ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" лютого 2010 р. Справа № 2а-3200/09/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Басай О.В.
при секретарі Короташ О.Б.
за участю:
представника позивача - Дунець О.Я.;
представника відповідача - Гуменюк Б.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття", вул. Майданська, 5, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400
до відповідача: Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області, вул. Визволення, 2, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000501500/0 та №0000511500/0 від 18.08.2009 року,-
ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000501500/0 та №0000511500/0 від 18.08.2009 року.
15.02.2010 року представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000501500/0 та №0000511500/0 від 18.08.2009 року.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що відповідачем проведена перевірка ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" за результатами якої складено акт, в якому зазначено порушення вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тобто несвоєчасно сплачено акцизний збір за період з 30.09.2008 року по 30.07.2009 року. Однак, зазначені в акті порушення є безпідставними, оскільки всі узгоджені податкові зобов'язання з акцизного збору за період з 30.09.2008 року по 30.07.2009 року сплачені вчасно, що підтверджується платіжними дорученнями. При цьому в платіжних дорученнях чітко вказується призначення платежу, а саме "сплата узгодженої суми податкового зобов'язання по акцизному збору за відповідний період". Проте, відповідач на підставі п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зарахував сплачені суми не в рахунок сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за вказані в платіжних дорученнях періоди, а в рахунок сплати податкового боргу в порядку календарної черговості. З такими діями відповідача ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" не погоджується, так як відповідно до п.7.7 ст.7 вищенаведеного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення, за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Однак, вищезазначеним пунктом не встановлено право чи обов'язок саме податкового органу змінювати призначення платежу шляхом зміни податкових зобов'язань в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не перебачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що вважає безпідставним твердження позивача про те, що п.7.7 ст.7 Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не встановлено право чи обов'язок податкового органу змінювати призначення платежу шляхом зміни податкових зобов'язань в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Зазначив, що в даному випадку не враховано, що зазначений в п.7.7. ст.7 вищенаведеного Закону порядок сплати та зарахування податків є єдиним для всіх платників податків та органів державної податкової служби України. Також зазначив, що незважаючи на бажання платника податків спрямувати кошти на сплату поточних надходжень всупереч законодавчо встановленій черговості зарахування таких платежів у рахунок погашення податкового боргу, податкові органи мають правові підстави здійснювати зарахування таких податкових платежів в автоматичному режимі. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши думку представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати акцизного збору з нафтопродуктів до бюджету. За результатами даної перевірки складено акт №675/15-00152230 від 18.08.2009 року. З даного акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме, несвоєчасно сплачено акцизний збір за період з 30.09.2008 року по 30.07.2009 року (а. с. 8-10).
На підставі вищенаведеного акта податковим повідомленням-рішенням №0000511500/0 від 18.08.2009 року до позивача за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем акцизний - збір інші нафтопродукти застосовано штраф у розмірі 50%, в сумі 2015753, 37 грн. (а. с.11).
Також, судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням №0000501500/0 від 18.08.2009 року до позивача за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем акцизний збір на бензин моторний застосовано штраф у розмірі 50%, в сумі 931555, 42 грн.(а. с. 12).
Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що штраф в сумі 2015753, 37 грн. застосовано до позивача за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання в сумі 4031506, 74 грн. згідно постанови Верховного Суду України від 26.02.2008 року за платежем акцизний збір - інші нафтопродукти відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000511500/0 від 18.08.2009 року.
З матеріалів справи та акту перевірки №675/15-00152230 від 18.08.2009 року вбачається, що висновок про затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання відповідачем зроблено на підставі платіжних доручень, якими фактично сплачено вищенаведене податкове зобов'язання, а саме, платіжне доручення №196 від 18.09.2008 року на суму 500000, 00 грн. призначення платежу "оплата акцизного збору з інших н/прод. за серпень місяць 2008 року", платіжне доручення №291 від 30.09.2008 року на суму 2423024, 15 грн. призначення платежу "оплата акцизного збору з інших н/прод. за серпень місяць 2008 року", платіжне доручення №272 від 29.10.2008 року на суму 443503, 92 грн. призначення платежу "оплата акцизного збору з інших н/прод. за вересень місяць 2008 року", платіжне доручення №69 від 29.01.2009 року на суму 10117732, 74 грн. призначення платежу "оплата акцизного збору з інших н/прод. за грудень місяць 2009 року" (а. с. 43-44).
Проте, відповідач на підставі п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зарахував сплачені суми не в рахунок сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за вказані в платіжних дорученнях періоди, а в рахунок сплати податкового боргу в порядку календарної черговості.
Також, судом встановлено, що штраф в сумі 931555, 42 грн. застосовано до позивача за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання в сумі 1863110, 74 грн. згідно розрахунків акцизного збору №25521 від 20.03.2008 року, №25521 від 21.04.2008 року, №12157 від 20.05.2008 року та постанови Верховного Суду України від 26.02.2008 року за платежем акцизний збір на бензин моторний відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000501500/0 від 18.08.2009 року.
З матеріалів справи та акту перевірки №675/15-00152230 від 18.08.2009 року вбачається, що висновок про затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання відповідачем зроблено на підставі платіжних доручень, якими фактично сплачено вищенаведене податкове зобов'язання, а саме, платіжне доручення №233 від 27.03.2008 року на суму 185862, 67 грн. призначення платежу "оплата акцизного збору з бензинів моторних за лютий місяць 2008 року", платіжне доручення №271 від 29.04.2008 року на суму 17353, 97 грн. призначення платежу "оплата акцизного збору з бензинів моторних за березень місяць 2008 року", платіжне доручення №284 від 29.05.2008 року на суму 841266, 16 грн. призначення платежу "оплата акцизного збору з бензинів моторних за квітень місяць 2008 року", платіжне доручення №290 від 30.09.2008 року на суму 2438317, 18 грн. призначення платежу "оплата акцизного збору з бензинів моторних серпень місяць 2008 року", платіжне доручення №254 від 24.10.2008 року на суму 200000, 00 грн. призначення платежу "оплата акцизного збору з бензинів моторних вересень місяць 2008 року", платіжне доручення №271 від 29.10.2008 року на суму 456354, 98 грн. призначення платежу "оплата акцизного збору з бензинів моторних вересень місяць 2008 року", платіжне доручення №65 від 11.11.2008 року на суму 300000, 00 грн. призначення платежу "оплата акцизного збору з бензинів моторних за жовтень місяць 2008 року", платіжне доручення №256 від 28.11.2008 року на суму 808699, 32 грн. призначення платежу "оплата акцизного збору з бензинів моторних жовтень місяць 2008 року", платіжне доручення №191 від 26.12.2008 року на суму 5542078, 83 грн. призначення платежу "оплата акцизного збору з бензинів моторних за листопад місяць 2008 року" (а. с. 13-15, 45-47).
Однак, відповідач на підставі п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зарахував сплачені суми не в рахунок сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за вказані в платіжних дорученнях періоди, а в рахунок сплати податкового боргу в порядку календарної черговості.
Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (далі - Закону) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення, за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку, а грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 №679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин, суд вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то суд зазначає наступне.
З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.
Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.
Крім цього, суд зазначає, що аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України №358/13/13-09 від 17.03.2009 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що даний позов є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області №0000501500/0 та №0000511500/0 від 18.08.2009 року.
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Басай О.В.
Постанова складена в повному обсязі 19.02.2010 року.