Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
04 лютого 2020 р. справа № 520/8308/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Харківській області про скасування рішення, зобов'язання надати нову індивідуальну податкову консультацію, -
встановив:
Позов прийнято до розгляду ухвалою від 28.10.2019 року.
Судові засідання у підготовчому провадженні призначались на 19.10.2019р., 11.12.2019р., 16.01.2020р.
Ухвалою суду від 16.01.2020 року замінено відповідача правонаступником - ГУ ДПС у Харківській області.
16.01.2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті
Суд, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.
Суть спору полягає у наявності чи відсутності правових підстав для виконання заявником податкового обов'язку з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти власності - квартири та стану реалізації контролюючим органом управлінської функції з надання індивідуальної податкової консультації.
Так, позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, платник, ФОП, підприємець) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Харківській області №123/31/1542, №123/31/1546, №123/31/1547, №123/31/1548 від 28.08.2018р.; 2) зобов'язання ГУ ДФС України в Харківській області надати нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням позиції та рішення суду; 3) стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 судових витрат.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що контролюючим органом невірно обчислена сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за належні платнику на праві приватної власності квартири та безпідставно не надана індивідуальна податкова консультація.
Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, контролюючий орган, адміністративний орган, ГУ, Управління) з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення зазначив, що громадянин є власником об'єктів нерухомого майна - квартир, а тому повинен сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виходячи із загальної сумарної площі квартир. Стверджував, що розмір податку визначений правильно. Наполягав, що платник неправильно оформив запит про надання індивідуальної податкової консультації. Тому цілком правомірною є відповідь на звернення платника у порядку Закону України «Про звернення громадян».
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник є власником низки об'єктів нерухомого майна, зокрема: 1) квартири АДРЕСА_1 загальною площею 72,4 кв.м. (далі за текстом - Об'єкт №1); 2) квартири АДРЕСА_2 загальною площею 72,4 кв.м. (далі за текстом - Об'єкт №2); 3) квартири АДРЕСА_3 загальною площею 72,4 кв.м. (далі за текстом - Об'єкт №3); 4) квартири АДРЕСА_4 загальною площею 82,3 кв.м. (далі за текстом - Об'єкт №4).
28.08.2018р. без попереднього проведення будь-яких перевірок та без складання жодних письмових документів контролюючим органом (ГУ ДФС у Харківській області) відносно заявника були прийняті: податкове повідомлення-рішення №123/31/1542 про визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. у розмірі 435,91грн.; податкове повідомлення-рішення №123/31/1546 про визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. у розмірі 2.063,96грн.; податкове повідомлення-рішення №123/31/1547 про визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. у розмірі 2.063,96грн.; податкове повідомлення-рішення №123/31/1548 від 28.08.2018р. про визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. у розмірі 2.063,96грн.
Суд зауважує, що тексти самих перелічених податкових повідомлень - рішень не містять взагалі ніякої конкретизації стосовно будь-яких параметрів об'єктів справляння податку (адреси, площі, призначення тощо).
20.03.2019р. заявник подав до контролюючого органу письмову заяву про проведення перерахунку грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017-2018р.р. за Об'єктами №1-№4.
Лише листом від 02.05.2019р. №5820/Л/20-40-57-06-22 контролюючий орган - ГУ ДФС у Харківській області сповістило заявника про те, що податкове повідомлення - рішення від 28.08.2018р. №123/31/1542 було прийнято відносно перебування у власності платника Об”єкту №4 протягом 2 місяців 2017р., податкове повідомлення - рішення від 28.08.2018р. №123/31/1546 було прийнято відносно перебування у власності платника Об”єкту №3, податкове повідомлення - рішення від 28.08.2018р. №123/31/1547 було прийнято відносно перебування у власності платника Об”єкту №2, податкове повідомлення - рішення від 28.08.2018р. №123/31/1548 було прийнято відносно перебування у власності платника Об”єкту №1.
22.05.2019р. заявник звернувся до ГУ ДФС у Харківській області з приводу надання індивідуальної податкової консультації з приводу справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за квартири, площа яких не перевищує 85,00 кв.м.
