ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.01.2020Справа № 910/15860/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В. В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс "Арктика"», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика», м. Київ
про стягнення 172 888,49 грн,
Представники:
від позивача: Кравчук А.С.;
від відповідача: Шишка Ю.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс "Арктика"» (далі - ТзОВ «ТЛК "Арктика"»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» (далі - ТзОВ «Укрлогістика»/відповідач) про стягнення 172 888,49 грн заборгованості з орендної плати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014 в частині своєчасної орендної оплати з 11-13 листопада 2016 року.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.11.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 09.12.2019.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.11.2019 повідомив сторін про перенесення судового засідання з 09.12.2019 на 12.12.2019 у зв'язку з відрядженням судді Бондарчук В.В. для участі у Міжнародній регіональній конференції.
28.11.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТзОВ «Укрлогістика» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що договір користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014 розірвано сторонами на підставі угоди про розірвання договору від 26.07.2016, відповідно підстави для нарахування орендної плати відсутні.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про застосування наслідків пропуску строків позовної давності. Водночас, разом із відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання про витребування доказів та про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
12.12.2019 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів.
Суд ухвалою від 12.12.2019 відмовив у задоволенні клопотання ТзОВ «Укрлогістика» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
У судовому засіданні 12.12.2019 оголошено перерву до 20.01.2020 у порядку ст. 216 ГПК України.
10.01.2020 через канцелярію суду від ТзОВ «Торгово-логістичний комплекс "Арктика"» надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Суд ухвалою від 13.01.2020 відмовив у задоволенні клопотання ТзОВ «ТЛК "Арктика"» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
13.01.2020 через відділ діловодства суду ТзОВ «ТЛК "Арктика"» подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з ТзОВ «Укрлогістика» заборгованість у розмірі 394 526,59 грн.
В судовому засіданні 20.01.2020 суд залишив без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України, оскільки подане з порушенням вимог п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.
20.01.2020 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 30.01.2020.
У судове засідання 30.01.2020 з'явились представники сторін, зокрема, позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
25.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс "Арктика"» (далі - розпорядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» (далі - користувач) було укладено договір користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1, у відповідності до якого розпорядником було надано в строкове платне користування користувачу майно, що розташоване у виробничому корпусі літера В, за адресою: Києво-Святошинський район, Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А, а саме холодильні камери: № 105 загальною площею 187,0 м2, № 106 загальною площею 351,1 м2, № 108 загальною площею 350,9 м2, №109 загальною площею 705,0 м2, №112 загальною площею 699,9 м2, №114 загальною площею 699,9 м2, №117 загальною площею 65 1,2 м2, №118 загальною площею 705,1 м2, №123 загальною площею 705, 9 м2, №127 загальною площею 555,0 м2.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що плата за користування одним м2 холодильної камери за одну добу становить 5,41 грн, крім того ПДВ - 1,09 грн, а всього - 6,50 грн. Плата за користування одним м2 ходильної камери №105 та №108 за одну добу становить 5,00 грн крім того ПДВ - 1,00 грн, а всього - 6,00 грн. Загальна сума орендної плати за одну добу оренди холодильних камер складала 30 022,50 грн, крім того ПДВ - 6 004,50 грн, а всього - 36 027,00 грн.
Згідно з п. 2.2.1. договору загальна сума плати за користування холодильною камерою за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за користування за попередній повний місяць на індекс інфляції, за даними Держкомстата України, що друкується в газеті «Урядовий кур'єр» за поточний місяць, без укладання додаткових угод до цього договору. Для розрахунку загальної суми плати за один місяць користування холодильною камерою сторони дійшли згоди базовим місяцем вважати - перший повний місяць користування, в який було встановлена або змінена плата за користування згідно п. 2.1 цього договору.
Пунктом 2.5. договору визначено, що оплата за користування холодильною камерою за наступні місяці сплачується до 05 числа місяця користування за поточний місяць користування.
Договір набуває чинності з дати підписання та діє по 31 грудня 2016 року (включно) з урахуванням додаткової угоди №16/1 від 31.12.2015. (пункт 7.1 договору).
Позивач стверджує, що починаючи з 01.07.2016, відповідачем взяті на себе зобов'язання зі сплати орендної плати на користь ТзОВ «ТЛК "Арктика"» належним чином не виконувались, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Крім того, позивач наголошує на тому, що наприкінці липня 2016 року, ТзОВ «ТЛК "Арктика"» стало об'єктом спроби рейдерського захоплення, внаслідок викрадення невстановленими особами за допомогою фізичної сили всієї бухгалтерії та договорів з офісу товариства. На підтвердження вказаних обставин, позивач надав копії довідки з поліції від 18.08.2016 №16/2964 про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016110200002964; листа з поліції від 13.10.2016 021473/24/3/1-2016 та ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.10.2018 у справі №369/11688/18. За інформацією позивача, слідство в кримінальному провадженні №12016110200002964 триває.
