29 січня 2020 року Справа № 915/2010/19
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Степанової І.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, буд.9/1, код ЄДРПОУ 30019801)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія "ЖЕК-5" (54058, м.Миколаїв, вул.Лазурна, буд.5, код ЄДРПОУ 37518934)
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, Україна, код ЄДРПОУ 20077720),
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Оператор газорозподільчої системи "Миколаївгаз" (54055, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159, код ЄДРПОУ 05410263),
про зобов'язання відповідача повернути позивачеві в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,066 тис.куб.метрів та стягнення з відповідача 441,04 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,066 тис.куб.метрів,
за участі представників учасників справи:
від позивача: Пахомова О.А.
від відповідача: представник не з'явився
від третьої особи-1: представник не з'явився
від третьої особи-2: Іноземцев Є. С .
18.09.2019 року позивач звернувся до господарського суду з позовної заявою №1001вих-19-4067 від 05.09.2019 року (вх.№14739/19) до відповідача, в якій просить суд:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія "ЖЕК-5" повернути Акціонерному товариству "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,066 тис.куб.м;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія "ЖЕК-5" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 441,04 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,066 тис.куб.м.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2019 року, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/2010/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 23.09.2019 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем приписів п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, а саме: відсутності доказів сплати судового збору за одну з двох майнових вимог у встановленому порядку та розмірі.
Копію ухвали суду від 23.09.2019 року позивач отримав 27.09.2019 року (а.с. 24)
Зазначеною ухвалою позивачеві встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
08.10.2019 позивачем подано до господарського суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Ухвалою суду від 10.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/2010/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.11.2019 року, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.
24.10.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив (а.с. 36-39), в якому відповідач проти позовних вимог заперечує з наступних підстав.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 73 ГПК України (обов'язок доказування та подання доказів) визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
АТ "Укртрансгаз" будь яких доказів наявності договірних зобов'язань (договорів, угод та інших форм) з ТОВ ЕК "ЖЕК-5" суду не надано.
У долучених до позовної заяви додатках (доказах), а саме: договорі №1504000825-ВТВ від 27 квітня 2015 року (укладеного між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ПАТ "УКРТРАНСГАЗ"), а також Актах приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2016 року ( в обсягах 21154,528 тис.куб.м та 13810,676 тис.куб.м), ТОВ ЕК "ЖЕК-5" стороною не являється та ніяких прав і обов'язків (зобов'язань) перед сторонами цієї угоди не має.
Позивачем суду також не надано жодного доказу набуття (відбору) ТОВ ЕК "ЖЕК-5" з газотранспортної системи 0,066 тис куб.м природного газу.
Стаття 5 ГПК України (в редакції з 06.11.1991 по 15.12.2017) визначає основні положення досудового врегулювання господарського спору та вказує, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.
Одночасно ст. 6 ГПК України (в редакції з 06.11.1991 по 15.12.2017) зазначено, що підприємства та організації, чиї права та законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.
Вказані норми законодавства діяли на час виникнення спірних правовідносин (квітень 2016 року за даними позивача), однак позивачем жодних доказів на досудове врегулювання господарського спору суду не надано, а ТОВ ЕК "ЖЕК-5" про існування цього спору стало відомо лише після звернення АТ "Укртрансгаз" до суду та отримання копії позову.
Крім того, при зверненні до суду має місце пропущення позивачем строків позовної давності, оскільки у позовній заяві вказується, що у квітні 2016 року ТОВ ЕК "ЖЕК-5" безпідставно набуло з газотранспортної системи 0,066 тис куб. м. природного газу, власником якого є АТ "Укртрансгаз".
Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У п. 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 року зазначено, що за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст. 175 Господарського кодексу України. При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За таких обставин, строк позовної давності сплинув у квітні 2019 року (перебіг розпочато у квітні 2016 року за даними позивача), а позивач будь яких пояснень щодо поважності причин його пропуску суду не надав.
На підставі викладеного, відповідач просить у задоволенні позовних вимог АТ "Укртрансгаз" до ТОВ ЕК "ЖЕК-5" відмовити, в тому числі у зв'язку з пропущенням строків позовної давності, розгляд справи по суті провести за відсутності представника відповідача.
04.11.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 44-48), в якій зазначено наступне.
Позивач заперечує проти тверджень відповідача щодо пропуску позовної давності.
