04 лютого 2020 року Справа № 915/2355/19
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.
представник позивача в судове засідання не з'явився,
представник відповідача в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”, 54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23/14
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал Стивідорінг компані”, 54002, м.Миколаїв, вул.Заводська, буд.23/26
про: стягнення 10 012,84 грн.
Державне підприємство “Миколаївський морський торговельний порт” звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №06/1502 від 28.11.2019 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал Стивідорінг компані” заборгованості у розмірі 10 012,84 грн. з якої: 8 103,72 грн. - заборгованість за Договором від 22.05.2009 №АБ-6П, 1 645,01 грн. - пеня, 134,85 грн. - інфляційні, 129,26 грн. - 3% річних.
Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання від 22.05.2009 №АБ-6П в частині своєчасної оплати за надані позивачем послуги.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 23 грудня 2020 року. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача.
Судове засідання призначене на 23.12.2019 було відкладено на 04 лютого 2020 року.
04 лютого 2020 позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав клопотання в якому просить суд розглянути справу без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 04.02.2020 не з'явився, причини неявки не повідомив. Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 06.12.2019 була отримала відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 38704722 (а.с.84). Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2019 була направлена відповідачу за адресою зазначеною у позовній заяві та у витязі з сайту Міністерства юстиції України, який був зроблений судом та повернулась до суду з зазначенням причин невручення. Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.
У відповідності до п.п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення зокрема є, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до абз.3 п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Враховуючи, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2019 направлена на адресу відповідача яка зазначена в позовній заяві та у зробленому судом Витязі зі сайту Міністерства юстиції України, то суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника позивача та представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
22 травня 2009 року між Державним підприємством “Миколаївський морський торговельний порт”, як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Європейська транспортна стивідорна компанія”, як замовником укладено договір №АБ-6П (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець згідно заявки надає послуги замовнику з утримання 16,74 кв.м закритої складської площі для розміщення а/м ГАЗ 3302 332-414 замовника на території ВСП «Автоспецтехніка» ДП “ММТП”.
12.02.2013 року сторонами було підписано додаткову угоду №6 до Договору, відповідно до якої ТОВ “Європейська транспортна стивідорна компанія” замінено на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ” (а.с. 30).
28.07.2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду №10 до Договору, відповідно до якої ТОВ “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ” замінено на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” (а.с. 34).
У відповідності до п.2.1 Договору (з урахуванням Додаткової угоди №12) замовник виконує оплату за надані послуги: - вартість закритого зберігання майна на 1 кв.м. за добу - 1,78 грн. в тому числі ПДВ - 0,30 грн.
Згідно п.2.2 Договору (з урахування Додаткових угод), оплата виконується замовником щомісяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання рахунку на підставі приймально - здавального Акту, оформленого сторонами, але не пізніше 7 банківських діб після закінчення місяця.
Відповідно до п.5.1 Договору, щомісяця, до 20 числа поточного місяця, виконавець надає замовнику на підписання приймально-здавальний акт наданих послуг протягом відповідного місяця послуг.
Пунктом 5.2 Договору визначено, замовник протягом 5 робочих днів з моменту отримання приймально - здавального акту зобов'язаний підписати його та передати виконавцю.
У відповідності до п.7.1 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2009 включно. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про розірвання Договору на протязі одного місяця до закінчення дії Договору, цей Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах (п.7.2 Договору).