Так, листом від 05.08.2016 позивач повідомив відповідача про припинення повноважень колишнього директора, скасування довіреностей та зміну банківських реквізитів, на які необхідно сплачувати орендні платежі.
Листом від 11.08.2016 ТзОВ «ТЛК "Арктика"» вимагало від відповідача невідкладно погасити існуючу заборгованість за договором.
Листом від 17.08.2016 позивач звернувся до ТзОВ «Укрлогістика» з проханням надати всі наявні у нього укладені з ТзОВ «ТЛК "Арктика"» договори за період з 01.01.2015 по 01.08.2016, додаткові угоди та акт звірки взаєморозрахунків тощо.
Листом від 12.10.2016 ТзОВ «ТЛК "Арктика"» просило ТзОВ «Укрлогістика» сплатити наявну заборгованість та надати копію договору.
31.01.2017 позивач листом вих. №31-01-17/1 повідомив відповідача про відмову від договору на підставі ч.ч. 1, 3 ст. 651, ст. 782 ЦК України і вимагав погасити заборгованість та повернути майно з оренди.
Позивач зазначає, що відповідачем не виконано обов'язку щодо повернення майна та внесення орендної плати за його користування.
Водночас, заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем надано суду угоду від 26.07.2016 про розірвання договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014, підписану представниками сторін. На день розгляду цієї справи угода від 26.11.2016 про розірвання договору №25/12/14-1 в судовому порядку недійсною не визнана, відповідно приймається судом до уваги.
Так, відповідно до п. 1 вказаної угоди, сторони дійшли згоди про розірвання договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014 з 27.07.2016.
Сторони погодили та зазначають, що останній день надання послуг за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014 є 26.11.2016 (п. 2 угоди).
У відповідності до п. 3 угоди сторони підтверджують, що на момент припинення дії договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов'язань, в т.ч. по орендній платі.
Також між сторонами був підписаний акт прийому-передачі повернення з користування відповідно до умов угоди про розірвання від 26.11.2016 договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014, в якому зазначено, що даний акт є невід'ємною частиною договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25 грудня 2014 року, укладеного між сторонами та підтверджує факт повернення з користування холодильних камер за договором.
Отже, позивач звертаючись до суду з цим позовом вважає, що у відповідача існує заборгованість за користування холодильними камерами за період з 11 по 13 листопада 2016 року в розмірі 172 888,49 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)
За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з положеннями статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.
Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Судом встановлено, що між сторонами укладено договір користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1, у відповідності до якого позивачем було надано в строкове платне користування відповідачу майно, а саме холодильні камери: № 105 загальною площею 187,0 м2, № 106 загальною площею 351,1 м2, № 108 загальною площею 350,9 м2, №109 загальною площею 705,0 м2, №112 загальною площею 699,9 м2, №114 загальною площею 699,9 м2, №117 загальною площею 65 1,2 м2, №118 загальною площею 705,1 м2, №123 загальною площею 705, 9 м2, №127 загальною площею 555,0 м2.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Водночас, судом також встановлено, що 26.07.2016 між позивачем та відповідачем укладено угоду про розірвання договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014, підписану представниками сторін.
При цьому, суд зазначає, що на день розгляду цієї справи угода про розірвання договору №25/12/14-1 від 26.11.2016 в судовому порядку недійсною не визнана.
Отже, відповідно до п. 1 угоди сторони дійшли згоди про розірвання договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014 з 27.07.2016. Крім того, в п. 3 цієї угоди зазначено, що сторони підтверджують, що на момент припинення дії договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов'язань, в т.ч. по орендній платі.
Крім того, в матеріалах справи міститься підписаний сторонами акт прийому-передачі повернення з користування відповідно до умов угоди про розірвання від 26.11.2016 договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014, в якому зазначено, що даний акт є невід'ємною частиною договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25 грудня 2014 року, укладеного між сторонами та підтверджує факт повернення з користування холодильних камер за договором.
Враховуючи те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження недійсності угоди про розірвання договору №25/12/14-1, суд дійшов висновку, що договір користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 припинив свою дію 27.07.2016, тому підстави для нарахування орендної плати за користування холодильними камерами за період з 11 по 13 листопада 2016 року в розмірі 172 888,49 грн відсутні.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс "Арктика"» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» заборгованості за користування холодильними камерами за період 11 по 13 листопада 2016 року в розмірі 172 888,49 грн є безпідставними, відповідно задоволенню не підлягають.
Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс "Арктика"» відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України
Повний текст рішення складено: 05.02.2020.
Суддя В.В. Бондарчук