Згідно з п. 1 глави 2 розділу XII Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30.09.2015 № 2493, в редакції до 28.04.2017 було встановлено, що у точках виходу, в яких природний газ з газотранспортної системи направляється до суміжної газотранспортної системи, газосховища або до прямого споживача, алокація обсягів природного газу здійснюється відповідним оператором суміжної газотранспортної системи, оператором газосховища або прямим споживачем, яка має бути направлена ними до оператора газотранспортної системи в строки, описані в пункті 6 цієї глави. Алокація обсягів природного газу для віртуальної точки виходу до газорозподільної системи здійснюється відповідним оператором газорозподільної системи з урахуванням глави 3 цього розділу.
Наведений розділ XII Кодексу ГТС було змінено з 28.04.2017 та викладено у новій редакції, згідно з якою було встановлено, що алокація фактичних обсягів природного газу по кожному замовнику послуг транспортування, поданих (отриманих) ним у точці входу та відібраних (переданих) ним у точці виходу за певний розрахунковий період, здійснюється оператором газотранспортної системи (позивачем) та доводиться ним до замовника послуг транспортування відповідно до вимог розділу XIV цього Кодексу (п. 1 глави 1 розділу XII Кодексу ГТС в редакції після 28.04.2017).
Отже, як вбачається з наведених редакцій розділу XII Кодексу ГТС до 28.04.2017 алокацію по точках виходу з газотранспортної системи позивач не здійснював і таку функцію виконували оператори газорозподільної системи.
Разом з тим з 28.04.2017 згідно з розділом XII Кодексу ГТС в новій редакції алокацію
почав здійснювати виключно позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Водночас, позивач після початку виконання функцій щодо здійснення алокації виявив випадки порушення АТ "Миколаївгаз" положень Кодексу ГТС при здійсненні алокації в частині необгрунтованого та безпідставного віднесення АТ "Миколаївгаз" обсягів споживання природного газу деякими споживачами (в тому числі ТОВ ЕК "ЖЕК-5") з ресурсу АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України") у зв'язку з чим у позивача як Оператора ГТС виник обов'язок усунення таких порушень.
Позивач як Оператор ГТС, виявивши наведені порушення вимог Кодексу ГТС починаючи з 28.04.2017, був зобов'язаний усунути такі порушення, зокрема шляхом здійснення відповідних корегувань наданих послуг.
На підставі викладеного позивач зазначає, що перебіг позовної давності почався з 29.04.2017 року, та на даний час є таким, що не сплив, а тому доводи відповідача про сплив позовної давності є безпідставними та необгрунтованими, з огляду на що заява відповідача підлягає залишенню без розгляду.
Позивач наголошує на тому, що у квітні 2016 відповідач безпідставно набув з газотранспортної системи 0,066 тис.куб.м природного газу, власником якого є позивач.
Так, відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір 0,066 тис.куб.м природного газу, що підтверджується звітом АТ "Миколаївгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за квітень 2016, в яких в графі «Фактично спожитий обсяг за місяць всього» по рядку «Категорія / Назва постачальника» вказано фактично відібрані відповідачем з газотранспортної системи обсяги природного газу, зокрема, в квітні 2016 - 0,066 тис.куб.метрів.
Виходячи з такого, оскільки відповідачу в квітні 2016 не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 0,066 тис.куб.м природного газу відповідачем був здійснений з обсягів природного газу позивача, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора ГТС.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Так, відповідач набув природний газ позивача у квітні 2016 в обсязі 0,066 тис.куб.м без будь-якої підстави.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Виходячи з такого, відповідач зобов'язаний повернути позивачу безпідставно набуте майно, а саме природний газ в загальному обсязі 0,066 тис.куб.метрів.
У випадку, якщо буде встановлено відсутність у відповідача безпідставно набутих обсягів природного газу, то відповідач на підставах, передбачених ч. 2 ст. 1213 ЦК України, буде зобов'язаний відшкодувати вартість такого майна.
Враховуючи викладене, позивач вважає безпідставними та необгрунтованими твердження відповідача стосовно не підтвердження позивачем вимог належними та допустимими доказами.
Позивач вважає безпідставними твердження відповідача про отримання від АТ «НАК «Нафтогаз України» природного газу за спірний період.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - Положення).
Підпунктом 4 пункту 3 цих Положення на АТ "НАК "Нафтогаз України" покладено обов'язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням.
При цьому, п. 17 Положення № 758 постачання АТ "НАК "Нафтогаз України" природного газу (надання номінацій) виробнику теплової енергії здійснюється виключно у разі виконання останнім, як мінімум, двох умов: укладення з АТ "НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу відповідно до законодавства, а також забезпечення хоча б однієї з передбачених Положенням умов щодо розрахунків за газ.
