Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" лютого 2020 р. Справа№ 910/9228/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Іоннікової І.А.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2019
у справі № 910/9228/19 (суддя: Бондаренко Г.П.)
за позовом Державного підприємства "Управління відомчої воєнізованої охорони (ДП "Управління ВОХОР")
до Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз"
про стягнення 40 000, 00 грн
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство "Управління відомчої воєнізованої охорони (ДП "Управління ВОХОР") (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (далі - відповідач) про стягнення грошової заборгованості за договором у розмірі 40 000, 00 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача грошову заборгованість у розмірі 40 000, 00 грн за договором № 1407000344 від 22.07.2014 (далі - Договір) про надання послуг, пов'язаних з особистою безпекою, що виникла в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, в частині оплати наданих позивачем послуг.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2019 у справі № 910/9228/19 позовні вимоги Державного підприємства «Управління відомчої воєнізованої охорони (ДП "Управління ВОХОР") до Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" про стягнення 40 000, 00 грн задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" на користь Державного підприємства Управління відомчої воєнізованої охорони (ДП "Управління ВОХОР") 40 000 грн 00 коп. основної заборгованості та 1 921 грн 00 коп. судового збору.
Рішення мотивоване тим, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 40 000, 00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований; строк оплати наданих послуг, у відповідності до умов договору є таким, що настав; відповідач, підписавши акт звіряння розрахунків за договором № 1407000344 від 22.07.2014 за період з 01.07.2014 до 01.10.2017 визнав заборгованість за договором в сумі 40 000, 00 грн.; позивач звернувся до суду із позовом з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у межах строку позовної давності.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із винесеним рішенням, Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2019 у справі №910/9228/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання:
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2019 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва 27.09.2019 у справі №910/9228/19 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.
27.11.2019 до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" надійшла заява про усунення недоліків з обґрунтованим клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9228/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2019; апеляційний перегляд оскаржуваного рішення ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
10.12.2019 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Апелянт зазначає, що висновки суду щодо наявності заборгованості ґрунтуються на припущеннях, оскільки позивачем подано копії документів в підтвердження своїх доводів, які поставлені під сумнів відповідачем; позивачем не надано копії чи оригіналу рахунку на оплату послуг згідно Договору; відповідач вважає, що дані, вказані у акті звіряння розрахунків та листі АТ «Укртрансгаз» №2102ВИХ-17-1066 від 21.11.2014 про борг не є підтвердженням такого боргу та не свідчать про визнання його відповідачем.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим. Позивач заперечує проти доводів апелянта щодо витребування судом акту №1-51приймання - передачу послуг з охорони за лютий 2015, оскільки умовою витребування доказів судом є наявність сумнівів у добросовісному здійсненні позивачем своїх процесуальних прав щодо доказів; наявність чи відсутність рахунку - фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити надані послуги з урахуванням того, що борг уже було частково погашено відповідачем; строк позовної давності переривався, оскільки відповідач вчиняв дії, що свідчать про визнання ним боргу, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
2.4. інші процесуальні дії у справі: судом апеляційної інстанції не вчинялись.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи
22.07.2014 між ДП "Управління ВОХОР", як виконавцем та ПАТ "Укртрансгаз" в особі директора філії "Управління магістральних газопроводів "ДОНБАСТРАНСГАЗ", як замовником, укладено договір № 1407000344 (далі - Договір), предметом якого є надання послуг, пов'язаних з особистою безпекою (охорона особливо важливих об'єктів СПЗГ "Червонопопівська" Сєвєродонецького ВУПЗГ УМГ "ДОНБАСТРАНСГАЗ") силами двох стаціонарних постів охорони на об'єкті замовника, адреса та розташування яких зазначені сторонами у Дислокації (додатку № 1 до договору). Замовник зобов'язався прийняти послуги виконавця і щомісячно сплачувати виконавцю оплату за отримані послуги (а.с.165-173).