Згідно п.9.2 Договору, інші зміни і доповнення до цього Договору, стосовно п.2.1 можуть бути внесені в період дії цього Договору шляхом укладення Додаткових угод, які після підписання та скріплення печатками сторін стають невід'ємною частиною цього Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору направив на адресу відповідача:
- акт наданих послуг (виконаних робіт) від 30.11.2018 за №25848331 (а.с.40), який був надісланий листом від 17.12.2018 №03/1846 (а.с.42) та отриманий відповідачем 27.12.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54020 00009732 (зв.б. а.с.42);
- акт наданих послуг (виконаних робіт) від 31.12.2018 за №28188331 (а.с.43), який був надісланий листом від 15.01.2019 №03/52 (а.с.45), та отриманий відповідачем 15.01.2019, про що свідчить підпис на вказаному листі;
- акт наданих послуг (виконаних робіт) від 31.01.2019 за №00958331 (а.с.46), який був надісланий листом від 12.02.2019 №03/213 (а.с.48), та отриманий відповідачем 20.02.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54020 00193320 (зв.б. а.с.48);
- акт наданих послуг (виконаних робіт) від 28.02.2019 за №02298331 (а.с.49), який був надісланий листом від 18.03.2019 №03/407 (а.с.51), та отриманий відповідачем 22.03.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54020 00278652 (зв.б. а.с.51);
- акт наданих послуг (виконаних робіт) від 31.03.2019 за №04498331 (а.с.52), який був надісланий листом від 16.04.2019 №03/565 (а.с.54), та отриманий відповідачем 22.04.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54020 00351406 (зв.б. а.с.54);
- акт наданих послуг (виконаних робіт) від 30.04.2019 за №07438331 (а.с.55), який був надісланий листом від 14.05.2019 №03/653 (а.с.57), та отриманий відповідачем 23.05.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54020 00448779 (зв.б. а.с.57);
- акт наданих послуг (виконаних робіт) від 31.05.2019 за №09578331 (а.с.58), який був надісланий листом від 12.06.2019 №03/781 (а.с.60), та отриманий відповідачем 19.06.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54020 00355860 (зв.б. а.с.60);
- акт наданих послуг (виконаних робіт) від 30.06.2019 за №11088331 (а.с.61), який був надісланий листом від 12.07.2019 №03/899 (а.с.63), та отриманий відповідачем 19.07.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54020 00554935 (зв.б. а.с.63);
На підставі вказаних актів наданих послуг (виконаних робіт) позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату, а саме:
- рахунок №25848331 від 30.11.2018 на суму 891,91 грн. (а.с.41), який був надісланий листом від 17.12.2018 №03/1846 (а.с.42) та отриманий відповідачем 27.12.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54020 00009732 (зв.б. а.с.42);
- рахунок №28188331 від 31.12.2018 на суму 921,64 грн. (а.с.44), який був надісланий листом від 15.01.2019 №03/52 (а.с.45), та отриманий відповідачем 15.01.2019, про що свідчить підпис на вказаному листі;
- рахунок №00958331 від 31.01.2019 на суму 1 077,32 грн. (а.с.47), який був надісланий листом від 12.02.2019 №03/213 (а.с.48), та отриманий відповідачем 20.02.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54020 00193320 (зв.б. а.с.48);
- рахунок №02298331 від 28.02.2019 на суму 973,07 грн. (а.с.50), який був надісланий листом від 18.03.2019 №03/407 (а.с.51), та отриманий відповідачем 22.03.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54020 00278652 (зв.б. а.с.51);
- рахунок №04498331 від 31.03.2019 на суму 1 077,32 грн. (а.с.53), який був надісланий листом від 16.04.2019 №03/565 (а.с.54), та отриманий відповідачем 22.04.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54020 00351406 (зв.б. а.с.54);