Тобто, лише наявність укладеного договору не може свідчити про здійснення такої поставки природного газу споживачу, оскільки доказом який підтверджує факт поставки газу є підписаний між сторонами акт приймання-передачі природного газу, який фіксує проведення господарської операції.
Здійснення господарської операції є вольовою дією її учасників. Якщо мова йде про операцію поставки, то одна сторона (постачальник) має вчинити дії щодо розпорядження своїм майном. Постачальник як власник майна - природного газу, має право здійснювати своє право власності відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК), розпоряджатись своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК), держава при цьому не втручається у здійснення власником права власності (ч. 6 ст. 319 ЦК). Право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам. Факт наявності у Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" договорів із споживачами - виробниками теплової енергії не має жодного значення з точки зору доведення факту здійснення поставки газу.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПК України) передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Цивільним кодексом України визначено:
- підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.п.1 п.2 ст.11);
- у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (п. 6 ст. 11);
- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (п.1 ст.509);
- зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (п.2 ст.509).
У відповідності до п. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Вимогами статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1).
У відповідності до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1).
Пунктом 1 статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Пунктами 2 та 3 статті 714 ЦК встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
У відповідності до п. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 17 Положення, постачання природного газу АТ "НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації.
Примірний договір про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затверджений постановою № 357 Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016.
Відповідно до абзацу 2 пункту 13 Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затверджений постановою № 357 Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача з моменту передачі природного газу після підписання актів приймання - передачі. Грошові зобов'язання сторін, які уклали договір, виникають у випадку виконання однією стороною робіт, надання послуг, реалізації товару, якщо інше не передбачено договором (іншим правочином), а іншою - у випадку перерахування грошових коштів на виконання робіт, надання послуг, оплату товару, або за виконані роботи, отримані послуги, отриманий товар.
Пунктом 3.1 договору постачання природного газу, укладеного АТ "НАК "Нафтогаз України" зі споживачем, передбачено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі природного газу. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
У пункті 3.2 договору постачання природного газу зазначено, що споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою.
Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку.
Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 договору.
Пунктом 3.4 договору постачання природного газу передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання - передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Таким чином, як вбачається із вищевикладеного, договір та інші правочини за своєю сутністю є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків та свідчать про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне здійснення. Факт здійснення господарської операції підтверджується не укладенням договору, а вчиненням фактичних дій, що спричиняють рух активів та капіталу.
Виходячи з такого, позивач вважає, що твердження відповідача стосовно відбору природного газу з ресурсу АТ "НАК "Нафтогаз України" не відповідає дійсним обставинам справи та не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.
11.11.2019 року судом постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання у справі на 10.12.2019 року об 11:40.
06.12.2019 року від представника позивача засобами електронного зв'язку до суду надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання 10.12.2019 об 11:40 год. у режимі відеоконференції, визначити Господарський суд Черкаської області відповідальним за проведення відеоконференції.
За даними WEB-програми "Бронювання систем відеоконференцзв'язку" подання заявки на проведення судового засідання у справі №915/2010/19 10 грудня 2019 року об 11:40 в режимі відеоконференції з Господарським судом Черкаської області неможливе у зв'язку з резервуванням залів судових засідань, обладнаних системою відеоконференцзв'язку для проведення судових засідань Господарського суду Черкаської області з 8:00 до 13:00, про що свідчить акт Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2019.
Враховуючи викладене, ухвалою суду від 10.12.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" від 05.12.2019 (вх №18702/19 від 06.12.2019) про проведення судового засідання у справі 10.12.2019 об 11:40 год в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 10.12.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, Україна, код ЄДРПОУ 20077720), залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільчої системи "Миколаївгаз" (АТ "Миколаївгаз") (54000, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159, код ЄДРПОУ 05410263), продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, підготовче засідання у справі відкладено на 09.01.2020 року.
16.12.2019 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки без дати та номера, підписаної директором філії "Оператор газосховищ України", згідно якої АТ "Укртрансгаз" повідомляє, що на даний час в газосховищах товариства природний газ ТОВ "ЖЕК-5 ЕК" не обліковується (а.с. 78-79).
09.01.2020 року до суду від третьої особи-2 Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Миколаївгаз" надійшли письмові пояснення (а.с. 108-113), в яких третя особа просить відмовити у задоволенні позову.
09.01.2020 року судом постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 29.01.2020 року.