Пунктами 1.3., 1.4 Договору сторони встановили, що послуги надаються замовнику з 21.09.2014 протягом 12 місяців. Місце надання послуг: с. Червонопопівка, Кремінський район, Луганська область.
Згідно з п. 2.3. Договору вартість охоронних послуг по договору на місяць розраховується на підставі Розрахунку вартості послуг з охорони об'єкту (додаток № 2 до договору) та складає 44 095, 51 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 7349, 25 грн.
Відповідно до п. 2.4. Договору до 05 числа кожного місяця виконавець складає і надсилає замовнику акт про надання послуг за попередній місяць та рахунок про оплату послуг по договору, замовник протягом 5 календарних днів підписує ці акти, та повертає один примірник виконавцю.
Оплата за послуги виконавця здійснюється замовником щомісячно згідно рахунку протягом 120 календарних днів після підписання акту про надання послуг у попередньому місяці, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на банківський рахунок виконавця (п. 2.5. Договору).
Пунктом 2.6. Договору встановлено, що датою оплати вважається дата зарахування коштів замовника на банківський рахунок виконавця.
В п. 11.1. Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з 21.09.2014 та діє протягом 12 місяців, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань.
Так, позивачем були надані відповідачу послуги за договором в лютому 2015 році на загальну суму 44 095, 51 грн, про що сторони 28.02.2015 підписали акт № 1-51 приймання - передачі послуг з охорони за лютий 2015 року (а.с. 23).
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані відповідачу послуги за Договором в лютому 2015 році на загальну суму 44 095, 51 грн. На підтвердження вказаного позивачем надано належним чином засвідчену копію акту № 1-51 від 28.02.2015 (а.с. 103), який містить підписи відповідальних осіб від виконавця та замовника, а також відтиски печаток сторін.
Відповідно до оригіналу акту звіряння розрахунків за договором № 1407000344 від 22.07.2014 за період з 01.07.2014 до 01.10.2017 (а.с. 175) позивач надав відповідачу послуги за договором, а останній їх оплачував впродовж вересня 2014 року - лютого 2015 року, однак станом на 31.03.2017 залишок по сплаті за послуги складає 40 000,00 грн.
З виписки по рахунку позивача в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» вбачається, що відповідач 06.03.2015 здійснив часткову оплату наданих позивачем послуг за договором в розмірі 4 095, 51 грн, зазначивши в призначенні платежу: "оплата за послуги охорони за лютий 2015 р., зг. Акту 1-51 від 28.02.2015, дог. 1407000344 від 22.07.2014…" (а.с. 137).
В матеріалах справи наявний оригінал листа за вих.№ 2101ВИХ-17-1066 від 21.11.2017 (а.с.174-176), в якому відповідач визнав факт наявності заборгованості за договором в розмірі 40 000, 00 грн., зазначивши, що «за даними бухгалтерського обліку по договору № 1407000344 від 22.07.2014 рахується дебіторська заборгованість у сумі 40 000,00 грн, яка залишається непогашеною на теперішній час».
Отже, з вищезазначеного вбачається, що у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в розмірі 40 000,00 грн. При цьому, відповідач доказів сплати заборгованості в матеріали справи не надав.
Щодо тверджень апелянта про неналежність та недопустимість доказів, на підставі яких було прийняте оскаржуване рішення.
Суд апеляційної інстанції оцінює критично доводи апелянта щодо ставлення під сумнів відповідність поданих копій документів на підтвердження своєї позиції позивачем при зверненні до суду. Так, зокрема, в матеріалах справи наявні оригінали договору № 1407000344 від 22.07.2014 з додатками (а.с.165-173), лист від 21.11.2017 за №2101ВИХ-17-1066 з додатками (а.с.174-176), акт звіряння розрахунків за Договором № 1407000344 від 22.07.2014 за період з 01.07.2014 до 01.10.2017 (а.с. 175), акт звірки розрахунків за період з 01.01.2018 по 01.12.2018 (а.с.176). Також, акт №1-51 від 28.02.2015 міститься в копії, засвідченій належним чином (а.с. 103).
