ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.02.2020Справа № 910/16188/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного Акціонерного Товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під'їзд)
про витребування коштів 167 862,29 грн.
Представники: без виклику представників сторін
Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення коштів 167 862,29 грн.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 21.10.2017 виникла дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів DAF FT CF 85.430 д.н.з. НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ) та Mersedes-benz s 500 L д.н.з. НОМЕР_2 ( ОСОБА_2 ). Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" на підставі договору № F0-00017389 від 31.08.2017 добровільного страхування транспортного засобу, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування потерпілій особі у розмірі 173 327,50 грн., а тому позивачем відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Водія транспортного засобу - автомобіля DAF FT CF 85.430 д.н.з. НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ), визнано винним у скоєнні ДТП, відповідно до довідки №3017296728031181 та 29.01.2018 провадження по справі було закрите внаслідок закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 167 862,29 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.11.2019 залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" без руху в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу час для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду, а саме надати докази сплати судового збору у розмірі 596,93 грн.; копію ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.01.2018; належні докази направлення (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек) на адресу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" листів вих. №0057 від 12.03.2018 та вих. №163 від 09.07.2018 до регресної вимоги №262 від 12.12.2017.
29.11.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивачем надано копію ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.01.2018, докази сплати судового збору у розмірі 596,93 грн. та письмові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/16188/19 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
23.12.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову з тих з підстав, що позивачем не надано жодних доказів про встановлення судом вини водія ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, тобто, доказів цивільно-правової відповідальності відповідача.
27.12.2019 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що у постанові Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.01.2018 по справі №495/8834/17 було встановлено, "що ОСОБА_1 не дотримався безпечної дистанції, щоб мати змогу постійно контролювати рух авто та безпечно керувати ним, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах бачення шляху в темну пору доби, здійснив зіткнення з попереду рухавшимся автомобілем НОМЕР_2 , в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження". Отже, у даному провадженні вищевказана постанова впливає на права та інтереси сторін і тягне за собою майнові наслідки.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
31 серпня 2017 року на підставі договору страхування №FO-00017389 ПрАТ "Страхова група "ТАС" (надалі - позивач, страховик) застрахувало автомобіль марки Mersedes-benz S 500 L, державний номер НОМЕР_2 , страхувальником та вигодонабувачем якого є ОСОБА_3 .
Згідно з довідки № НОМЕР_3 про дорожньо-транспортну пригоду та протоколу про адміністративне правопорушення №967264 вбачається, що 21.10.2017 о 22:40 год. на 197 км автодороги Київ-Одеса мала місце дорожньо-транспортна пригода, за наслідками якої ОСОБА_1 керуючи автомобілем DAF FT CF 85.430, державний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, здійснив зіткнення з автомобілем Mersedes-benz S 500 L, державний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_4 .
Матеріали по вищевказаній дорожньо-транспортній пригоді були передані до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, яким винесено постанову від 29.01.2018 про відмову у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до Звіту вих. №1192, складеного 07.11.2017 ТОВ «Експертно-Асистуюча компанія «Фаворит», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mersedes-benz S 500 L, державний номер НОМЕР_2 , склала 216 659,37 грн.
За страховим випадком - ДТП що сталась 21.10.2017 за участю застрахованого автомобіля Mersedes-benz S 500 L, державний номер НОМЕР_2 , згідно складеного страхового акту №25839В/34/2017 від 24.11.2017 позивачем було визначено суму страхового відшкодування у розмірі 173 327,50 грн, частина якого у розмірі 21 332,50 грн була скерована в рахунок несплачених страхових платежів, а інша частина у розмірі 151 995,00 грн виплачена згідно платіжного доручення №47331 від 27.11.2017.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається із долученої до матеріалів справи довідки №3017296728031181 про дорожньо-транспортну пригоду та протоколу про адміністративне правопорушення №967264, 21 жовтня 2017 року о 22:40 год. на 197 км автодороги Київ-Одеса ОСОБА_1 , керуючи автомобілем DAF FT CF 85.430, державний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, щоб мати змогу постійно контролювати рух авто та безпечно керувати ним, а також щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах бачення шляху в темну пору доби, в результаті чого здійснив зіткнення з попереду рухавшимся автомобілем Mersedes-benz S 500 L, державний номер НОМЕР_2 . В результаті ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
Протоколом про адміністративне правопорушення №967264 встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1., 12.1 та 12.2. Правил дорожнього руху, за що у відповідності до ст. 124 КУпАп передбачена адміністративна відповідальність.
Щодо посилання відповідача на відсутність судового рішення, яким встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, суд зазначає, що відсутність преюдиційного доказу вини особи у завданні шкоди не позбавляє суд можливості самостійно встановити ці обставини у ході розгляду справи на підставі поданих доказів.
Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 вини у вчиненні ДТП, яка сталась 21.10.2017.
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З матеріалів справи вбачається, що станом на момент вчинення ДТП автомобіль DAF FT CF 85.430, державний номер НОМЕР_1 , був застрахований згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АМ/000873759) у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" з лімітом відповідальності за заподіяну шкоду майну у розмірі 100 000,00 грн та з франшизою у розмірі 1000,00 грн.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Mersedes-benz S 500 L, державний номер НОМЕР_2 , відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування №FO-00017389 від 31.08.2017, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль Mersedes-benz S 500 L, державний номер НОМЕР_2 .
В розумінні положень Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АМ/000873759) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000 грн., франшиза - 1000,00 грн., таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 99 000,00 грн, що і відповідає розміру заявлених позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування.
Що стосується вимог позивача про стягнення пені у розмірі 54 216,74 грн, 3% річних у розмірі 4646,22 грн та інфляційних втрат у розмірі 9999,33 грн, нарахованих за період прострочення з 11.03.2018 по 02.10.2019, суд зазначає наступне.
Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 992 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до п. 36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Згідно з п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, або у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Судом встановлено, що 12.12.2017 позивач звертався до відповідача з регресною вимогою вих. №262, у якій просив останнього здійснити відшкодування шкоди у розмірі 173 327,50 грн.
Листом вих. №11770 від 26.12.2017 відповідач повідомив про неможливість наразі прийняття рішення щодо здійснення страхового відшкодування за відсутності постанови суду про встановлення винної у ДТП особи.
З доданих до матеріалів справи листів вих. №0057 від 12.03.2018 та вих. №163 від 09.07.2018 вбачається, що позивач направляв відповідачу додаткові документи в копіях на 2 аркушах та вимагав сплатити страхове відшкодування.
Приймаючи до уваги, що станом на момент звернення позивача з регресною вимогою від 12.12.2017, від якої останній відраховує встановлений п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк, була відсутня постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.01.2018, а подальші листи позивача не містили доказів направлення саме вищевказаної постанови, суд приходить до висновку про недоведеність факту прострочення та відсутність належних доказів для його встановлення, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині 3% річних, інфляційних втрат та пені не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного Акціонерного Товариства "Страхова група "ТАС".
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під'їзд, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного Акціонерного Товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, ідентифікаційний код 30115243) страхове відшкодування у розмірі 99 000 (дев'яносто дев'ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05.02.2020
Суддя Л.Г. Пукшин