27.01.2020 року до суду від третьої особи-1 Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшли письмові пояснення, в яких третя особа вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
27.01.2019 року до суду від представника третьої особи-1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.
Відповідач та третя особа-1 явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ухвалою суду від 09.01.2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
29.01.2020 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
27.04.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (Покупець) було укладено договір про закупівлю природного газу №1504000825-ВТВ (а.с. 15-19), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві у 2015 році природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для забезпечення виробничо-технологічних витрат та власних потреб (п.1.2 договору).
Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 року (а.с. 13) Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" поставило позивачу природний газ у квітні 2016 року в обсязі 21154,528 тис.куб.м на суму 158785887,17 грн для забезпечення власних виробничо-технологічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат.
Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 року (а.с. 14) Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" поставило позивачу природний газ у квітні 2016 року в обсязі 13810,676 тис.куб.м на суму 103662934,06 грн для балансування.
Позивач зазначає, що у квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія "ЖЕК-5" (ТОВ ЕК "ЖЕК-5") безпідставно набуло з газотранспортної системи 0,066 тис.куб.м природного газу, власником якого є Акціонерне товариство "Укртрансгаз". Так, для відбору відповідачем у квітні 2016 року природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є Акціонерне товариство "Укртрансгаз", через газорозподільну систему, оператором якої є Публічне акціонерне товариство "Миколаївгаз", останній (відповідач) повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання, як це передбачено абз.2 п.3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015 року та п.10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року.
У матеріалах справи наявні подані позивачем:
- копія довідки головного бухгалтера Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про списання газу на балансування 01.01.2016-30.06.2018 (а.с. 9);
- копія інформації про надходження на точках входу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених на операторів газорозподільних мереж, з зазначення обсягів небалансу за 2016 рік (а.с. 10);
- копія звіту ПАТ "Миколаївгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за квітень 2016 року (а.с. 11);
- копія реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за квітень 2016 року (а.с. 12).
Факт безпідставного (без оформлення будь-яких договірних відносин) відбору природного газу об'ємом 0,066 тис.куб.м позивач обґрунтовує звітом АТ "Миколаївгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за квітень 2016, та зазначає, що відповідачу в квітні 2016 року не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, а відтак відбір 0,066 тис.куб.м природного газу був здійснений з обсягів природного газу Акціонерного товариства "Укртрансгаз", що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора газотранспортної системи, що підтверджує довідкою головного бухгалтера Акціонерного товариства "Укртрансгаз".
Відтак, оскільки, на думку позивача, відповідач набув природний газ у квітні 2016 року в обсязі 0,066 тис.куб.м без будь-якої підстави, позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно в натурі на підставі ст.1212, ч.1 ст.1213 Цивільного кодексу України та про відшкодування вартості такого майна на підставі ч.2 ст.1213 Цивільного кодексу України, що визначається на момент розгляду судом даної справи та станом на липень 2019 року складає 441,04 грн (0,066 тис. куб. м. природного газу х 6682,54 грн (ціна закупівлі природного газу, що сформувалася протягом газового місяця, розміщена на офіційному сайті АТ "Укртрансгаз", яка є вартістю природного газу станом на липень 2019 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
За загальним правилом (ч. 1 ст. 5 ГПК України) суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Тобто, суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачено нормою матеріального права або договором.
Перелік способів захисту, зазначений в частині 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним, та суду надано право захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 статті 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі; у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Згідно ст. 400 Цивільного кодексу України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку, заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Зі змісту даних статей вбачається, що в даному випадку позивач повинен був звернутися до суду з позовом про витребування спірного майна з незаконного володіння, а у випадку відсутності цього майна - про стягнення його вартості.
Доказів відсутності у відповідача безпідставно набутих обсягів природного газу позивачем суду не надано.
Отже одночасне заявлення двох альтернативних вимог: 1) зобов'язання відповідача повернути позивачу в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,066 тис.куб.метрів; 2) стягнення з відповідача на користь позивача 441,04 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,066 тис.куб.метрів - є некоректним.
Зокрема, задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості майна, при умові неможливості повернення його в натурі, є передчасним, так як наперед припускає неможливість виконання судового рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння та передчасно констатує порушення права позивача за відсутності такого порушення.
Суд також звертає особливу увагу позивача на те, що резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно.
Задоволення позову в повному обсязі призведе до подвійного стягнення боргу, що є неприпустимим.
