, 759, 775 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про оренду землі" та мотивовано тим, що відповідачем здійснюються незаконні дії зі збирання врожаю з винограду, багаторічні насадження якого розташовані на орендованій ТОВ «РІСТ-АГРО» земельній ділянці з кадастровим номером 4825181600:01:000:0437 площею 0,6127 га, власником якої є ОСОБА_1 . Зазначеними діями відповідач створює позивачу перешкоди у користуванні орендованим майном, у зв'язку з чим позивач просить суд заборонити відповідачу та будь-яким іншим третім особам здійснювати користування земельною ділянкою.
Ухвалою суду від 05.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, підготовче засідання у справі призначено на 09 вересня 2019 року о 11:40, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
30.07.2019 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, яким відповідач просить суд поновити строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, відмовити в задоволені позовних вимог повністю.
Заперечення відповідача обгрунтовано тим, що позовна заява не містить будь-яких доказів того, що відповідачем в 2019 році здійснюється обробка землі, збір врожаю, або, що на орендованій земельній ділянці розміщена техніка відповідача.
На думку відповідача, позивачем невірно обраний спосіб захисту прав забороною відповідачу вчиняти певні дії, який по суті є заходом забезпечення позову та не може вважатись предметом позову.
Відповідач також зазначає, що всі багаторічні насадження на території Козирської сільської ради, в тому числі на орендованій позивачем земельній ділянці, належать на праві власності ТОВ «Очаківський райагрохім», яке є правонаступником ВАТ «Очаківський райагрохім», на підставі договору купівлі-продажу №127 від 23.12.2008.
09.09.2019 судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 24 вересня 2019 року об 11:00 год., про що сторін повідомлено ухвалою суду від 09.09.2019.
24.09.2019 представником відповідача подано суду клопотання б/н від 24.09.2019 (вх. № 14948/19) про витребування у позивача доказів порушення його прав як користувача земельної ділянки на момент звернення до суду.
24.09.2019 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 07 жовтня 2019 року о 09:30 год., залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - орендодавця спірної земельної ділянки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), зобов'язання позивача негайно надіслати копію позовної заяви та доданих до неї документів третій особі та відповідні докази надати суду. Судом запропоновано третій особі, в 5-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду письмові пояснення щодо позовних вимог з урахуванням вимог ст. 168 ГПК України та відмовлено у задоволені клопотання відповідача про витребування доказів.
01.10.2019 до Господарського суду Миколаївської області від приватного сільськогосподарського підприємства "КОЗИРСЬКЕ" надійшла зустрічна позовна заява б/н від 30.09.2019 (вх. № 15286/19) у справі № 915/1544/19, відповідно до якої заявник просить суд визнати недійсним договір оренди землі (кадастровий № 4825181600:01:000:0437) від 18.03.2016, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "РІСТ-АГРО" та скасувати його державну реєстрацію.
Ухвалою суду від 07.10.2019 зустрічну позовну заяву приватного сільськогосподарського підприємства "КОЗИРСЬКЕ" (вх. № 15286/19) у справі № 915/1544/19 та додані до неї документи повернуто позивачу за зустрічним позовом.
07.10.2019 судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 29.10.2019 о 09:45 год., про що повідомлено сторін ухвалою суду від 07.10.2019.
Ухвалою суду від 21.10.2019 провадження у справі №915/1544/19 зупинено до перегляду в порядку апеляційного провадження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2019.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 апеляційну скаргу та додані до неї документи повернуто Приватному сільськогосподарському підприємству "КОЗИРСЬКЕ" без розгляду, матеріали справи №915/1544/19 повернуто до Господарського суду Миколаївської області.
Справу повернуто до господарського суду 10.12.2019.
20.12.2019 провадження у справі поновлено, розгляд справи по суті призначено на 28.01.2020 об 11:30 год.
27.01.2020 представником відповідача подано до суду заперечення щодо клопотання позивача про витребування доказів та долучення документів.
