ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" лютого 2010 р. Справа № 2а-3165/09/0970
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Гундяка В.Д.,
при секретарі Лавринович Т.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача голови - Городенківської РДА Плаксій Л.П.,
відповідача - голови Городенківської міської ради Яворського С.Л.,
представника третьої особи Бачинського В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_1 до прокурора Городенківського району Івано-Франківської області Левенця Василя Івановича, голови Городенківської районної державної адміністрації (далі - РДА) Ємчука Василя Дмитровича, голови Городенківської міської ради Яворського Степана Любомировича, третя особа: Городенківська районна санітарно-епідеміологічна станція (далі - СЕС) про зобов'язання до вчинення дій,
26.11.2009 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до прокурора Городенківського району Івано-Франківської області Левенця Василя Івановича, голови Городенківської РДА Ємчука Василя Дмитровича, голови Городенківської міської ради Яворського Степана Любомировича, третя особа: Городенківська районна СЕС про зобов'язання до вчинення дій.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що підставою для звернення до суду з позовом є незаконне на думку позивача облаштування цвинтаря в зоні санітарної охорони водозабору міського водопроводу. Суду зазначив, що у травні 2008 року громада Монастириського кута м. Городенки вирішила облаштувати кладовище на східній околиці міста і на даний час там вже захоронено 7 осіб. З даного приводу позивач неодноразово звертався із відповідними зверненнями до прокурора Городенківського району, міського голови м. Городенки, голови Городенківської РДА. Вважає, що відповідно до ЗУ «Про місцеве самоврядування»міський голова зобов'язаний притягнути осіб, що проводили захоронення на даній території, до відповідальності.
Суду також зазначив, що на його думку облаштування незаконного цвинтаря призвело до збільшення в районі кількості хворих на туберкульоз. Тому просив прийняти рішення, яким зобов'язати відповідачів особисто вчинити перезахоронення похованих 7 осіб на міський цвинтар.
В судовому засіданні відповідач - голова Городенківської міської ради позов не визнав з мотивів, наведених у письмовому запереченні на позовну заяву. Зокрема, суду пояснив, що на даний час Городенківська міська рада рішення про облаштування кладовища на східній околиці міста по вул. Володимира Великого не приймала, він як міський голова жодних дозволів на облаштування цвинтаря не надавав. Однак громада самочинно за участю духовних наставників місцевих церков висвятила місце, а надалі сім'ї померлих на цьому куті міста здійснили самочинні захоронення. Одночасно відповідач зазначив, що побоювання позивача щодо безпечності питної води, є надуманими та безпідставними, оскільки згідно висновків Львівської геологорозвідувальної експедиції ДП «Західукргеологія від 13.12.1983 року»другий пояс зони санітарної охорони міського водозабору становить довжиною 320 метрів і шириною 285 метрів(у даному випадку 1200 метрів та 60 метрів відповідно), що абсолютно виключає можливість попадання бактеріологічних матеріалів до питної води.
Представник відповідача -Городенківської РДА вимоги позивача вважає безпідставними з мотивів наведених у письмовому запереченні на позовну заяву. Зокрема, представник відповідача суду пояснила, що відповідно до ст.8 ЗУ «Про поховання та похоронну справу»питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання входить в компетенцію виконавчого комітету Городенківської міської ради. Одночасно вказала, що відповідно до ст.21 вищевказаного Закону перепоховання останків померлих здійснюється за рішенням виконавчого комітету міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу СЕС, лікарського свідоцтва про смерть та дозволу про поховання останків на іншому місці.
Відповідач -прокурор Городенківського району в судове засідання не з'явився, направив заяву, в якій просить розглянути справу без його участі та вважає позов безпідставним, оскільки будь-яких звернень від позивача з приводу законності проведення поховань на адресу прокуратури Городенківського району не надходило. Крім того, відповідно до ЗУ «Про місцеве самоврядування»питання про видачу дозволів на виділення земельних ділянок належить до компетенції виконавчих комітетів міських рад.
Представник третьої особи суду пояснив, що облаштування нового кладовища в м. Городенка здійснено самовільно і з порушенням чинного законодавства та державних санітарних правил, зазначив, що на його думку, рішення громади міста для цього недостатньо. Вважає, що міським головою не прийнято до неухильного виконання ЗУ «Про поховання та похоронну справу», а посилання на висновок Львівської геологорозвідувальної експедиції ДП «Західукргеологія від 13.12.1983 року»є необгрунтованим. У зв'язку з захороненням на землях по вул. Володимира Великого м. Городенки Городенківською районною СЕС направлялися звернення до прокуратури Городенківського району, Городенківської міської ради, начальника управління з контролю за використанням та охороною земель в Івано-Франківській області, голови Городенківської РДА, однак жодних заходів по недопущенню захоронення в забороненому місці не вжито.
Вислухавши позивача, відповідача, представників відповідача та третьої особи дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.
В судовому засіданнні встановлено, що у травні 2008 року громада Монастириського кута м. Городенки вирішила облаштувати кладовище на східній околиці міста, з приводу чого до Городенкіської міської ради було подано звернення, за результатами розгляду якого прийнято рішення за №1121 від 22.04.2008 року про відмову в наданні дозволу на збір матеріалів погодження місця розташування кладовища.