Відповідь на це звернення була надана контролюючим органом не у порядку ст.52 Податкового кодексу України, а відповідно до Закону України «Про звернення громадян» листом №7298/Л/20-40-13-02-12 від 03.06.2019р. із причини неправильного зазначення у зверненні реєстраційного номеру облікової картки платника податків та не зазначення практичної необхідності у отриманні індивідуальної податкової консультації.
Не погодившись із правомірністю перелічених вище податкових повідомлень - рішень контролюючого органу, а також правомірністю відмови у наданні індивідуальної податкової консультації, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З 01.01.2015р. таким законом відносно податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є положення ст.266 Податкового кодексу України.
Так, згідно з п.266.1.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Пунктом 266.2.1 ст.266 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, а у силу положень п.п. 266.3.1 ст. 266 цього ж кодексу базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
За правилом п.266.5.1 ст.266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Отже, для справляння податку у порядку ст.266 Податкового кодексу України визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об'єкту нерухомого майна як об'єкту стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є: 1) тип (тобто категорія будівлі) об'єкта; 2) місце розташування об'єкта (тобто адреса будівлі), 3) площа об'єкта.
Пунктами 14.1.129 та 14.1.129-1 Податкового кодексу України об'єкти житлової та нежитлової нерухомості розмежовані законодавцем за категоріями і саме у залежності від конкретної категорії об'єкта згідно з рішенням органу місцевого самоврядування застосовується певна ставка податку.
Відповідно до положень п.п.266.3.2 ст.266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом п.п.266.4.2 ст.266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п.266.6.1 ст.266 Податкового кодексу України).
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що рішенням Харківської міської ради від 21.01.2015р. №1793/15 (із змінами та доповненнями) було затверджено у новій редакції Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі за текстом - Положення №1), згідно з п.п.1.2.1 якого об'єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. 1.2.1.1. Будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи: а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень; б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх, стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну; в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання; г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою; ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів; 1.2.1.2. садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків; 1.2.1.3. дачний будинок - житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.
Відповідно до п.п.. 1.2.2 Положення №1 об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Положення №1 було додатком до рішення Харківської міської ради від 12.01.2011р. №126/11 із доповненнями та змінами.
У подальшому ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, було деталізовано рішенням Харківської міської ради від 22.02.2017р. №542/17 (далі за текстом - рішення Міської ради №542/17), додатком 1 до якого визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування (п.1 додатку №1); ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних (крім об'єктів, визначених п.3) та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсоток (п.2 додатку №1); ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, зокрема, квартири/квартир незалежно від їх кількості загальною площею до 85 кв. м, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюється у розмірі 0 відсотків (п.3 додатку №1).
При цьому, у п.4 рішення Міської ради №542/17 указано, що це рішення набирає чинності з 01.03.2017р.
Пунктом п.5 рішення Міської ради №542/17 передбачено визнати з дня набрання чинності цим рішенням таким, що втратило чинність, рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України».
Таким чином, у силу дії запровадженою Харківською міською радою пільги з квартир площею до 85,00кв.м. незалежно від кількості таких об'єктів підлягає справлянню податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ставкою 0% з 01.03.2017.
Учасниками справи не заперечуються обставини того, що площа Об”єктів №1-№4 не перевищує 85,00 кв.м.
Суд зауважує, що національним законом України не визначено процедури кваліфікації об'єкту нерухомого майна у цілях справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тобто не унормовано порядок кваліфікації категорії будівлі (приміщення) як у цілому, так і у залежності від відсоткового співвідношення окремих її частин.
Тому, з огляду на положення ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серков проти України" (заява № 39766/05) та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника - приватної особи є кваліфікація об'єкту нерухомого майна за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, технічного паспорту на будинок або відповідного правочину (за яким об'єкт було набуто у власність), а не за свавільним розсудом адміністративного органу.
Окрім того, суд зауважує, що національним законом України не визначено як процедури підрахунку загальної площі об'єкта (у разі, коли будівля чи приміщення структурно складаються із декількох окремих частин), так і процедуру сумування загальної площі декількох об'єктів у цілях справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Тому, з огляду на положення ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серков проти України" (заява № 39766/05) та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника - приватної особи є справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у межах кожного окремого об'єкту нерухомого майна.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України.
