79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.02.2020 Справа № 914/2585/19
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Абразив Груп», м.Запоріжжя
до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Стрий, Львівська область,
про стягнення 46'437,44 грн.,
Суддя Яворський Б.І.
при секретарі Муравець О.М.
Представники cторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Абразив Груп» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 46'437,44 грн., з яких: 40'543,82 грн. основного боргу, 3'558,96 грн. пені, 1'069,69 грн. 3% річних та інфляційне збільшення в сумі 1'264,97 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов договору не оплатив вартості поставленого товару.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11.12.2019 р. справу № 914/2585/19 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою суду від 16.12.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 16.01.2020 року, надано відповідачу строк на подання відзиву-протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, явку сторін визнано обов'язковою.
28.12.2019 р. відповідач подав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№54783/19), у якому зазначив, що податкова накладна №231 від 22.12.2018 р. на поставку вказаного у позовній заяві товару зареєстрована позивачем 11.01.2019 р., що підтверджується квитанцією №1 від 14.01.2019р. Крім того вказує, що 06.12.2019 р. відповідач здійснив оплату за отримай товар в сумі 40'543,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням за №2385789, призначення платежу: «оплата за круги зг. рах. №2644 від 20.12.2018 р. зг.дог.№СВРЗ-03-22-18-136/Ю від 12.10.2018 р.(в т.ч. ПДВ 6757,30) та зазначив, що розрахунок пені та 3% річних позивачем проведений невірно; просить відмовити у стягненні 80,00 грн. пені та 13,33 грн. 3%річних, а в частині стягнення основного боргу закрити провадження справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Ухвалою від 16.01.2020 р. Господарський суд Львівської області відклав розгляд справи на 06.02.2020 р.
04.02.2020р. відповідач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності і про те, що він підтримує пояснення, викладені у відзиві
Представники сторін у судове засідання 06.02.2020 р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судовому засіданні 06.02.2020 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
12 жовтня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Абразив Груп» та Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» укладено договір №СВРЗ-03-22-18-136/Ю, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом 2018 року поставити покупцю товари, зазначені в специфікації № 1 (додаток №1) до даного договору, що є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари згідно умов договору.
Разом з договором сторонами укладено специфікацію №1 (додаток №1 до договору поставки), у якій визначено найменування товару, ГОСТ, кількість та вартість товару, що постачатимуться відповідно до договору. Загальна вартість товару згідно специфікації відповідає ціні договору, визначеній у п. 3.1 договору.
Найменування (номенклатура, асортимент) товару - код ДК 021:2015 - 14810000-2 - абразивні вироби: олівець алмазний, круги шліфувальні, круги відрізні, круги обдирні (п.1.2 договору).
Відповідно до п.1.3 договору кількість товару складає 1039 шт. і визначається у специфікації №1 (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору.
Ціна договору становить 183'998,98 грн., у тому числі ПДВ 20% - 30'666,50 грн. (п.3.1 договору).
Згідно з п. 5.5 договору представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку - фактурі і/або накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника доручення на отримання даної партії товару.
У пункті 4.2 договору сторонами передбачено обов'язок покупця здійснити оплату поставленого товару протягом 10-ти банківських днів з дня отримання, на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі. До рахунка додаються: видаткова накладна та/або акт приймання-передачі товару (п.4.3 договору).
Відповідно до п.8.2. договору покупець за даним договором несе наступну відповідальність - у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами та скріплення печатками (за наявності) і діє до: в частині поставок - до 31.12.2018 р., в частині розрахунків - до повного їх виконання (п.12.1 договору).
На виконання умов договору ТзОВ «Абразив груп» 22.12.2018 р. поставило відповідачу обумовлений договором товар (круги обдирні та шліфувальні) на загальну суму 40'543,82 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи видатковою накладною №2888 та довіреністю №732 від 18.12.2018 р. на отримання товару. Видаткова накладна підписана сторонами без зауважень.
Позивач зазначив також, що поставка товару підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 17.10.2019 р. р. на суму 40'543,82 грн. Вказав, що відповідачу скеровувалась претензія №2 від 13.06.2019р. із проханням оплати заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
На виконання своїх зобов'язань за договором відповідач оплати у строки передбачені договором не здійснив, відтак, на думку позивача, станом на момент його звернення з позовною заявою заборгованість відповідача становила 40'543,82 грн. За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем нараховано 3'558,96 грн. пені, 1'069,69 грн. 3% річних та 1'264,97 грн. інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача.
Після звернення з позовом до суду відповідач здійснив оплату за отримай товар в сумі 40'543,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням за №2385789, призначення платежу «оплата за круги зг.рах. №2644 від 20.12.2018 р. зг.дог. №СВРЗ-03-22-18-136/Ю від 12.10.2018 р.(в т.ч. ПДВ 6757,30).
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору поставки № СВРЗ-03-22-18-136/Ю від 12 жовтня 2018р.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як свідчать матеріали справи, після звернення позивача з позовом відповідач здійснив оплату за отримай товар в сумі 40'543,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням за №2385789, призначення платежу «оплата за круги зг.рах. №2644 від 20.12.2018 р. зг.дог. №СВРЗ-03-22-18-136/Ю від 12.10.2018 р.(в т.ч. ПДВ 6757,30). Відтак, на момент ухвалення рішення заборгованість в частині основного боргу відсутня.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Враховуючи оплату відповідачем основного боргу після звернення позивача з позовною заявою, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення 40'543,82 грн. заборгованості за договором підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.
Щодо стягнення 3'558,96 грн. пені, 1'069,69 грн. 3% річних та 1'264,97 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
У пункті 4.2 договору сторонами передбачено обов'язок покупця здійснити оплату поставленого товару протягом 10-ти банківських днів з дня отримання, на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі.
Відповідно до ст. 256 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи наведене та беручи до уваги вихідні та святкові дні у 2018-2019 роках, останнім днем строку виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати заборгованості було 13.01.2019 року включно.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до частин 1-3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 вказаного Закону).
Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.8.2. договору покупець за даним договором несе наступну відповідальність - у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 3'439,00 грн.
Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, із врахуванням моменту виникнення у відповідача обов'язку оплати за товар, суд встановив, що стягненню з відповідача підлягає заявлена позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 1'264,97 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 1'056,36 грн. 3% річних, а не 1'069,69 грн.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 3'439,00 грн. пені, 1'264,97 грн. інфляційних втрат та 1'056,36 грн. 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №5251 від 27.11.2019 р. на суму 1'921,00 грн.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
За таких обставин, оскільки судом встановлено порушення відповідачем умов договору щодо виконання грошових зобов'язань (оплата здійснена із затримкою більше десяти місяців, при цьому докази поважності причин такого порушення відповідач не подав) то саме неправомірні дії відповідача призвели до виникнення спору, а, отже, суд вбачає за можливе застосувати ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при розподілі судових витрат, тому судовий збір у розмірі 1' 921,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі у частині стягнення основного боргу у розмірі 40'543,82 грн.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Львів, вул.Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (82400, Львівська область, м. Стрий, вул.Зубенка, 2; код ЄДРПОУ 40123439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Абразив Груп» (69084, м. Запоріжжя, вул. Магістраальна, 100-А; код ЄДРПОУ 33703603) 3'439,00 грн. пені, 1'264,97 грн. інфляційних втрат, 1'056,36 грн. 3% річних та 1'921,00 грн. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 07.02.2020 р.
Суддя Яворський Б.І.