- рахунок №07438331 від 30.04.2019 на суму 1 042,57 грн. (а.с.56), який був надісланий листом від 14.05.2019 №03/653 (а.с.57), та отриманий відповідачем 23.05.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54020 00448779 (зв.б. а.с.57);
- рахунок №09578331 від 31.05.2019 на суму 1 077,32 грн. (а.с.59), який був надісланий листом від 12.06.2019 №03/781 (а.с.60), та отриманий відповідачем 19.06.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54020 00355860 (зв.б. а.с.60);
- рахунок №11088331 від 30.06.2019 на суму 1 042,57 грн. (а.с.62), який був надісланий листом від 12.07.2019 №03/899 (а.с.63), та отриманий відповідачем 19.07.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54020 00554935 (зв.б. а.с.63);
Відповідач по жодному акту наданих послуг не заявив мотивованої відмови,
вимоги п.5.2 Договору виконані не були. Виставлені позивачем рахунки відповідачем не сплачені, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
За змістом ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного Кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 8 103,72 грн. є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що замовник несе відповідальність за прострочення оплати вартості послуг по пункту 2.2 цього Договору, стягується пеня за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми враховуючи день сплати.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.15-22) нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розміру 1645,01 грн. нараховану:
- по рахунку №28188331 від 31.12.2018 за період з 23.01.2019 по 21.11.2019
в розмірі 263,60 грн.;
- по рахунку №25848331 від 30.11.2018 за період з 05.01.2019 по 21.11.2019
в розмірі 270,92 грн.;
- по рахунку №00958331 від 31.01.2019 за період з 28.02.2019 по 21.11.2019
в розмірі 269,87 грн.;
- по рахунку №02298331 від 28.02.2019 за період з 30.03.2019 по 21.11.2019
в розмірі 214,95 грн.;
- по рахунку №04498331 від 31.03.2019 за період з 03.05.2019 по 21.11.2019
в розмірі 202,06 грн.;
- по рахунку №07438331 від 30.04.2019 за період з 31.05.2019 по 21.11.2019
в розмірі 167,56 грн.;
- по рахунку №09578331 від 31.05.2019 за період з 27.06.2019 по 21.11.2019
в розмірі 145,25 грн.;
- по рахунку №11088331 від 30.06.2019 за період з 27.07.2019 по 21.11.2019
в розмірі 110,80 грн.;
Так, згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16).
Враховуючи викладене, надавши оцінку умовам договору, суд встановив, що вказаний договір не містить положень, які б визначали інший строк припинення нарахування пені, у зв'язку з чим при нарахуванні пені в даному випадку підлягає застосуванню строк, передбачений ч.6 ст. 232 ГК України.
Судом за допомогою програми «ipLex» перевірений розрахунок пені з урахуванням вірного визначення періоду заборгованості та з урахуванням ч.6 ст.232 ГК України та визначено, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 1 289,82 грн. нарахований:
- по рахунку №28188331 від 31.12.2018 за період з 23.01.2019 по 23.07.2019
в розмірі 163,07 грн.;
- по рахунку №25848331 від 30.11.2018 за період з 05.01.2019 по 05.07.2019
в розмірі 158,37 грн.;
- по рахунку №00958331 від 31.01.2019 за період з 28.02.2019 по 28.08.2019
в розмірі 188,49 грн.;
- по рахунку №02298331 від 28.02.2019 за період з 30.03.2019 по 30.09.2019
в розмірі 170,69 грн.;
- по рахунку №04498331 від 31.03.2019 за період з 03.05.2019 по 03.11.2019
в розмірі 185,59 грн.;
- по рахунку №07438331 від 30.04.2019 за період з 31.05.2019 по 21.11.2019
в розмірі 167,56 грн.;
- по рахунку №09578331 від 31.05.2019 за період з 27.06.2019 по 21.11.2019
в розмірі 145,25 грн.;
- по рахунку №11088331 від 30.06.2019 за період з 27.07.2019 по 21.11.2019
в розмірі 110,80 грн.;
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 355,19 грн. (1645,01 грн. - 1 289,82 грн.) задоволенню не підлягають.
Статтею 625 Цивільного Кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.