Заперечення обгрунтовано посиланням на те, що докази позивачем подано з порушенням строку, встановленого ст. 80 ГПК України, вказані представником позивача обставини щодо пропуску передбачених строків не свідчать, що пропуск строку відбувся з об'єктивних причин. Клопотання позивача про витребування доказів відповідач вважає безпідставним, таким, що не містить пояснень з приводу неможливості надання такого клопотання у встановлений строк, що є підставою для відмови у клопотанні.
Крім того, відповідачем зазначено, що матеріали кримінального провадження, яке було закрито 14.12.2018, не свідчать про обробку земельної ділянки відповідачем у 2019 році. Відповідач підтверджує, що ним дійсно оброблялись виноградники у 2018 році, але протягом 2019 року обробка не здійснювалась.
28.01.2020 представником позивача подано суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів:
- акту огляду земельної ділянки кадастровий номер 4825181600:01:000:0437 (вх. №1061/20);
- копії кур'єрської накладної (вх. №1060/20).
Також представником позивача подано суду клопотання про витребування з Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області належним чином засвідчених копій матеріалів кримінального провадження №12018150100000860 від 16.10.2018 за ст. 356 КК України.
Суд відмовляє позивачеві у задоволені зазначених клопотань з тих підстав, що позивачем не дотримано положень ст. ст. 80, 81 ГПК України щодо подання доказів та клопотання про витребування доказів разом із позовною заявою, позивач не заявляє клопотання про поновлення процесуальних строків, підготовче провадження у справі закрито.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, правом участі у судовому засіданні не скористались.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
На підставі статті 240 ГПК України, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
18 березня 2016 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем - власником земельної ділянки, та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІСТ-АГРО", як орендарем, укладений договір оренди землі (далі - Договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Козирської сільської ради, Очаківського району. Кадастровий номер земельної ділянки 4825181600:01:000:0437.
За умовами п.2, 3 Договору, в оренду надається земельна ділянка загальною площею 0,6127 га, у тому числі: багаторічних насаджень 0,6127 га. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: відсутні, а також інші об'єкти інфраструктури: відсутні.
Відповідно до умов п. 8 Договору, договір укладено строком на: 7 (сім) років.
Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі, якщо одна зі сторін бажає розірвати договір, вона повинна повідомити письмово до закінчення терміну дії договору за 60 днів до закінчення збирання урожаю поточного року, при умові, якщо орендарем не понесені витрати на виробництво с/г продукції земельної ділянки орендодавця під урожай майбутніх періодів. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він вважається дійсним на той же термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Пунктами 15, 16 Договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для сільськогосподарського виробництва.
Цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 16 Договору).
Відповідно до умов п.20 Договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у місячний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.
Відповідно до п.26 Договору, на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження та інші права третіх осіб.
Згідно п. 30 Договору до прав орендаря віднесено право власності на вироблену сільськогосподарську продукцію.
Згідно п. 43 Договору, цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації. Якщо договір укладено на строк до 1 року, він набирає чинності після його підписання сторонами.
Договір підписаний обома сторонами та пройшов державну реєстрацію, отже набрав чинності.
Матеріали справи містять акт приймання-передачі земельної ділянки згідно договору оренди землі від 18.03.2016.
Предметом даного позову виступає немайнова вимога позивача до відповідача про заборону користування земельною ділянкою.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини наявності перешкод у здійсненні позивачем користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4825181600:01:000:0437, у тому числі, але не виключно, для сільськогосподарських потреб, для обробки землі, збору врожаю та розміщення техніки.
Позивач підтверджує обставини, якими він обгрунтовує свої позовні вимоги доказами:
- договором оренди землі від 18.03.2016, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІСТ-АГРО";
- актом приймання-передачі земельної ділянки від 18.03.2016;
- Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (кадастровий номер земельної ділянки: 4825181600:01:000:0437) станом на 31.03.2016;
- постановою слідчого СВ Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області про закриття кримінального провадження від 14.12.2018;
Відповідачем, на підтвердження заперечень надано суду:
- договір купівлі-продажу № 127 від 23.12.2008, укладений між СЗАТ ім. Ольшанців та ВАТ Очаківський райагрохім".
Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов'язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов'язаний збирати докази (ч.3 ст.2, ч.3 ст.13, ч.1 ст.14 ГПК України).