Доводи апелянта щодо зобов'язання суду в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України не брати такі докази до уваги за відсутності оригіналів письмових доказів колегія суддів вважає необґрунтованими та відхиляє, оскільки позивачем, окрім належним чином завірених копій, доданих до позовної заяви, надано й оригінали таких письмових доказів до матеріалів справи разом з відповіддю на відзив (а.с.161-185).
Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що в силу приписів ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребовування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них оригінали доказів, що стосуються предмета спору, суд апеляційної інстанції оцінює критично доводи апелянта щодо застосування вищевказаних положень законодавства.
Також, твердження апелянта щодо неможливості виконати свій обов'язок щодо сплати вартості послуг за Договором за відсутності відповідного рахунку на оплату послуг по Договору суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки рахунок - фактура за своїми ознаками не є первинним документом та носить інформаційний характер. Відтак, ненадання рахунку - фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні приписів Цивільного кодексу, а тому наявність або відсутність рахунка - фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити надані послуги. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.03.2018 у справі №910/32579/15. Одночасно, вказана обставина не перешкоджала відповідачу частково виконати зобов'язання щодо оплати вартості послуг.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що відповідач визнав заборгованість за договором в розмірі 40 000, 00 грн, а саме: по - перше, здійснивши часткову оплату наданих послуг 4 095, 51 грн, зазначивши в призначенні платежу: "оплата за послуги охорони за лютий 2015 р., зг. Акту 1-51 від 28.02.2015, дог. 1407000344 від 22.07.2014…"; по - друге, підписавши акт звіряння розрахунків за Договором № 1407000344 від 22.07.2014.; по - третє, вказавши у листі вих.№ 2101ВИХ-17-1066 від 21.11.2017 таке: «за даними бухгалтерського обліку по договору № 1407000344 від 22.07.2014 рахується дебіторська заборгованість у сумі 40 000,00 грн, яка залишається непогашеною на теперішній час».
Щодо посилання апелянта на пропуск строку позовної давності.
Враховуючи вищеописане, суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо вчинення відповідачем 01.10.2017 та 21.11.2017 дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за договором в розмірі 40 000, 00 грн, а отже, в силу норм Цивільного кодексу України, строк позовної давності за відповідними вимогами переривався, і його перебіг почався від 22.11.2017 заново. Відтак, позивач звернувся до суду із позовом з вимогою про стягнення з відповідача 40 000, 00 грн заборгованості за Договором 15.07.2019 - у межах строку позовної давності, перебіг якої почався з 22.11.2017, відповідно у суду були відсутні підстави для застосування строку позовної давності та відмови у позові на цій підставі.
3.3. доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що відповідачем визнано заявлену до стягнення заборгованість в розмірі 40 000,00 грн за договором, що підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.
3.4. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду
Враховуючи обставини справи, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було здійснено в повному обсязі оплату наданих позивачем послуг з охорони за лютий 2015 року, внаслідок чого у відповідача існує заборгованість перед позивачем в розмірі 40 000,00 грн.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Таким чином, Відповідачем за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів не доведено сплату заборгованості у розмірі 40 000, 00 грн позивачеві, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи положення зазначених правових норм та те, що позивачем не обґрунтовано факт існування обставин, що зумовлюють розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, шо кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з положеннями ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребовування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Положеннями ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Також, згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Частиною 5 статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Одночасно, за приписами ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу
Єдиним аргументом апеляційної скарги є те, що відповідач не вважає подані позивачем документи на підтвердження своєї позиції належними та допустимими доказами, а також вважає, що строк позовної давності для стягнення заборгованості був пропущений.
Зазначені доводи суд апеляційної інстанції відхиляє, враховуючи вищезазначені норми законодавства та наявні в матеріалах справи документи.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2019 у справі № 910/9228/19 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/9228/19 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
7.1.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2019 у справі № 910/9228/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2019 у справі № 910/9228/19 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2019 у справі № 910/9228/19.
4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством «Укртрансгаз».
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Є.Ю. Шаптала
І.А. Іоннікова