номер провадження справи 32/9/20
05.02.2020 Справа № 908/187/20
м.Запоріжжя
Суддя Колодій Н.А., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Таскомбанк» про забезпечення позову
за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 30)
до відповідача Фізичної особи - підприємця Кропельницької Анастасії Михайлівни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення суми 13934,12 грн.,
Без виклику представників сторін
30.01.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Таскомбанк» до Фізичної особи - підприємця Кропельницької Анастасії Михайлівни про стягнення суми 13934,12 грн., з яких: сума 10000 грн. - основний борг, суму 1735,44 грн. - заборгованість по відсотках, сума 49 грн. - комісія, сума 2149,68 грн. - пеня.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/187/20 без проведення судового засідання.
Між тим, 03.02.2020 від АТ «Таскомбанк» надійшла заява про забезпечення позову, з вимогами вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно: 1/3 квартири, за адерсою: АДРЕСА_1 , що належить Кропельницькій А.М. та обмежити право виїзду Кропельницькій А.М. за межі України шляхом тимчасової відмови їй у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорта, якщо він був виданий раніше.
Обґрунтовуючи заяву позивач посилається на наступне. Відповідач навмисно не здійснює виконання зобов'язань за кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування, та є недобросовісним боржником, оскільки у будь-який спосіб ухиляється від виконання обов'язків, покладених на нього кредитним договором, в тому числі не відповідає на телефонні дзвінки працівників банку, вимикає мобільний телефон, не реагує у встановлений чинним законодавством та умовами вищезазначеного кредитного договору термін на письмові звернення банку. Дані обставини свідчать про ухилення відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. б Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань. Згідно з ч. 4 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті. Аналогічні заходи передбачені пп. 22-24 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення». На виконання Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів» від 24.03.2008 року за № 261/2008 Міністерством Юстиції України та Адміністрацією Державної прикордонної служби України видані спільні листи «Щодо запровадження єдиного порядку застосування державними виконавцями деяких норм чинного законодавства» від 27.05.2008 року N 25-32/463, N 25-5347 та «Щодо виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, в тому числі зі сплати аліментів, покладені на них рішеннями судів» від 06,06.2008 р. N 25-32/507 в яких вказано, що наявність в особи невиконаних зобов'язань покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України. На підставі викладеного просить заяву про забезпечення позову задовольнити.
Згідно ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
За приписами п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Між тим, із змісту заяви не вбачається жодного обґрунтованого припущення та не надано належних доказів на підтвердження того, що існують обставини, які дійсно можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення. Самі лише посилання позивача на те, що відповідач навмисно не здійснює виконання зобов'язань за кредитним, не відповідає на телефонні дзвінки працівників банку, вимикає мобільний телефон та не реагує на письмові звернення банку не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви в частині накладання арешту на майно відповідача. Більш того, зазначені позивачем обставини не підтверджені належними доказами.
Що стосується вимог про обмеження права виїзду Кропельницькій А.М. за межі України шляхом тимчасової відмови їй у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорта, якщо він був виданий раніше, суд зазначає наступне.
Статтею 337 ГПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом до закриття провадження у справі про неплатоспроможність такої фізичної особи в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
Зі змісту даної статті вбачається, що заява про тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України подається державним або приватним виконавцем під час здійснення дій з примусового виконання рішення суду. Таким чином, заява в частини вимог про обмеження права виїзду за межі України є передчасною та подана неналежною особою.
Крім того, посилання позивача на п. 2 ч. 1 та ч. 4 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в України громадян України», як на відмову у видачі паспорта та його вилучення є безпідставним та помилковим, оскільки пункт 2 частини першої статті 6 виключено на підставі Закону № 888-VIII від 10.12.2015, частину четверту статті 6 виключено на підставі Закону № 1474-VIII від 14.07.2016.
За таких обставин, у задоволенні заяви АТ «Таскомбанк» про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Таскомбанк» у про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її складання. Повний текст ухвали складено 05.02.2020.
Суддя Н.А. Колодій