Однак, в порушення ЗУ «Про поховання та похоронну справу»на даній території було здійснено захоронення 7 осіб, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Дані обставини згідно ч.3 ст. 72 КАС України доказування не потребує, як така, що визнається сторонами та в суду не виникає сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.
Суд погоджується з твердженням позивача щодо незаконності облаштування цвинтаря з огляду на нижченаведене.
Згідно п.3 ч.1 ст.16 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації»місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.
Відповідно до п.1. ч.4 ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування»сільський, селищний, міський голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади.
Згідно з п.1 ч.1 ст.33 вищезазначеного закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.
Ст.8 ЗУ «Про поховання та похоронну справу»зазначає, що питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання належать до компетенції органів місцевого самоврядування та їх виконачих комітетів. Оскільки рішення про відведення земельної ділянки під нове кладовище Городенківською міською радою не приймалося і відповідно дозвіл на захоронення надавався, то поховання померлих на східній околиці міста по вул. Володимира Великого в м. Городенка є незаконним.
В зв'язку з захороненням на землях по вул. Володимира Великого м. Городенки Городенківською районною СЕС винесено припис за №1911 від 13.11.2008 року про заборону поховання людей в місцях не відведених на кладовище та проведення перезахоронення поховань здійснених в даних місцях. На даний припис виконавчим комітетом Городенківської міської ради надано відповідь, що оскільки до неї за дозволом на захоронення померлих на даній ділянці ніхто з громадян не звертався, рішення про відведення земельної ділянки під нове кладовище не приймалося, то і жодні дозволи на такі захоронення нікому не надавались. Також третьою особою було прийнято постанову від 27.11.2008 року про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства, якою заборонено поховання на орних землях запасу міської ради, які не відведені під кладовище.
Проте недивлячись на незаконність поховань позов до задоволення не підлягає виходячи з нижчевикладеного.
Судом встановлено, що облаштування цвинтаря на землях по вул. Володимира Великого м. Городенки право позивача на безпечну питну воду не порушило.
Так на переконання суду твердження позивача про епідеміологічну загрозу якості питної води є безпідставним з огляду на наступне .
Відповідно до п.9 ч.1 ст.21 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації»Городенківська РДА розробляє і забезпечує дотримання правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зони санітарної охорони джерел водопостачання; обмежує або забороняє використання підприємствами питної води у промислових цілях. На виконання даного положення виконавчим комітетом Городенківської міської ради прийнято рішення про затвердження зон санітарної охорони свердловин Городенківського державного управління водопровідно-каналізаційного господарства, яким затверджено зону санітарної охорони другого поясу довжиною 320 метрів і шириною 285 метрів від свердловини, який відповідно до висновку Львівської геологорозвідувальної експедиції ДП «Західукргеологія від 13.12.1983 року»призначений для захисту водоносного горизонту від мікробних і хімічних забруднень. Оскільки, місце захоронення знаходиться від свердловин і каптажу міського водозабору на віддалі 1200 метрів, а глибина залягання водоносного пласту в цьому місці сягає понад 60 метрів, то місця захоронення знаходяться у третій зоні санітарної охорони, що не складає жодної епідеміологічної загрози для оточуючих.
При цьому суд враховує, що другий пояс зони санітарної охорони призначений для захисту водоносного горизонту від мікробних і хімічних забруднень, а третій пояс -виключно для захисту від хімічного забруднення.
Крім того позовні вимоги не можуть бути задоволені і з наступних підстав.
На переконання суду захист навіть і порушеного права можливий лише в межах чинного законодавства та у спосіб, що не суперечить ні нормам закону, ні загальним засадам права.
Так системний аналіз, який провів Конституційний Суд України та виклав у своєму рішенні за N 18-рп/2004 від 01.12.2004, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст та означає правовий феномен, який не може суперечити Конституції України і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права.
Перепоховання останків померлих відповідно до ст.21 вищевказаного закону допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі. Однак, як вбачається із матеріалів справи будь-яких заяв від осіб, які здійснювали поховання не надходило, тому здійснити перепоховання без зазначених в законі підстав на переконання суду неможливо.
Таким чином обраний позивачем спосіб захисту свого права прямо суперечить вимогам чинного законодавства.
Оскільки крім цього і вимогами ст.6 ЗУ «Про поховання та похоронну справу»передбачено право громадян на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті, інтерес позивача щодо перезахоронення не може бути визначений як охоронюваний законом та захищений судом, як такий, що суперечить законам України, суспільним інтересам, та загальновизнаним принципам права.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги безпідставними, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд
в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення встановлених ст.186 КАСУ строків подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги, якщо таку заяву чи скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання протягом десяти днів з дня: для прокурора Городенківського району - отримання копії постанови, а для інших осіб - складення в повному обсязі, заяви про її апеляційне оскарження, після чого протягом двадцяти днів -апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у десятиденний строк з дня: для прокурора Городенківського району - отримання копії постанови, а для інших осіб - складення в повному обсязі.
Суддя: Гундяк В.Д.
Постанова складена в повному обсязі 02.03.2010 року.