За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором. 3 % річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.15-22) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 129,26 грн. нараховані:
- по рахунку №28188331 від 31.12.2018 за період з 23.01.2019 по 21.11.2019
в розмірі 22,95 грн.;
- по рахунку №25848331 від 30.11.2018 за період з 05.01.2019 по 21.11.2019
в розмірі 23,53 грн.;
- по рахунку №00958331 від 31.01.2019 за період з 28.02.2019 по 21.11.2019
в розмірі 23,64 грн.;
- по рахунку №02298331 від 28.02.2019 за період з 30.03.2019 по 21.11.2019
в розмірі 18,95 грн.;
- по рахунку №04498331 від 31.03.2019 за період з 03.05.2019 по 21.11.2019
в розмірі 1,98 грн.;
- по рахунку №07438331 від 30.04.2019 за період з 31.05.2019 по 21.11.2019
в розмірі 15,00 грн.;
- по рахунку №09578331 від 31.05.2019 за період з 27.06.2019 по 21.11.2019
в розмірі 13,10 грн.;
- по рахунку №11088331 від 30.06.2019 за період з 27.07.2019 по 21.11.2019
в розмірі 10,11 грн.
Судом за допомогою програми «ipLex» перевірений розрахунок 3% річних та визначено що розмір 3% річних становить 145,26 грн., а саме:
- по рахунку №28188331 від 31.12.2018 за період з 23.01.2019 по 21.11.2019
в розмірі 22,95 грн.;
- по рахунку №25848331 від 30.11.2018 за період з 05.01.2019 по 21.11.2019
в розмірі 23,53 грн.;
- по рахунку №00958331 від 31.01.2019 за період з 28.02.2019 по 21.11.2019
в розмірі 23,64 грн.;
- по рахунку №02298331 від 28.02.2019 за період з 30.03.2019 по 21.11.2019
в розмірі 18,95 грн.;
- по рахунку №04498331 від 31.03.2019 за період з 03.05.2019 по 21.11.2019
в розмірі 17,98 грн.;
- по рахунку №07438331 від 30.04.2019 за період з 31.05.2019 по 21.11.2019
в розмірі 15,00 грн.;
- по рахунку №09578331 від 31.05.2019 за період з 27.06.2019 по 21.11.2019
в розмірі 13,10 грн.;
- по рахунку №11088331 від 30.06.2019 за період з 27.07.2019 по 21.11.2019
в розмірі 10,11 грн., але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягають 3% річних у розмірі 129,26 грн. які заявлені позивачем в позовній заяві.
Також, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні у загальному розмірі 134,85 грн. нараховані:
- по рахунку №28188331 від 31.12.2018 за період з лютого 2019 року по
жовтень 2019 року у розмірі 28,82 грн.;
- по рахунку №25848331 від 30.11.2018 за період з січня 2019 року по
жовтень 2019 року у розмірі 37,09 грн. ;
- по рахунку №00958331 від 31.01.2019 за період з березня 2019 року по
жовтень 2019 року в розмірі 28,16 грн.;
- по рахунку №02298331 від 28.02.2019 за період з квітня 2019 року по жовтень 2019 року у розмірі 16,53 грн.;
- по рахунку №04498331 від 31.03.2019 за період з травня 2019 року по жовтень 2019 року у розмір 7,45 грн.
- по рахунку №07438331 від 30.04.2019 за період з червня 2019 року по
жовтень 2019 року у розмірі 0,00 грн.
- по рахунку №09578331 від 31.05.2019 за період з липня 2019 року по жовтень 2019 року у розмірі 5,32 грн.
- по рахунку №11088331 від 30.06.2019 за період з серпня 2019 року по
жовтень 2019 року у розмірі 11,48 грн., розмір яких є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання в строк визначений Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України).
Керуючись ст.ст. 2, 11 ,73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал Стивідорінг компані” (54002, м.Миколаїв, вул.Заводська, буд.23/26, код ЄДРПОУ 40618543) на користь Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт” (54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23/14, код ЄДРПОУ 01125608) заборгованості за Договором від 22.05.2009 №АБ-6П у сумі 8 103,72 грн., пені у розмірі 1 289,82 грн., інфляційних у розмірі 134,85 грн., 3% річних у розмірі 129,26 грн. та 1 844,16 грн. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 06.02.2020.
Суддя Н.О. Семенчук