У ході розгляду справи Управлінням не подано до суду жодних належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів для загального сумування площ Об'єктів №1-4 у цілях справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відтак, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів відповідності закону оскаржених рішень, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскаржених актів.
За таких обставин, застосування контролюючим органом при обчисленні розміру податку ставки в 1% до Об”єктів №1-№4 (замість запровадженою Харківською міською радою ставки в 0% до квартир площею до 85,00кв.м.) слід визнати неправомірним.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) порушення вимог закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини фактичної дійсності з'ясував неповно, діяння платника кваліфікував не правильно, положення належної норми права витлумачив невірно, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності не узгоджується із характером, змістом та наслідками діяння платника.
Отже, у спірних правовідносинах допущені порушення спричинили настання негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову в частині скасування рішень контролюючого органу.
Вирішуючи спір за епізодом надання індивідуальної податкової консультації, суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до п.52.1 ст.52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити: найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв'язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні; код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації; підпис платника податків; дату підписання звернення. На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".
Суд вважає, що у зверненні заявника від 22.05.2019р. було сформульовано чітке питання зі сфери справляння податків стосовно застосування ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в 0% до квартир площею 80,00 кв.м. у залежності від їх кількості.
При цьому, у тексті звернення чітко зазначено повне найменування платника у якості фізичної особи - громадянина за прізвищем, ім'ям та по-батькові.
Тому, обрані контролюючим органом мотиви для відмови у наданні індивідуальної податкової консультації слід визнати явним та очевидним проявом надмірного формалізму, котрий не має під собою розумного підґрунтя.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб'єктів.
Зміст рішення владного суб'єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.
Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб'єкта норми КАС України не містять.
Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, згідно з якими рішення владного суб'єкта - це письмовий акт, дія владного суб'єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб'єкта, бездіяльність владного суб'єкта - це невиконання обов'язку.
При цьому, суд зважає, що відмова владного суб'єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб'єкта, так і в дії владного суб'єкта, котра має певну документальну фіксацію.
Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб'єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, і листом.
Відмовивши у наданні на звернення заявника індивідуальної податкової консультації, контролюючий орган вчинив бездіяльність, котра відповідає усім ознакам протиправної.
Тому, з огляду на приписи ч.2 ст.9 КАС України судом задля реального захисту інтересів платника податків належить вийти за межі позову, визнати протиправною бездіяльність контролюючого органу з приводу ненадання податкової консультації у порядку ст.52 Податкового кодексу України та зобов'язати вирішити звернення платника податків від 22.05.2019р. у порядку ст.52 Податкового кодексу України у спосіб надання податкової консультації.
Водночас із цим, вимога про зобов'язання надати нову індивідуальну податкову консультацію не підлягає задоволенню у спірних правовідноснах, адже, по-перше, контролюючим органом взагалі не було надано ніякої податкової консультації, а, по-друге, визначеним п.53.2 ст.53 Податкового кодексу України способом захисту порушеного права платника у даному випадку є виключно скасування індивідуальної податкової консультації.
Обов'язок надання нової індивідуальної податкової консультації чітко передбачений законом і у ході розгляду справи судом не виявлено доказів штучного або й реального ухилення контролючого органу від виконання обов'язку з надання нової індивідуальної податкової консультації.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №123/31/1542 про визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. у розмірі 435,91грн.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №123/31/1546 про визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. у розмірі 2.063,96грн.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №123/31/1547 про визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. у розмірі 2.063,96грн.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №123/31/1548 від 28.08.2018р. про визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. у розмірі 2.063,96грн.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області з приводу ненадання на письмове звернення ОСОБА_1 від 22.05.2019р. індивідуальної податкової консультації у порядку статті 52 Податкового кодексу України.
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) надати на письмове звернення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) від 22.05.2019р. індивідуальну податкову консультацію у порядку статті 52 Податкового кодексу України.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (місце знаходження - м.Харків, вул.Пушкінська,46, код ЄДРПОУ - 43143704) частину витрат зі сплати судового збору у розмірі 1152,60 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят дві гривні 60 копійок).
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя О.В. Старосєльцева