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Виходячи зі змісту наведених правових норм, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.
Згідно з частинами 1, 4 ст. 147 ГК України, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у ст. 20 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 цього Кодексу визначено зміст права власності, частиною 1 якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 395 ЦК України визначені види речових прав на чуже майно, зокрема: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Нормами вказаної статті також передбачено, що законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
За змістом ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Тобто орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.
Так, відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За приписами ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до положень статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.04.2018 у справі № 916/1711/17.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику (або титульному володільцю) в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Крім того, негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень зазначених повноважень власника, а не тих, що мали місце в минулому, що обумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред'явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права.
Другою умовою подання негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27.05.2015 у справі № 6-92цс15 (та підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 04.06.2019 у справі № 923/695/18), де зазначено, що передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
Негаторним вважається також позов власника про усунення перешкод у здійсненні користування майном третіми особами, в яких існували підстави для цього, але вони згодом відпали (наприклад, у разі визнання угоди недійсною, припинення договору за угодою сторін та ін.). Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Отже, виходячи з вищенаведеного, при зверненні до суду з вимогами про усунення перешкод у користуванні орендованим майном, позивачем повинно бути доведено, зокрема, наявність права користування спірним майном, відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин щодо такого майна, а також порушення відповідачем станом на час звернення до суду права позивача на користування майном та триваючий характер такого порушення.
Як зазначено вище, у позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РІСТ-АГРО" у строковому платному користуванні перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4825181600:01:000:0437 на підставі договору оренди землі від 18.03.2016, укладеному між ОСОБА_1 - власником земельної ділянки та товариством з обмеженою відповідальністю «РІСТ-АГРО».
Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у позивача права користування спірним майном.
Обставини відсутності між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо спірного майна, під час судового розгляду справи не оспорювалися сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
З урахуванням наведеного, суд вважає вказану обставину такою, що не підлягає доказуванню та є встановленою у даній справі.
Стосовно факту порушення відповідачем права позивача на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4825181600:01:000:0437 судом встановлено наступне.
У судовому засіданні 28.01.2020 судом відмовлено позивачеві у долученні до матеріалів справи повідомлення-вимоги від 11.07.2018, копію якої позивач надав суду клопотанням від 28.01.2020, отже зазначені докази судом не беруться до уваги.
Згідно наданої суду позивачем постанови слідчого СВ Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області від 14.12.2018 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018150100000860 від 16.10.2018, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
Відповідач, заперечуючи доводи позивача, у відзиві зазначає, що будь-яких доказів того, що відповідачем в 2019 році здійснюється обробка землі, збір врожаю, або що на орендованій земельній ділянці розміщена техніка відповідача, позивачем не надано.
При цьому відповідач підтверджує, що ним дійсно оброблялись виноградники у 2018 році, але протягом 2019 року обробка не здійснювалась.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Поданими позивачем доказами не доведено обґрунтованість заявлених вимог та не спростовано заперечення відповідача.
Обставини, встановлені постановою про закриття кримінального провадження від 14.12.2018, на переконання суду, не можуть свідчити про стверджуване позивачем порушення.
Інших вірогідних доказів, які б вказували на вчинення відповідачем перешкод позивачеві у користуванні орендованим майном на час пред'явлення позову до суду, позивачем суду не подано.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач не навів належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо здійснення відповідачем користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4825181600:01:000:0437, у тому числі, але не виключно, для сільськогосподарських потреб, для обробки землі, збору врожаю та розміщення техніки, що є підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі за недоведеністю заявлених вимог.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 4 зазначеної статті встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
3. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "РІСТ-АГРО" (57133, Миколаївська обл., Миколаївський район, село Сливине, вул. Промислова, 6; ідентифікаційний код 38636694);
Відповідач: Приватне сільськогосподарське підприємство "КОЗИРСЬКЕ" (57526, Миколаївська обл., Очаківський район, село Козирка, вул. Очаківська, 35 А; ідентифікаційний код 36119547).
Повне рішення складено та підписано судом 07.02.2020.
Суддя В.О.Ржепецький