Положення ст.1212 Цивільного кодексу України, які визначають умови задоволення вимог у кондикційних зобов'язаннях, обов'язковою умовою для повернення майна передбачають одночасну сукупність трьох елементів:
- збільшення (набуття) майна у набувача (або збереження такого майна) з одночасним зменшенням майна у потерпілого у відповідному розмірі (або не збільшення такого майна);
- збільшення (збереження) майна у набувача за рахунок потерпілого;
- первісна відсутність правових підстав для збільшення (збереження) майна у набувача, або відпадіння таких підстав у подальшому (як у даному випадку стверджує позивач).
Встановлення сукупності зазначених умов є предметом доказування для позивача та, відповідно, оцінки для суду.
Своєю чергою, виходячи з тексту ст.1213 Цивільного кодексу України, повернення безпідставно набутого майна в натурі та відшкодування вартості такого майна є взаємовиключними способами судового захисту в кондиційних правовідносинах. При цьому, законодавцем сформульована пріоритетність натурального повернення безпідставно набутого майна, тоді як грошове відшкодування такого майна застосовується у випадку встановлення судом (доведення позивачем) неможливості його повернення. Наразі, в позовній заяві означені вимоги заявлені одночасно позивачем як самостійні вимоги.
Відповідно до п. 5 Кодексу ГТС (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - квітень 2016 року):
алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників;
небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації.
З інформації про надходження на точках входу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу, віднесених на операторів газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2016 рік (а.с.10) вбачається, що спірний обсяг природного газу віднесений на Оператора газорозподільної системи (ПАТ "Миколаївгаз") з вказівкою в якості небалансу.
Згідно з п. 2.3 Типового договору транспортування природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2497 від 30.09.2015 року та у відповідності до ч.2 ст.32 Закону України "Про ринок природного газу" послуги балансування природного газу є складовим елементом послуг транспортування природного газу, необхідність наявності договору про що між Оператором газотранспортної системи (позивачем) та Оператором газорозподільної системи (ПАТ "Миколаївгаз") вбачається з п.1 глави 1 розділу VІІІ, п.п.1, 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу газотранспортної системи. Таким чином, надання позивачем складених ним документів обліку, у тому числі й у відношенні спірного обсягу природного газу, свідчить про наявність договірних відносин з Оператором газорозподільної системи (ПАТ "Миколаївгаз"), які регламентують відносини небалансу по такому газу, що є несумісним з твердженням позивача про відсутність жодних правових підстав відносно передачі такого спірного газу з газотранспортної системи позивача відповідачу. Діюче законодавство в означеному випадку передбачає захист майнових інтересів Оператора газотранспортної системи в межах правовідносин комерційного балансування, урегульованого розділом ХІV Кодексу газотранспортної системи, яке має договірний характер.
Аргументом позивача щодо безпідставності набуття відповідачем природного газу за текстом позовної заяви є відсутність у відповідача постачальника природного газу у відношенні цього газу. Разом з тим, з наданого позивачем реєстру обсягів газу (а.с. 12) вбачається, що відповідний обсяг природного газу був використаний відповідачем як споживачем за договором з Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Отже, позивачем не доведено безпідставність як передачі природного газу з його газотранспортної системи відповідачу, так і безпідставність отримання цього газу останнім, що зумовлює неможливість задоволення заявлених позовних вимог та зобов'язання відповідача повернути позивачу майно (природний газ) на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.
Окрім того, згідно пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, під несанкціонованим відбором природного газу розуміється - відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.
Номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності) (пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи).
Таким чином, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства, за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженого обсягу газу номінації, фактичний відбір останнім обсягу газу, може вважатися несанкціонованим відбором природного газу.
Водночас, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, на Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальників природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі опалювальний сезон) покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації (пункт 1); операторам газорозподільних систем до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій (пункт 2).
Отже, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є Положення та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", зобов'язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам.
Таким чином, за наявності існування спеціально покладеного на постачальника обов'язку видати номінації, споживання відповідачем в квітні 2016 року природного газу в обсязі 0,066 тис.куб.м., не можна вважати несанкціонованим відбором.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності, слід зазначити наступне.
Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Приписами статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Згідно приписів ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 названої статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Судом не встановленого порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду, тому підстави для застосування позовної давності відсутні, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
3. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони у справі:
позивач: Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, буд.9/1, код ЄДРПОУ 30019801)
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія "ЖЕК-5" (54058, м.Миколаїв, вул.Лазурна, буд.5, код ЄДРПОУ 37518934)
Повний текст рішення складено і підписано 07.02.2020.
Суддя В.О. Ржепецький